— Пф-фу! — Вільям тільки підніс чашку до губ і зробив ковток, як відразу ж виплюнув його, почувши це, і почав відчайдушно кашляти.
Ігноруючи втрату самовладання, він витерпів очі на Фенріра.
— Один и три метра? Фенрір, ти впевнений? Справжня форма Босса — десятки метрів...
- Абсолютно впевнений.
Фенрір кивнув, і на його обличчі теж чигало легке недовір’я.
— И... Босс — жінка, тому нам треба готувати жіночий одяг.
Вільям був приголомшений.
Же... Жінка? Один і три метри? Хіба це не маленька лолі? Та ще й цілком законна лолі!
Образ величної і непередбачуваної присутності Вільяма миттєво розбився, змінившись хаотичними припущеннями. Може, талант Босса пов'язаний з віком? Або це якась особлива маскування? Стосовно зовнішності Фенрір не вдавався у подробиці, а лише розпливчасто зауважив:
- Побачите, коли зустрінетеся.
Але скороминущий, невимовний і складний погляд в його очах зробив Вільяма ще цікавішим і викликав слабе передчуття. Хоч би як там було, спочатку одяг треба готувати. Він особисто пішов до крамниці одягу на базі, якою керував колишній кравець.
Власницею була жінка, яка мала 30 років на ім’я Аїмус. Вона пробудила вроджену рангу А — іскрите плетиво, маючи талант до текстилю та чудові вміння. Багато високопоставлених членів « Апокаліпсиса » замовляли свої бойові костюми. Хоча у неї було мало бойової сили, її важливість для "Апокаліпсиса" була самоочевидна завдяки такому потужному життєвому таланту. "Апокаліпсис" був природним захистом для неї, забезпечуючи обладнання, яке гарантує можливість пройти будь-який світ кіно.
— Дівчинка ростом один і три метри? Це дитина чиїхось родичів? — Аимуса.
Вільям дав розпливчасту відповідь, перебираючи ідеї. Як виглядатиме людська форма Босса? Велична маленька лолі? Мила маленька лолі? Або владна лолі типу старшої сестри? За дивною іронією долі погляд Вільяма впав на сукню, що висіла на вітрині.
Це було чорно-червоне готичне плаття. Основна частина була глибокого чорного кольору, а підкладка і деякі прикраси - темно-червоними. Посол був зроблений з багатошаровим мереживом і атласом, складним та майстерним, але не вишуканим грому. Виріз і манжети були прикрашені маленькими темними металевими елементами. Стиль в цілому ніс у собі відтінок таємничості і класицизму, враховуючи при цьому зручність рухів. Хоча підлога була пишною, вона мала помірну довжину. Здавалося... Цілком придатним?
Вільям не міг собі уявити, яким був Босса. Але він відчував, що цей стиль мав дещо ауру і при цьому залишався вишуканим, може відповідати естетиці сильного світу цього. Принаймні, це виглядало набагато більш офіційно, ніж звичайний дитячий одяг. Якби він дійсно наважився принести Боссу дитячий одяг... Що ж, його час в якості її представника, ймовірно, прийшов би до кінця.
Вільям купив сукню, пару дрібних чорних сапжок і потрібну нижню білизну. Потім, з почуттям трепету, він залишив "Апокаліпсис". Після якогось шляху Вільям прибув до задній горі « Апокаліпсиса», де розташовувався Печера Інк Денс. Коли він побачив фігуру, яка тихенько стояла біля входу в Пещеру, навіть з урахуванням підготовки Фенріра, то застиг на місці, а його розум спорожнів на кілька секунд.
Сніжно-білі довге волосся сягали майже щиколоток, перелиючись м'яким мерехтінням в тьмяному світлі. Маленьке личко, витончені, як у порцелянової ляльки, з рубіновими очима, які були холодними і ясними. Масивні серебристо-білі Крилья літучів Миші обкутували її, наче плащ, витканий з святинь і стрюги.
Мила.
Це було неконтрольоване слово, яке першим прийшло йому на розум. Відразу ж після нього з’явилося відчуття запаморочення, викликане екстремальним контрастом. Чи була ця маленька дівчинка перед ним, яку, здавалося, потрібно тримати на долоні і захищати, дійсно тим же істотам, що й та машина для вбивства з його пам'яті, яка, здається, була здатна розірвати небо? Процесор Вільяма майже перегрівся. Всі його колишні мислені образи розбилися в друзки. Реальність була в десять тисяч разів абсурднішою, ніж його найсміливіші фантазії.
Не дивно, що Босс ніколи не була фізичною особою. Вільям зрозумів все в одну мить. До того, як ми отримали абсолютну силу для самозбереження, поява у такій грі « Прощення Головного Бога» була практично магнітом до катастрофи. Її або недооцінювали, або вона привернула б ще більш неприємну жадібність.
Але в наступну секунду ці холодні очі байдуже зісковзнули по ньому. Не було жодної загрози, ніякої спраги вбивства, тільки чистий і поблажливий погляд. Наче там стояла не маленька дівчинка, а істота, яка пережила незліченні цикли життя і стоїть на вершині ланцюга живлення. Вільям миттєво прийшов в себе, на його спині просувався шар холодного поту. Усі думки про милість і захист розсипалися в порох, змінившись інстинктом благоговіння. Він зрозумів складні погляди Фенріра. Під цією оманливою зовнішністю була прихована абсолютна сила, яка могла б знищити сталь і поглинути життя.
— Босс.
Вільям швидко впорядкував себе і з повагою підніс одяг обома руками.
— Це було підготовлено для вас.
Погляд Інк Денс впав на вишуканий пакет, і вона злегка кивнула. Вона взяла пакет, її голос був гладким.
— Почекай зовні.
Вільям негайно вклонився і відступив на деяку відстань, повернувшись спиною до входу у Пещеру та дивлячись прямо перед собою. Інк Денс віднесла пакет в більш глибоку частину Печери. Вона склала Крилья літучів Миші позаду, обнаживши своє ідеальне і мініатюрне тіло. Вона подивилася на складний комплект одягу у своїх руках, ледь помітно насупившись.
Вона відкрила упаковку і витрухнула сукню. Слої за шарами тканини, складні мережива та прикраси, які вона не дізналася, називається мережелями і стрічками. Інк Денс вивчала їх у мовчанні кілька хвилин. Як чоловік у попередньому житті, його одяг завжди був в основному простим і зручною; сорочки та повсякденні штани були нормою, а навіть джинси вважалися неважливими. У цьому житті кажану потрібно було носити сукню, і водночас таке конструктивне - він мав досвід, якого ніколи раніше не бачив.
Після кількох спроб Інк Денс нарешті натягнув сукню. У той момент, коли м'яка шовкова підкладка доторкнулася її шкіри, дивне і незнайоме слизьке відчуття охопило її, поставивши тіло Інк Денс злегка напряжеться. На відміну від твердої холодності Костяної броні або гладкого тепла хутра, це було ніжне і приємне для шкіри відчуття, яке несе прохолодну шовковисту, яка була зручною та дихаючою.
Інк Денс возилася зі шнурками на спині, намагаючись затягнути їх туго і зав'язати. Її рухи були скуті, навіть здавалися кілька незграбними. Розійшовшись з основними частинами, вона подивилася на декоративні стрічки та мережива на манжечках і раптом завагалася й вирішила не звертати уваги.
Вдягнувшись, Інк Денс встала на місці, відчуваючи це нове спорядження. Підол сукні злегка похитався при її рухах, шелестячи об голіні. Талія була трохи затягнута, підкреслюючи стрункий силует дитини. Тканина плечових лямок і манжет розширювалися, перекриваючись на кілька шарів так само, як підол — вишукані прикраси. Але це було не так вже й легко, як раніше. Ці оцінки промайнули в свідомості Інк Денс; як Мислитель, цей одяг був практично тягарем.
Но... Вона подивилася вниз на витончені темно-червоні візерунки на підолі, а потім підняв руку, щоб доторкнутися мережива на манжелях. Неписуване відчуття нововизновувалось всередині неї. Це незручно, але не зовсім огидно. Можливо... Їй просто потрібно адаптуватися. Так само, як вона пристосовувалась до Крилів Летучі Миші, адаптувалася до кігтів та клиць і була пристосована до трансформації з людини в дикій звірині. Це було просто ще одна річ, до якої потрібно адаптуватися.
Інк Денс глибоко вдихнула і перестала роздумувати.
— Завершено.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira