Центральний пункт управління військової бази США.
Гробова тиша.
Усі присутні пильно дивилися на екран, де тільки що безслідно зник потужний сигнал життя. Їхні обличчя були спотворені цілковитим невірством.
— И... Ти зник? - Пробурмотів один з техніків. — Як це взагалі можливо? Таке колосальне чудо... Як воно могло розчинитися в повітрі?
Інший оператор застукав по клавішах, намагаючись вивести на екран всі наявні супутникові записи.
Пусто.
Ніяких слідів.
Ця гігантська тварина, наче ніколи не існувала.
- Що з радарами? Що з датчиками виявлення органіки?
— Нічого... Нічого...
У цьому пункті запанувала жахлива тиша.
Оскільки ця істота не була Кайдзю, значить, вона стала народженням самої Землі. Але на Блакитній Планеті просто фізично не могло існувати настільки величезного і протиприродного монстра.
Тоді... Що ж це було насправді?
- Командире, що нам тепер робити? Чи варто і далі залучати Егерів? — обережно запитав ад’ютант.
Командувач довго мовчав, перш ніж повільно вимовити:
— Отставить. — Його голос був тихий, а в очах читався безпрецедентна тягаря. — Внесіть дані про цю істоту в секретні архіви. — Він зробив паузу і додав: — Кодове ім'я - Тиран.
Усі присутні мовчки схилили голови.
Тіран.
Це йому було дуже добре ім’я.
Цей моторошний, міцний екзоскелет, він має вітроподібну корону на голові, яка нагадує імператорську діадему, гострий Костяй Хвіст і драконячі крила з лезами...
Його тіло було створене виключно для абсолютної битви.
Жоден чоловік не міг би залишитися живим у ближній битві, оскільки його тіло і форма свідчать про те, що жоден з них не може протистояти йому.
Якби ця гігантська тварина мала ворожість до людства...
Ніхто не наважувався думати далі.
На головному екрані виднівся останній чіткий супутниковий знімок: серебристо-білін широко розправив свої крила, а його чотири багрові вертикальні зіниці дивилися прямо в об'єктив.
Ніби насміхатися над безпорадністю людей.
— Тиран... - Прошепотів хтось, повторюючи ім'я.
За вікнами вили сирени, поступово затихаючи. Але тепер кожен розумів, що загроза для людства не була лише з темних глибин океану.
...
Над безкрайними просторами Тихого океану мініатюрна фігурка пронизала хмари, мчала на великій швидкості.
Чорному Танцю потрібно лише одну годину, щоб перетнути весь океан.
Внизу виднілися обриси галасливого мегаполіса.
Гонконг.
Ця перлина Сходу яскраво сяяла в променях сонця. Але Чорний Танець знав, що саме це місто незабаром стане передовою прямою лінією у війні проти монстрів.
У сюжеті фільму « Тихоокеанський кордон» Гонконг був ключовим стратегічним хабом Тихого океану, який захищав консорціум на Далекому Сході. Всі розвертання Егерей і важливі рішення приймали саме тут.
І що важливіше - хоч Академія Егерей офіційно знаходилась на острові Каяк, що в Алясці, справжня сцена подій розвернеться саме у Гонконгу.
Чорний Танець стояв на даху хмарочоса, дивлячись на масивний комплекс внизу.
Гонконгська база Егерей.
Там було все, що їй потрібно.
Вона легко відштовхнулася шкарпеткою і зіскочила з висоти 100 метрів.
Чорнильний Танець м’яко приземлився на тихій вулиці поблизу бази.
Це був перший раз, коли вона повернулася на батьківщину зі свого колишнього життя. Тому приземлення вийшло надзвичайно делікатним.
Ніякого гуркоту, ніяких тріщин на асфальті, ніякого переполоху. Вона просто витончено доторкнулася ногами землі.
Струхнувши з одягу неіснуючу, вона впевнено вирушила до головної брами бази.
...
Гонконгська база Єгерей, відділ реєстрації.
Під величезним навісом вибудувала довгу чергу.
Люди з усього світу зібралися сюди, сподіваючись стати пілотами гігантських роботів.
Серед них були міцні військові, майстри бойових мистецтв з гострими поглядами, рослі спортсмени і навіть тендітні вчені в окулярах.
Чорний Танець спокійно встала у самий кінець черги.
Її прийнятні довгі серебристо-білі волосся і неймовірно лялече, елегантне личко миттєво привернули до себе увагу оточуючих.
« Гей, поглянь на цю дівчину, — сказав хлопець з короткою стригтимою легонько штовхнув свого друга ліктетам і понизив голос. — Яка милашка, та ще й білосная.
Його товариш повернув голову і мимовільно посміхнувся:
— Та годі, така маленька теж прийшла реєструватися?
— Мабуть, просто зв'язалася за кимось заради інтересу або переплуталася чергу.
— Але личко в неї просто приголомшливе. Якби вона була на десять років старшою, я б точно спробував з нею познайомитися.
— Охолонь. Їй на вигляд від сили років вісім, твої думки звучать вкрай небезпечно.
Шепочки розносилися то тут, то там.
Чорний Танець пропустив усе це повз вуха. Вона просто мовчки рухалася вперед разом з чергою, спокійно скануючи обстановку своїми багровими очима.
Черга просувалася повільно. Зрештою настала її черга.
За реєстраційним столом сиділа жінка середніх років у військовій формі. Її звали Лі Шуі.
Вона підняла голову, збираючись поставити стандартне питання, але осялася, побачивши перед собою Чорний Танець.
- Малюка... — Лі Шуі запнулася, дивлячись на маленьку лолі, чиє краса здавалася майже нереальною. Вона постаралася надати своєму голосу максимум м'якості. — Тут реєстрація пілотів Егерей, а не парку атракціонів. — Жінка тепло усміхнулася. - Де твої батьки?
Чорний Танець підняла голову і спокійно подивилася на неї своїми багровими очима:
— Я прийшла зареєструватися.
Її голос звучав ніжно, але в ньому стримувала непорушна впевненість.
Лі Шуі на мить розгубилася. Потім вона тихо розсміялася - в цій усміхці змішалися безпорадність, веселощі і задушення від чарівності дитини.
- Малюк, а ти знаєш вимоги для кандидатів? — Вона вказувала на інформаційний стенд поруч, де були детальні правила. — Вік не менше 18 років, чудова фізична форма, успішність у психологічному тесті та симуляції пілотування. — Жінка нахилилася, щоб зазирнути дівчинці в очі. - Скільки тобі років? Ти вже доросла?
Чорний Танець подивилася на неї своїми розумними сяючими очима і з абсолютно серйозним, незворушним обличчям заявила:
— Да. Мені вісімнадцять.
Навіть сама Чорнильний Танець на секунду не вірила в те, що говорить.
—...
Усмішка на обличчі Лі Шуі застила. Вона обкинула дівчинку поглядом з голови до ніг.
Зріст близько 1,30, максимально це одностайний. Очевидно, що вага не перевищує 30 кілограмів. Мило личко, на якому все ще читалося дитяча припухкість.
Як не скажеш, вона аж ніяк не тягнулася до повноліття.
Лі Шуі, яка була немовлям, глибоко зітхнула і намагалася зберегти терпіння. — За наказом фальшивих даних ти можеш назавжди позбавити права на реєстрацію. Подивіться на екран, перше ж правило звучить: вік від 18 років. Скільки тобі насправді? Сім чи вісім? Я покличу когось, щоб допомогти тобі знайти батьків.
Чорний Танець мигцем глянула на екран і перевела погляд назад до співробітниці. Злегка піднявши підборіддя, вона вперто повторила:
— Вісімнадцять.
У Ігорі Головного Бога можна вступити тільки з 18 років. Отже, її системний вік - вісімнадцять. Так, все абсолютно вірно!
—...
Лі Шуй повністю втратила дар мови.
Кілька людей з черги не витримали і поснули зі сміху:
— Яка вперта дівчинка!
— Вісімнадцять? Їй максимум вісім!
— Але ж це просто краса!
Один з хлопців жартома притиснув руки до серця:
— Боже, як же хочеться її затискати і потріпати цим пухнастим сіребристою макушкою!
Чорний Танець проігнорувала ці голоси. Вона просто зазирнула в очі співробітниці і ревим голосом вимовила:
— Пілоту Егеря потрібні витривалість і сильна психіка, а не вік. — Вона зробила паузу. - Якщо я доведу свою силу, мене зареєструють?
Лі Шуі поспішала від її слів. Сміх у черзі також почав поступово вщухати. Всі з цікавістю і радістю втупилися на срібно - маленьку лолі.
Як саме вона збиралася це довести? Підніме гантелі? Пробуде милю? А може, вона підтягнутиметься десять разів — якщо взагалі зможе дострибнути до турника?
Чорний Танець не чекав відповіді. Вона розвернулась і окинула поглядом майданчик.
Зрештою її погляд зупинився на припаркованому сусідньому тяжкому військовому броневікі.
Це був армійський бронований автомобіль, повністю пошитий утолоченою сталь’ю, вагою понад двадцять тонн. Навіть для деяких людей, які мають переродок, це було б нелегко зробити.
Чернельний Танець негайно попрямував до нього.
Всі замерли в замішанні. Що вона замислила?
І під здивованими поглядами натовп Чернельний Танець підійшов до бронівика впритул. А потім...
Вона просто підняла ногу.
Її маленька ніжка в короткому ботинці злегка уперлася в нижній край шасі броневика.
БАБАХ!
Оглушливий гуркіт!
Ця 20тонна сталь від легкого пінка крихітна ніжки змила в повітря на очах у шокованої публіки!
Важкий корпус двічі перевернувся в повітрі і ...
БУМ!
З гуркотом впали назад на землю, колесами вгору!
Пил змітається стовпом, земля під ногами відчутно здригнулася.
Вся реєстраційний майданчик занурилася в мертву, зв'яжучу тишу.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira