Центр поля бою, Околапурна Котловіна.
Бурляюча фіолетова енергія та багрові електричні змії все ще палили і нищували один одного в повітрі, тихо потріскуючи, наче стовпи вогню.
Там, де стояв Привидна в'язниця, шалено бурила трясовину з фіолетової-червоної плоті, як кипить асфальт.
Попередній промінь енергії блискавки пробив його власні промені, одночасно з цим роздягнеться його тіло в щіпки.
Масивне тіло, яке наражало себе на найбільший удар, тепер переформувалося, від якого волосся вставали дибки.
Зруйновані кінцівки не просто регенерували; натомість, поглинаючи суміш негативної та руйнівної енергії довкола них, вони зазнали примусової еволюції і лютої реконструкції!
Кістки були як метал з власною пам'яттю, автоматично відшукуючи місця переломів, щоб розростатися, деформуватися і збиратися заново більш ефективними, але й ще більш гротескними способами, в той час як на їх поверхні проступали фіолетово-червоні енергетичні візерунки, що нагадують вени.
Швидкість регенерації його тіла зростала в декілька разів. Нова тканина більше не була просто фіолетово-червоною, вона придбала без життя сірий колір - чорний колір кінця світу, наче з неї викачали все життя і фарби.
Її текстура стала більш жорсткою, а тьмяно відкриваючи холодну металеву блиск.
Найочевиднішими змінами стали два драконячих крила.
Розмах крил збільшився від 80 метрів до понад 100!
Істерзані особи на перепонці крила тепер застигли з перекрученими виразами, наче остання частина життєвої сили була зібрана, залишивши після себе лише порожнисті обриси передсмертних вопелів.
Незліченні рти на цих обличчях були злегка відкриті, беззвучно видихаєний сірий туман.
Аура, яка походить від усього його тіла, також повністю змінилася.
Це більше не було просто божевіллям і тиранією; тепер вонасла в собі болісну красу заневага всього сухого.
Це було відчуття споради, що передрікає кінець світу, де всі фарби та життєві сили будуть стерті і віддані смертному мовчазності.
— Х-с-з... Кхе-кхе ...
Різкі, хриплі шипи з’їдали із переформатованої пащі Примарної в'язниці.
Але через біль у цьому шипіннях не було жодного збудження, яке могло призвести до викривлення.
Він повільно підняв свою ще товстшу, масивну голову. Його тисячі складних очей, тепер наче пошкоджені сірою плівкою, зафіксувалися на відстані від нього, оповиті фіолетовою-черною енергією.
Там, через наслідки енергетичного вибуху, смутно вимальовувалася фігура Серебристо-Білого Тірану, чия аура була така ж грізною, як і раніше.
Але порівняно з величезним імпульсом, який тепер вистоював Примарну в’язницю — ніби ніс останню волю всього Роя.
— Ти відчуваєш це?
Голос Примарної в’язниці став ще жахливішим, коли нагадував скрегіт наждальної паперу по скла або кришталь незліченних сухого листя під холодним вітром.
— Це... та постава, яку істинно має Бог!
- Плач Анніґіляції ♫!
Коли Примарна Тюрма вимовила це ім'я, невидима сіро-біла енергія хлинула з його безжиттєвого, масивного тіла, як краплі чорнил, що впала у чисту воду, поширювалася безшумно, але з надзвичайною швидкістю!
Ця енергія була невидимою і неосяжною, без фізичної сили удару, але вона несла в собі асиміляцію, яка змушує душу тремтіти.
Всередині домену всі фарби почали блювати.
Світланий багровий струм швидко помер і зник.
Поверхня трясени з фіолетово-червоної плоті на землі покрилася шаром сірого нальоту.
Навіть глазурований ґрунт швидко потьмянілий, наче під час тисячолітнього вивітрювання.
Ще жахливішою була його природа зараження та ерозії.
На краю домену ті м'ясні монстри, які або розплакали на землі під тиском, або ще не повністю померли, були злегка задалеко цієї енергії.
Їхні фіолетово-червоні панцири миттєво втратили всю життєву силу, ставши сірими, жорсткими і потрісканими, як висушені чучіла, після чого остаточно розсипалися в опалий сервий пил.
І перш ніж пил почав доторкнутись землі, сліди безжиттєвої сірої аури видобули з їхніх мертвих тіл, вливаючись у домен для забезпечення їжі для його росту.
Це в’яне і ерозія не були простим вбивством та втратою сил Роя.
Це було скоріше заперечення та асиміляція на рівні існування, переробка життя і тіл Роя всередині домену і перетворення їх у чистійша концепція Конца.
Використовуючи цю концепцію як паливо, вона у свою чергу надавала і розширювала домен!
Потім, наче чума, вона шалено поширювалася через плотські створіння Роя!
Примарна Тюрма стояв у центрі домену, його безжиттєве тіло ніби зливаються із мертвим тихим сірим світом навколо.
Він розтрощив свої стометрові драконячі крила, аж поки без життя туман з безліччю людей переплітався із домом.
— Я — конец! Я — Повелитель Траура!
Його тисячі складних очей пронизували сірий домен, піднявши високий крижаний погляд на Мо В.
— Твоя блискавиця, твоя сила, твоє все... Все це повинно ...
- ... Повернутися у вічному мовчанні.
Домен heПлач Аннігіляціїhome, розширення!
Смертко-біла пелена почала повільно пробивати собі шлях до тієї половини поля, де стояла Серебристо-Білий Тіран.
На іншому боці поля бою спалахнула багрова різанина, яка не могла бути такою міцною під тиском сірого домену.
У світлі, поглиненому серістю, фігура Серембристо-Білого Тирану здавалася трохи ізольованою.
Але ці чотири аліх вертикальних зіниці залишалися яскравими.
Більше того, щось більш інтенсивне і лютіше на тлі сірого домену повільно пробуджувалося всередині цього кармазина...
Р.S. Автор: Летюча миша. Дуже дякую, Великий Лейньє Ran Xigue за чайові! І дякую всім за пакети з кров'ю! O($)О
Хто з них кажани? ( he - ❖ )
На що ви дивитеся? Ви навіть не даєте мені спати спокійно. ◯ ✔
Концерт Леттчі Миші, квитки безкоштовні! (integer) ♫ Трохи електричного Буста! ✔
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira