Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Територія Ігри: від кажана-вампіра до лолі-тира

Розділ 156: Полювання на Сінго Кіта

0% of chapter read

У похмурій океанічній пучині масивний серебристо-білий силует Чернільного Танца рухався як привид, швидко проходячи через три відомих ареалам поширення лусоногих слимаків.

Перша зона - повністю очищена.

Друга зона - це порожнеча.

Третя зона — жодної краплі.

У розколинах і поблизу гідротермальних виливів чіхуах були викурені кігтями, які затягли в пащу луски. Але коли останній молюск зник у її утробі, Чернельний Танець припинив рух і закрив очі та перевірила прогрес збору генетичних фрагментів свого тіла:

↓Фрагменти гена лускунового улитки: 92% 16.

Вона відкрила очі, і в її чотирьох багрових вертикальних зрочках промайнула ледь помітна тінь жалю. 92%. До завершення не вистачало якихось 8%.

Однак популяція цих створінь на планеті була надто мізерною. Три морські зони, які вона тільки що спустошила, були єдиними підтвердженими місцями проживання лусоногих слимаків на Голубій Зорі. І поглинання їх усіх під чисту принесло їй лише 92%.

« Схоже, доведеться почекати в наступному підземеллі або повернутися у ці води через час і перевірити знову», — прикинула Чернельний Танець.

Більшість підзелів у « Ігре Головного Бога» були створені на основі географічної карти Голубої Зірки. Логічно, що ті самі координати у ігрових іграх мали містити тих самих істот. Як тільки вона знайде там аналогічні гідротермальні джерела, вона легко дійде до фінальних 8%.

Вона підняла голову, знову попрямувавши на далекий кратер « чорного курця » і яка йде за ним до безодні суцільної темряви. Там явно щось було. Ще мить тому першовідкривані, еволюційні інстинкти почали її попереджати: в цій глибоководній чорноті за нею хтось спостерігає.

У цьому погляді не було ворожості чи спраги крові. Тільки констатація присутності іншої живої істоти. Неначе якийсь не менше сповідин монстр затанувся в найглибшій пучині, тихо споглядаючи невідомого гостя, безцеремонно начащався на його території.

Чотири багрові очі Чернільного Танца спалахнули холодним, зловісним світлом:

— Интересно.

Але вона не почала досліджувати джерело цього погляду. Не через страх, а просто тому, що їй не подобалася ця глибоководна частина океану. Надто темно. Ця всепоглинаюча, пітьма викликала у неї легке відчуття задухи. Навіть з урахуванням теплового зору і ультразвукової локації, які дозволяли їй чітко осязати тривимірний простір навколо, саме відчуття знаходження тут йому претендувало.

Колись, будучи слабкою Кривавою Летучі Миша, вона обожнювала темряву. Темрява означала безпеку, ідеальну маску і гарантію того, що хижаки більше не зможуть її знайти. Але зараз все змінилося. Це вже не було потреби.

Їй більше не потрібно ховатися в темряві, щоб вигризати собі право на життя. Їй не потрібно було покладатися на темряву, щоб захистити себе. Вона сама стала втіленням темряви. Вона була абсолютним хижаком, Мисливцем!

Вона повинна була стояти під сонячними променями, на очах у всього світу, заставляючи кожну живу істоту тремтіти і схилятися перед її нищівною силою. А не гратися в цьому чорнильному дні океанічного дна, граючись у прятки з невідомими тварями.

Чорний Танець розвернулась і попливла в бік Королеви Чужиних. Її масивний серебристо-білий силует прочорнив ідеальну дугу у темній воді, залишаючи за собою довгий шлейф з бульбашок повітря. Королева Чужиних слідувала за нею. Її темно-золоті зіниці продовжували сканувати навколишній морде, але на лютої морді не було і тіні страху. Воля Господині — це її воля. Вона піде туди, куди йде господиня. Там, де господиня - там безпека.

...

200 метрів нижче рівня моря.

Саме цю глибину вибрала Чорнонільний Танець. Сонячне світло все ще проникло сюди зверху, розмальовуючи воду в ідеальний відтінок глибокого блакитного кольору. Не надто яскраво, але й не дуже темно. Мимо проносилися коси звичайних риб; іноді великі морські створіння здалеку топилися на двох титанів, а потім у паніці попливли геть.

Чорному Танцю подобалася ця глибина. Вона подивилася вгору, крізь товщу води чітко бачив танцюючі на поверхні блищать сонце. Ось це середовище було їй до душі.

Королева Чужих мовчазно ширила позаду, її масивне тіло ідеально гармонійно гармоніювало з навколишніми синьою. Лише пара темно-золотих вертикальних зіниць постійно стежила за рухом, що пропливає повз неї.

Чорний Танець переклала дух і почала думати про свої подальші дії. Якщо з лускою завитку, поки доведеться почекати, то має сенс переключитися на збирання інших генів.

Одним поривом думки вона зв'язалася з Вільямом, який залишився в Команндному Центрі бази « Тяньці ».

Вільям відповів негайно, і в ньому з’явилося легке здивування. « Що вам потрібно? » — запитав він.

— Координати блакитного кита. — Тисни мені карту зона, що тече.

◯ Принято.

Менш ніж за хвилину їй на інтерфейс прийшла детальна серія координат і маршрутних карт міграції. Чорний Танець швидко переглянула їх і задоволено кивнула.

Сині кити — це найбільші створіння на Землі. Доросла тварина може сягати 30 метрів завдовжки і важити далеко за сто тонн. Їхні генетичні коди зберігали в собі безцінну інформацію про «гігантизм». Крім того, вона вже мала повністю освоєнні гени Меґалодону та Мозавра.

Мегалодон — доісторичний правитель океанів, чиї розміри у раз переважали сучасну білу акулу. Мозазавр — головний хижак морів пізнішого крейдевого періоду, який легко досяг 20 метрів завдовжки. Якщо до цього набору вона зможе додати ще й чистий ген Сіного Кіта...

У чотирьох вертикальних зрочках Чернільного Танца спалахнула очікуваний вогник. На момент її наступної еволюції, габарити будуть збільшуватися принаймні вдвічі у порівнянні з теперішніми або й більшою кількістю. Її друга форма — Тіран — може пробити відмітку прямо в 100 метрів завдовжки! Це буде дійсно затьмарене небо створіння. Всі так звані « гігантські звірі» на її фоні з'являться жалюгідними карликами.

Що ж стосується тих рідкісних, важкодоступних генів... Чорний Танець злегка хитнув головою. Занадто напружено. Щоб зібрати позолочені, штучні мутації, їй потрібно було б переміщатися по цілій земній кулі. Навіть якщо у вас є підлеглі, вам доведеться докласти чималих зусиль і докладати неабиякої кількості часу та логістичних зусиль.

За цей період темпи росту її особистої сили неминуче сповільняться, і його цілком можуть нагнати інші сильні Мисливці. А цього вона не могла допустити. У цьому світі тільки абсолютне і безперервне лідерство в силі гарантувало справжній домінування.

Вона могла почекати. Спочатку накопичити достатньо масових, базових генів, вивівши свої габарити і фундаментальну силу на абсолютний пік, а вже потім, маючи колосальна вищість, не поспішаючи збирати рідкісні спеціалізовані можливості. Тоді у неї буде вагон часу.

Подивившись на прислані Вільямом координати, Чернельний Танець прийняв остаточне рішення.

— З лускою залитком розберемося під час наступної данжі, — тихо пробурмотала вона, і її голос глухим лугм розбивався у водній товщі. — Цього разу я спершу заберу ген Сініго Кіта.

Вона прикинула час. З її поточної швидкістю і потенціал Королеви Чужих шлях до найближчої зони міграції китів займе всього кілька годин. Потім - вирізати кілька десятків або сотень особин, отримати необхідну кількість фрагментів генів і повернутися на базу "Тяньци". На момент відкриття наступного підземелля вона доб'є слимака і запустить свою четверту мутацію та Другу Еволюцію. Тоді її сила зробить величезний стрибок.

— Сподіваюся, що підсилення від луски до того моменту виправдає мої очікування.

Більше не вагаючись, її масивне серебристо-біле тіло різко прискорилося, закручуючи потужні потоки води і прямуючи по визначених координатах! Слідом за нею рвалася і Королева Чужих, чиї темно-золоті очі горіли тим же хижим блиском.

Два володаря глибин, один за іншим, з ревом розрізали темно-синю океанічну толщу, розчинившись у безкрай попереду що йде. А в тій, найглибшій безодні, чужому пристойний погляд у якийсь момент тихо і безслідно зник. Так, ніби його там ніколи не було.

(Прим. І ще одна глава: "Я дам тобі решту вночі!"

Мишка: « Мене тут притисли в реалі ( ✔ - ́)»

Мишка: « Давайте зробимо сельфі!»

Мишка: « Чого вилупився? (>д'ю)»

https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira

Previous chapterNext chapter