Токіо, центр безкрайних руїн.
Мегаполіс, в якому колись кипіла життя, перетворився на суцільне попільнище, завалите обломками і бетонним крошівом. З напівзруйнованих будинків, що були розкидані по всій землі, скрегіт руки затоплювалися і в розпачі тягнулися до байдужого неба. У цій місцевості повітря було насичене важким, похмурим подихом гниття — незгладимомий слід, який залишився після того як десятки мільйонів душ згоріли у безумстві тотального знищення.
І зараз, в найтемніших і найглибших надрах цих катакомб величезний титан повільно відкривав свої очі.
У його темно-пурпурних зіницях зловісним калейдоскопом пульсували і накладали одні на одних незліченні вкладені подвійними зрочками. Коли ці повіки відчинилися до кінця, Токіо прокотилося хвиля відчутного землетрусу.
Король Трупних Тварей з Плоті і Крові.
Він повільно піднявся на лапи, відкинувши монументальну чорну тінь на зруйновані квартали. Його велетенське тіло було склеєне з темно-пургурного м'яса, але поверхня цього тіла не була гладкою - її суцільним шаром покривали мільйони людських ладанів, вивернуті назовні. Ці "чешуйки з ладану" постійно і хаотично рухалися, немов мали власним автономним розумом, викликаючи первинний жах у будь-кого, хто міг би це побачити.
За спиною монстра велично розтрощила пара велетнів драконячих крил. Їхні перетинки були не зі звичайної шкіри, вони грубо зшиті із тисяч перекручених людських облич. Особа застигла у найстрашніший, передсмертний момент свого життя, і їхні роти були беззвучно відчинені в вічному, засохлий крикі.
Він був абсолютним володарем цього мертвого міста. Монстр, який з’явився із залишкових фрагментів сили Примарної в'язниці. Нехай його габарити і аура не могли порівнятися з первозданним величчю → Безумного Дракона Міріад Скелетів(), він все одно в раз переважав стандартних експертів ранга SS, фактично будучи абсолютним стелем цього сходинок.
У цей момент Король Трупних Тварей закинув голову назад, попрямуючи свій моторошний погляд далеко на північ. Там, на самій межі його сприйняття, щось кликали його. Ні, це був не наказ. Це була спокуса. Солодкий, концентрований аромат плоті, який його організм почекав на рівні чистих інстинктів.
Король Трупних Тварей розкрив свою лискучу пащу і видав пронизливий, що зрізує ультразвуковий крик!
Звук матеріалізувався у потужну ударну хвилю, яка підняла в повітря тонни пилу і віде́ром пронеслася по мертвих кварталах. У ту ж секунду мутанти та зомбі, підкоряючись вищій волі свого правителя, почали масово виповзати зі своїх підземних щілин, підвалів і колокторів до точки збору. Вони мали різне обличчя: від гуманоїдів до безформних коків плоті, але кожного з них об’єднувала одна й та сама аура шаленого спраги крові.
Король Трупних Тварей окинув поглядом збірну армію мерців, і в його пурхових подвійних зрочках пром'яло сите задоволення.
А потім... Його дракони крила з жахливою силою вдарили по повітрі!
Яротний вихр вибухнув під його лапами, виштовхуючи колосальну тушу у небо. Монстр взяв різкий курс на північ, розвиваючи шалену швидкість. А за ним, по землі живим, що кружляє чорно-пурпурним океаном, з’явилися численні зграї Flesh Zombies імітували все на своєму шляху.
...
У той же час за сотні кілометрів звідти.
Чорний Танець повільно переступила через наступну лугу крові і вийшла на порівняно віддалену, чисту п’яту стадіону. Вона розкинула мертві тіла, скинувши собі трохи простору і спокійно сіла на обломок бетонної плити.
Після цього вона... Інтерфейс торгового центру Центральних Бог і Очки замовила склянку свіжого чаю з молоком та ніжним пір’ям. Насичений запах крові, що витікав у повітрі, став для неї найкращою приправою.
Дівчинка обережно взяла десерт, відкусила шматочок і потім зробила великий ковток солодкого молочного чаю. Її багрові вертикальні зіниці досить звузилися, а на блідому обличчі відображалося справжнє дитинство. М’який бісквіт буквально танув мовою, а приємний напій плавно опускався по стравоходу.
Ах. Як же добре. Нарешті ніхто не лізе до неї з дурнями і не заважає відпочинок.
Звичайно, витрачати дорогоцінні Очки системи на звичайну їжу у світі Головного Бога було незвучною розкішшю, але для теперішнього Чернельного Танця ці окуляри вже давно перетворилися в порожній набір цифр. На її поточному етапі еволюції вона вже підчистила всі доступні артефакти та сироватки, здатні підняти її бойовий потенціал. А щодо вищих об'єктів - її рівень поки що не відповідав вимогам, так що він не міг отримати їх за будь-яких обставин. Очки просто мертвим вантажем лежали на рахунку, так чому б не пустити їх на маленькі радості?
Вона з радістю зробила ще один ковток, ліниво подивляючись на далекий горизонт. Король Трупних Тварей... Вона дійсно чекала його з нетерпінням. Крім того, їй було цікаво побачити муторівного Сина Кіта, який трансформувався прямо під її ногами.
Якщо вона поглине цього Кіта, чи отримає він унікальний генетичний код? Які метаморфози загублять цей ген у її організмі? Чи зможе вона перейняти його особливі захисні характеристики? Все це поки залишалося загадкою. Але саме невідомість інтригувала її найбільше.
Вона знову піднесла склянку до губ, збираючись зробити черговий ковток, як раптом ...
Шлеп-
Прямо зверху без попередження шм’якнувся пристойний клубок зв'язку, повністю затоку імпровізований столик перед дівчинкою.
Рухи Чернільного Танца миттєво замерли. Вона повільно, з легким зітханням підняла голову вгору. Прямо над нею нависала сповідальська голова Королеви Чужих. Її величезні темно-золоті вертикальні зіниці, не блимаючи, бурив маленький пластиковий стаканчик у руках Господиня.
—... — На лобі Чернельного Танца в голові покрилася шибкою питання. — Ты... Хочеш спробувати?
Велика голова Королеви Чужих синхронно і дуже акуратно кивнула. У її моторошних золотих очах чітко читалося очевидне, майже дитяча цікавість. Спостерігаючи за тим, з яким явним задоволенням її Творець п'є цю нерозумну рідину, створіння на підсвідомому рівні вирішила, що це повинно бути чимось надзвичайно цінним і смачним. Оскільки це подобається господині, то вона є шедевром.
Чорний Танець перевів свій погляд на 70 - метрову подушку своєї собаки і кілька секунд занурився у глибокі роздуми. Після чого з легким жалю похитала головою:
— На жаль, — тихо вимовила вона і в її голосі промайнули нотки щирої безпорадності. - Твоє тіло занадто величезне. Ти просто не зможеш це випити.
Цей порції чаю Королеві Чужих не вистачило б навіть на те, щоб просто змочити один-єдиний лис.
У темно-золотих очах левіятана проступився цілком людське, чітке розчарування. Однак вона не стала слухняною і плавно відтяла голову назад, продовжуючи брати на варту біля ніг своїх повелительок. Але слова Господині про те, що її тіло « величезне» глибоко відобразилися в його примітивній свідомості. Це не просто змусило її порівняти свої габарити до мініатюрних розмірів дівчинки, але й запустило зерно нової думки: а чи може вона, як своєї творця, коли-небудь навчитися вільно змінювати форму і стиснути свої розміри?..
Чорний Танець знову підняла склянку і одну довгу ковтку допіла залишки молочного чаю. Потім вона піднялася на ноги, обережною жестом струшувала неіснуючу частину пилу зі своєї спідниці і привертала погляд вгору.
Там, на самому краю блеклого неба, вже чітко зароджувалася дика, хаотична і руйнівна аура. Вона наближалася з шаленою швидкістю, стаючи все щільніше і осязанімо.
Вузьки губ дівчинки піднялися в передчуттєвій усмішки:
— Тварі з плоті та крові вже тут.
Вона зробила короткий паузу і злегка опустила погляд, дивлячись на забруднену літрами крові землю під своїми чоботями. Там, у найглибших підземеллі стадіону, пульсуючий джерело життєдайної енергії також різко прискорився, виходячи на фінішну пряму своєї метаморфози.
— Що ж... Отже, той друг під землею теж повинен з дня на день завершити свою еволюцію.
Вона стояла серед цього філіалу скотобійні — тендітна фігурка, чий силует виглядав неймовірно контрастно на фоні тотального розрухи. Королева Чужих плавно підсумувалася ближче, вставши пліч-о-пліч зі своєю господинею, і її золоті зрочки також виявили неминучу загрозу. Ця біомаса дихала хаосом, первісною люттю і якоюсь невимовною, нескінченною скорботою.
— Здається, що еволюція цієї трупної плоті виявилася набагато досконалішою, ніж можна було припустити, — з легкою усмішкою ремствувала Чернельний Танець. Потенційний факт, що ці мутанти справді були задоволені її его.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira