Рішення було прийнято в мить ока.
Лі Цзихуан кинув на Мо У глибокий погляд, його очі був складний і уважний вивчення, а також рідкісний відтінок урочистості.
- Сподіваюся, пані Мо У зможе вирішити всі зміни в Токіо на той час.
Голос Лі Цзихуана знову заспокоївся, але ніс в собі урочистий тон.
Інакше, як тільки пил навколо дивних артефактів буде закупорено якщо Примарна в'язниця не знищиться або ситуація вийде з-під контролю, то фінальні інструкції від кожної країни, ймовірно, не залишать їм іншого вибору.
Це було водночас попередженням і нагадуванням.
Якщо Мо Вб'ється провал або спробує монополювати все і викличе ще більший хаос, то заздалегідь запрограмована процедура ̄ядерного Світу буде активовано незалежно від того, хто в Токіо.
Мо Уціліла з цього приводу, адже найближча країна до острівної держави була Королівство Драконячої змії. Зміє королівство не могло б здійснитися жодним нездійсненним змінами в острові.
Але світло в червоних очах Мо У, здавалося, стало ще холоднішим.
Немає потреби турбуватися.
Лі Цзихуан більше нічого не сказав.
Фиолетово-золотим світло навколо нього раптово хлинули, і ілюстраційний дракон, який кружляв та обвився довкола нього, видав чистий і трясе землю Драконячий рев. Він раптово відкрив свою криваво-червону пащу і повністю проковтнув Лі Цзихуана!
У наступний момент фантом швидко затвердився і розширився!
Драконяча луска матеріалізувалася з пустоти, поблизькуючи фіолетово-золотім металевим блиском. Драконячі роги були гострими, а змії вуса злітали вгору. Велична і благоговійна драконія пронісся по всіх чотирьох напрямках, як цунамі!
У мить п'ятипалий дракон завдовжки понад 60 метрів, повністю фолетово-золотою і надзвичайно величним, змив у нічне небо Токіо!
Коли очі дракона відкривали і закричали, фіолетова блискавиця виривалася з - під контролю велич імператора!
Це і була боївна дорога, що велася між Трупів Лі Цзихуана — Небесний Дракон Цзахуан >!
Дракон простягав свої величезні кігті і точно та обережно схопив широкі плечові обладунки Сюань внизу, які були покриті кам'яною бронею.
У той же час хвіст дракона м'яко хитнувся, і його масивне тіло рушило до двору, де зупинилося Драконьє Королівство, постійно піднімаючи всіх членів зміїного королівства.
Покинувши останнє бачення Мо У, яка зависла високо в небі, Фіолетово-Золою Дракон видав довгий, протяжний рев.
Його масивне, але маневроване тіло зробило розворот у повітрі, перетворившись на смугу фіолетово-золотого світла, яка вибухнула темно-фіолітову аура, що обкутало місто, і швидко полетіла в бік далекого морського флоту, зникаючи в безкрай ночі.
Зміє Королівство залишило сцену.
Таким чином, в кип'ячому, закривавленому і шаленим Токіо після того як різні сили очистили сцену або силою або з власної волі, на сцені залишилися тільки два головних героя.
Мо У повільно скинула свої дракони і спустилася з неба, зрештою приземлившись на вершину будинку, який ще не повністю розвалився.
Нічна бриз з’їдав її довге, біле волосся і потовщення військової форми. Її мініатюрна фігурка різко вирізнялася на фоні середовища.
— Ти теж уходи.
Тихо вимовила вона, її голос був негремним, але чітко донісся до прихованого кутка.
У тіні не видно фігури Форті, злегка вклонилася і наче розчинилась у темряві, повністю зникнувши.
Йому потрібно було виконати попередні накази свого майстра, забезпечуючи при цьому співпрацю з боку військово-морського флоту.
До того як майстер залишить Токіо, будь-яка країна, яка захоче застосувати ядерну зброю буде попереджена Сполученими Штатами, що якщо вона не буде дотримуватися правил, то ...
...
У цей момент острівна держава повністю занурилася в тишу.
Ні, це не було справжньою тишиною; рев мільйонів монстрів внизу продовжувався, і фіолетово-червона зла енергія все ще бурила.
Проте аура, яка належить людським експертам, залишилася лише у Мо В.
Її багрові вертикальні зіниці спокійно позначали її мисливські поля, спостерігаючи за мертвими істотами з плоті й крові.
Без прикриття Форті тіло і кров швидко спускалися під землю, вдаючи з себе видовище, на яке варто було подивитися.
Саме тоді -
— Бум! Бум! Бум! Бум!
Раптом вся Токійська вежа сильно затремтіла!
Вся вежа сильно тряслася в цю ніч, і густа, фіолетово-червона енергія хлинула з неї як фонтан!
Водночас величезна кількість природних істот вибухнула, перетворившись у плазму крові, яка прокинулася в землю.
Здавалося, що густа аура і негативна енергія в повітрі були затягнені невидимою величезною рукою й почали шалено сходитися до однієї точки — Токійської вежі!
Ні, під Токійську вежу!
Масивні коливання енергії тіла й крові, які були майстерно приховані і приглушені талантом Форті, тепер стали немов доісторичний звірець, який вирвав із своїх кайданів, і їх більше не було ховати!
— Бульк... Буль-булько...
Звук, який ледарює душу, подібний до буріння та злиття мільйонів шматків тіла й крові, дійшов із глибини фундаменту Токійської вежі.
Масивна маса тіла й крові, похована під землею у десятках метрів і поглинала незліченну есенцію загиблих монстрів, нарешті почала своє фінальне формування та трансформацію!
Вони вже не були плоттю, кров’ю та негативними енергією, які поглиналися тихо і перетворилися на щупальця й корені з життя та волі.
Вздовж підземних труб, тріщин і навіть самостійно викопаних тунелів вона дико підвищувалась та спускалася вгору як це було у зворотньому напрямку кривавого водоспаду!
Сталевий каркас Токійської вежі застоював під натиском цього потоку плоті та крові.
Фіолетово-черне тіло і кров, як живий ліани, обвивали, покривали та зливаються, швидко пожираючи нижню половину вежі й розповсюджуючись вгору із вражаючою швидкістю!
— Бум!
Нарешті, на вершині вежі фіолетово-червоний промінь світла діаметром понад сто метрів вирвався у небо і проколов прямо крізь хмари, пофарбовані злою енергією!
Відразу після цього нескінченний потік фіолетово-черкового туману поширився від стовпа світла, як перевернутиму морю чорнила, миттєво поковтнувши всю Токійську вежу і навколишню територію в кілька сотень метрів!
Зсередини густого туману виходило жахливий звук, невимовний словами.
Це був нестерпний стогін мільйонів душ, розривалися на частини, розчавлених і насильно зливаються докупи; це було скреготливе тертя кісток, шалено зростаючих, деформуються та об'єднуються один з одним способом, який кидав виклик усім біологічним законам.
Це був липкий рев тіла й крові, коли вони бурили, формувалися і затверділи.
Там також була воля, яка здавалася найкривавішою безоднею, суміш нескінченного божевілля, ненависті, жадібності та спотворення, що поступово пробуджувалася і розширювалася в центрі густого туману!
Мо У стояла на вершині високого будинку, дозволяючи кров’ю відкидати її довге волосся назад.
Пряди багрової блискавки почали неконтрольовано вириватися з її тіла, тріща і клацати на шкірі.
Це не був страх, а скорше сильне збудження і піднесення від спраги противника.
Вона мовчазно спостерігала, як бурліючий, фіолетово-червоний туман клубився навколо неї. Змахуючи крилами, її мініатюрне тіло літали прямо до іншого. Завдяки цьому воно почало спостерігати за сценою більш безпосередньо.
Густий туман почав повільно розсіюватися.
Перше, що з’явилося, — це обриси.
Колосальна, гротескна тінь, настільки величезна, що від неї втікали мурашки по шкірі, висіла там, де колись стояла Токійська башта.
Тіло вежі вже давно проковтнуло і асимілювали, ставши частиною її тіла.
Воно мало скелетні обриси, подібні до форми західного дракона, але воно складалося з безлічі товстих, перекручених і переплетених людських кісток.
Ці кістки тримались разом з якою-небудь фіолетовою, напівпрозорою і міцною фасцією, а їх поверхня була покрита нерівними кісточками та опухчастими виступами.
На поверхні були шари свіжої, чорної крові.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira