Імперія Апокаліпсиса, Нічна столиця.
На платформі Зоряного Зріння, найвища точка Імператорської академії була близько трьох фігур.
Фен Нзю стояв на самому передньому плані, його довге чорне волосся танцювали на дикому вітру, парчовий халат голосно розвівся.
Його погляд був прикутий до розорованого простору на східному небі, а обличчя було наповнене шоком.
Позаду нього старійшина Боїв Імператор стояв зі складеними за спиною руками, його мутні очі відбивали небо, розбиті битовою Танцем Черніл і Людина в чорному балахоні.
Навіть з відстані в десятки тисяч кілометрів всепроникне відчуття пригноблення все ще душило.
Це не була духовна сила, а магія; це був кривавий намір, чистий до крайнощів.
Вбивство хижака, загартоване горами трупів і морями крові.
Кадык Фэн Цзю підскочив.
Він бачив, як старійшини-Мічальні Почитачі його клаваена викладали на повну з переважною силою, але такого роду сила була зовнішньою і показної, неначе раптовий потоп.
Бой - Танець Черніл був стриманим і смертельним, наче глибокий море з бурхливими підводними течіями.
"Битва такого рівня досягла ранги вищого мрійника".
Голос старшого Боївого Імператора був низьким, несучи в собі на урочистість.
— « Більше того, їхні аури продовжують ставати дедалі сильніше. Цей Суверен Імперії Апокаліпсиса навіть могутніший за нас.
— Справді, у їхніх аурах немає коливань духовної сили, що означає, ніби ворог не є частиною світу. Як і Суверен, він також Прихідний ззовні.
Непроханий голос раптом пролунав позаду них, передчасний і звучить так, ніби великий майстер вказує на недоліки світу.
Фен Тзю, Лінь Янь і старійшина Боїв Імператор одночасно повернули голови.
В якийсь момент на Платформі Зірного Зірки з'явилася маленька лолі.
Її короткі серебристо-білі волосся м'яко розвіялися на вітрів, а пухке обличчя прикрашали пара великих водяних очей, маленький носик і рожеві ніжні губи.
Вона була одягнена в добре приховане маленька білу сукню, її руки були заведені за спину, а підборіддя злегка здунуть вгору у позі непереможності під небом.
Але при зрості менше 1,3 метра, цей блідий і ніжний дитячому обличчі та цих пухких ручок вона виглядала семирічною чи восьмилітньою Малиною Дівчинкою, як не скажеш - такою милою, що хотіла простягнути руку і вщипити її.
Фэн Тзю остолбенел.
Ліню Янь оскаженів.
Старійшина Бойового Імператора теж був приголомшений.
Хто це? Коли вона встигла сюди потрапити?
Одна й та ж думка мила в розумах трьох одночасно.
Чотири лолі Імперії Апокаліпсиса — Танець Черніл, Лиліт, Нічної Ворон і Лія. Кожна з них була надзвичайно сильною, або займала високе становище; з ними не можна було жартувати.
Хоча перед ними виглядав як маленька лоля, троє не виявили ніякого зневаги.
Його погляд Лінь Яня затримався на мить на Старій Суані, його брови злегка насупилися.
З якоїсь причини він дійсно відчував від неї знайоме відчуття.
Але він був упевнений, що ніколи раніше не бачив такої милою маленької лолі.
- "Кхм, можу я запитати..."
Обережно заговорив Лінь Янь.
Старша Сюань злегка підняла підборіддя, її білосніжне волосся розвіялися на вітру, горда як павич.
— Ви можете називати мене старшою Сюань.
Фен Цзю та старійшина Бойового Імператора не вважали це недоречним. У Імперії Апокаліпсиса було багато ексцентричних Талантів; не було рідкістю, коли маленька лолі, яка виглядала на сім-сім років, назвала себе "Старша".
Але брови Лінь Яня дёрнулася.
Старша Сюань? Він занадто добре знайомий з цим ім'ям.
Ця маленька лоли перед ним - той самий старий-душка, який жив в його тілі з тих пір, як він себе пам'ятає?
Вчитель, який вивчав його культивацію і допомагав йому пережити незліченну кризу життя?
Залишкова душа мрійливого Святого, який жив тисячі років?
Раніше він уявляв собі, як виглядає Старша Сюань у молодості: мудрець, з білим волоссям і молодим обличчям, одяг розвіваються.
Але він ніколи не думав, що це буде маленька біле плаття в маленькому білому суку з коротким білим волоссям, мила до незаконного межі.
Його серце раптово прискорилося.
Ліня Янь швидко відвернув погляд.
Ні, це його вчитель; він не може мати неналежних думок.
Але ці бліді і ніжні короткі ноги, це пухке дитяче личко і цей люто-милий погляд - він відчував, що його серце ось-ось вистрибне.
Але він знав, що Старша Сюань - людина, яка дбає про обличчя і ніколи не захоче, щоб інші знали її колишню особистість.
Тому він глибоко зітхнув і обличчя виражало таку ж повагу, яку треба було виявляти до того старшого чоловіка, якого зустрічаєш вперше.
— Привіт, Старшу Сюань.
У погляді старшої Сюань промайнуло задоволення.
Цей хлопець досить розумний.
Якби він наважився розкрити її особистість, навіть якби у неї зараз не було культивації, вона б виклалася по повній проти нього, використовуючи свої маленькі кулачки, щоб коліти його в груди, поки він не визнав би свою помилку.
Якби Лінь Ян знав, про що думає Старша Сюань, він би точно сказав: йди, іди, йдіть, вдар мене прямо тут.
Коли тебе збиває маленька лолі без сил - ці пухкі маленькі кулачки, що б'ють по його тілу, безсумнівно будуть непрограшною ситуацією.
Старша Сюань відвела погляд і знову подивилася на захоплюючу битву в східному небі.
Її ніжний голос пролунав знову, несучи в собі світову утому, не відповідну її віку.
— Сила і Талант Суверена безмежні. Маленький Янь, поки ти можеш йти слідами Суверена, то досягнеш піку цього світу в майбутньому. Тож, не розслабляйся."
Вираз обличчя Лінь Яня відразу стало серйозним.
Він злегка вклонився і склав кулаки.
— Так, дякую за настанови, Старша Сюань.
Спостерігаючи за цією сценою, Фен Цзю проколов сумніви. Тон, якому маленька лолі зверталася до Ліні Янья, не був таким як її перша зустріч, а радше думав, що дивиться на свого молодшого чоловіка.
Але він не почав зосереджуватися на цьому і перевернув погляд назад на поле бою.
— « Я не повинен дозволити їй страждати! »
Голос Фен Цзю був низьким, несучи рішучість, яку він сам навіть не помітив.
Він витягнув нефритовий жетон зі своїх одежин. Він був чисто червоно-золотим, теплішим як нефрит, з золотим феніксом, що розтрощив крила вирізаним на поверхні.
Веки старійшини Боївого Імператора різко смерділи.
Цей нефритовий жетон був рятівним божественним артефактом Фен Цзю; він ніколи б не використовував його, якби це не було питання життя і смерті.
Тому що запечатана всередині жетона була частинкою божественної душі предка Небесного Фенікса.
Передок Клана Небесного Фенікса вже був шага мечтаєм Святим. Здійснююча частинка його божественної душі була достатньо сильна, щоб виявити силу пікового мрійника.
Дія пікового мрійника була б достатньою, щоб схилити поточну ситуацію.
Таких нефритових жетонів у всьому Клані Небесного Фенікса було небагато, але кожен з них був в руках найгарячніших Талантських клану і служив додатковим талісманом для порятунку життя.
— « Пане, час ще не прийшов », — відповів він.
Глибоким голосом промовляв старійшина Бойового Імператора.
— „Сила того Суверена зовсім не ослабла; навпаки, вона постійно росте, а отже й приховує свою справжню силу."
« Те, що вона затягує бійку, показує, як має інші плани. Буде не надто пізно розтрощити його, коли вона дійсно опиниться в небезпеці."
На мить Фен Нзю замовк, дивлячись вниз на теплий нефритовий жетон у своїй долоні.
Якби не Танець Черніл, він би навіть не подумав використати його на чужому. Але вона не була чужинкою.
"Молодій Господь, воно того варте?"
лагідно запитав старшого Боїв Імператора.
Фен Тзю подивився вгору на східне небо, відчуваючи цю яростну ауру. Її гарне обличчя трохи піднялося, і кутики рота Фен Цзю.
— Оно того варто".
Він тримав нефритовий жетон у долоні, не вибираючи його і не розчавлюючи.
Старший Бойовий Імператор більше нічого не сказав, тільки спокійно зітхнув.
Старша Сюань глянула на Фен Цзю і передчасно кивнула.
— Юноше, у вас хороший смак. Але одного доброго смаку недостатньо; сила - єдиний капітал, необхідний для переслідування Суверена».
Він глибоко зітхнув, випрямляючи спину.
— Я буду тяжко працювати.
Старша Сюань більше нічого не сказала. Насправді вона хотіла сказати: « Здатись не можна, бо це може розчавити твоїх старійшин клана, коли їй було рік.
Повертаючись і йдучи своїми блідими та ніжними короткими ножами, руки за спиною, Старша Сюань спустилася з Платформа Зоряного Зоріння крок за кроком.
Ця крихітна фігурка відкидала довгу тінь під місячним світлом передчасно, але така мила, що змушувала сміятися.
Лінь Янь дивився, як вона йде, його серце все ще билося.
Він торкнувся грудей і пробурмотів собі під ніс.
— Все скінчено. Здається, я ... розбудив якусь дивну характеристику».
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira