Запрошую прочитати цей твір на бусті.
Глави будуть виходити тільки там.
Посилання https:/ bosty.to/97lege 97
Пролог. Новий рік. Новий рік... Бугімен до вас йде!
Всі помирають. І я теж повинен був померти, але мені цього не хотілося. Я шукав вихід. Оскільки я шукав способу уникнути смерті, то пішов на медицину. Але з жалем зрозумів, що медицина не може дати мені того, чого хотів.
Тому я заглибився в містичні практики різних релігій та релігійних культів. Звичайно, до жертв я не приїжджав, але курей та кроликів на вівтарі різав і на місці сили під час відпусток також їздив. Я намагався закликати демонів, і заглибився у практики сновидінь, щоб з їх допомогою зустрітися з чимось містичним.
Але з року в рік все частіше здавалося, що я займаюся маренням. Та й часу ставало все менше і менше. Робота в лікарні збирала все більше і більше часу. А науковий склад думок твердив, що я і так витратив кращі роки життя на марні тріпхання, і що куди логічніше було б змиритися з долею, пливти по течії та отримувати задоволення. Так само і життя в сім'ї з"явиться, а діти - це свого роду біологічне безсмертя.
Але впертість, танатофія і фантастичні твори у яких персонажів, що займаються подібним, все виходило, змушують мене продовжувати спроби.
І ось ще один ритуал. На цей раз модифікований мною на основі сотень інших, вже сповнених і непотрібних. Очеретна спроба на яку я не сподіваюся. Але ця спроба відрізняється тим, що роблю я її в Нову Ніч, у той самий момент, коли один рік повинен змінити інший. У мить, коли більшість моїх співвітчизників відкривають шампанське!
Для ритуалу я взяв срібну миску, наповнив її грибами, заритими квітами, після чого використав срібний кинджал, щоб в мішку потрапило трохи моєї крові, потім подивився на повний місяць через світ полум'я свічки, що служив єдиним освітленням у моїй темної кімнаті.
Нічого не кажучи, я зосередився на своєму бажанні - зустрічі з чимось стороннім, могутнім і добрим. І раптом це спрацювало!
Місяць охарактеризувався кольором крові. Зірки потьмяніли, а потім їхнє світло пропало з неба. Пропав світло і з вікон сусідського будинку, і навіть ліхтарів. На небосводі феєрверки також змерли ластиком. Світ за вікном тепер фарбувала кривавий місяць, світло якого здавалося погашив усі звуки в цьому світі. Крім того, криваве світло здавалося повільним, але постійним тьмяним і занурюючи світ за вікном у темряві.
У той же час тіні в моїй кімнаті почали свою ляску, у світлі єдиної свічки. Дзеркала розлетілися, на дрібні уламки. У приміщенні похолодало, і з мого рота вийшло білу хмарку. А потім тіні почали сплітатися, і в результаті створили фігуру високого брюнета, з надзвичайно блідою шкірою, та одягненого, здавалося, у сам морок.
Згорнувши срібний кинджал, я в світлі свічки витріщився на покликаного. Той з цікавістю розглядав мене.
-Признатися я здивований тому, що Лунолікий попросив мене прибути на поклик у всесвіт в якій майже немає магії. Однак його рішення завжди мають багато подвійних, а іноді й трьох понять. - Чоловік посміхнувся. Його мова явно відрізнялася від російської, але я інтуїтивно розумів значення слів, які він промовив.
- Вітаю вас, містере...?
-Ах... Можеш звати мене Бугімен! - Тіло могутньої істоти з темряви перетікло як вода, і чоловік опинився на моєму дивані. Поклавши руки на підлолотники, він посміхнувся і побачив підготовлений до святкування стіл. - Олів'є, селище під шубою, і навіть мандарики... Эм... Северянин би схвалив стіл, але не твій настрій у його свято. І так, навіщо ти кликав до місяця, благаючи про зустріч з кимось могутнім? Чи не вистачало компанії в це світле свято? Чи очікував, що на заклик з'явиться сумкабочка, щоб зіграти партійку в ДД?
Буґімен виглядав розслабленим і навіть дружнім. Але мої інстинкти кричали про те, що я повинен його боятися. Так само як мої віддалені предки, сидячи в своїх печерах, боялися ночі і хижаків, що жили у ній.
- Ні, я хотів зустрічі щоб укласти угоду, — я був за вікном місячного світла, розвівши руки вбік. - У мене є бажання, і я б дуже хотів, щоб хтось з містичною силою виконав. Це бажання часто спотворюється в книжках, тому я хочу, щоб воно було таким же глибоким, як і я його розумію.
-Эй! Я не Джин, щоб виконувати бажання! - Буґімен обурився, після чого зітхнув. - Але так і бути, озвучуй його, якщо це щось просте, за типом безболісно вирвати у дочки молочних зубик, я можу й допомогти. Не без причини я сюди прийшов.
- Я хочу більш егоїстично. Я хочу безсмертя. Тільки не треба перетворювати мене на камінь, або дозволяти мені нескінченно старіти і розкладатися. Я бажаю бути вічно, у своєму розумі, з можливістю рухатись і насолоджуватися життям, а також мати на всяк випадок можливість померти, якщо я все ж вирішу завершити своє існування, але тільки враховуючи те, що я сам це решу і буду досить довго цього бажати. Емм... Скажімо років десять... Взамін я готовий служити вам. Наприклад, створити для вас церкву. Або віддати шматочок душі, але тільки з умовою, що це не зашкодить моєму існуванню і психічному стану. Якщо ж вас цікавлять матеріальні речі, то нехай я не найбагатша людина у світі, але я готовий віддати все те, що маю. А якщо цього буде мало, використовувати всі свої зв'язки і можливості щоб задовольнити ваш запит.
-Ем... Ні вже... Безсмертя тобі давати мені не полювання. Це просто нудно! Та й твої методи оплати мені не цікаві. Но... - Бугімен кинув на мене веселий і зацікавлений погляд. - Але якщо ти готовий відмовитися від усього, я можу закинути тебе в світ, де, теоріїчно, розвиваючись ти міг би досягти безсмертя. Щоб тобі було простіше, я навіть закину тебе в світ про який у вас будуть деякі уявлення щодо майбутнього - зауваживши, що я хочу поставити питання, він підняв руку і розгубив. - Не питай чому, але багато всесвітів і ігор мають свій аналог у Мультиві. Так що я дійсно можу закинути тебе в відомий тобі Всесвіт. Я навіть дам тобі пам'ять і навички того, в кого закину. Ну як це буває з персонажами влучними. Так тобі не доведеться вчити мову, писемність і у тебе вже буде який статус. И... Якщо ти погодишся швидко, то може і Система Попаданца дам. Мої друзі, Сверх Существа, саме створили одну. Правда вона всього лише прототип і не досконала. Тож... Тобі цікаво цю пропозицію?
Я розгубився.
- Ми хотіли б отримати те, що тут і зараз. Но... Він хоча б дає мені шанс. І краще за нього вчепитися, я витратив десятки років на невдалі спроби і тільки зараз мені пощастило. Крім того, зміна всесвіту - це як мінімум цікаво. Там будуть нові знання, і нова культура! Може я попаду в Загублені Королівства, чи ж у світ Гаррі Поттера? Хоча... - « Він закине мене у всесвіт з Чужими або Warhamer 40 000. Там теж, в теорії можна досягти безсмертя ..." - але, не дивлячись на думки, що промайнули за кілька секунд, я вже прийняв рішення. - У цьому світі мене нічого не тримає, Бугімен. Так що я готовий відправлятися. Тільки яка ціна?
-Хм... Майже без коливань? - Здивована могутня істота, коли вставши з дивана.
-Моя сім'я давно мертва, близьких друзів не завів, коханої також немає, навіть у перспективі. Все що у мене є це червоний диплом і перспективи на роботі. Загалом нічого, заради чого варто залишитися, нехтуючи навіть примарним шансом на здійснення мрії.
-Ех... Це сумно. Але для того, хто вирішив податися в інший світ, це справді краще. Що до ціни, то якийсь час я і мої друзі будемо просто спостерігати за тобою. Вважай, що це такий спосіб розваги у деяких могутніх істот, - він не квапно підійшов до мене. - І так, ти згоден? Я не зможу повернути тебе потім назад, навіть якщо будеш багато-багато просити.
-Я готовий. Просто... Просто, будь ласка, віднесися до мене з розумінням. Не засувайте мене в того, хто ось-ось повинен померти або у кого немає навіть шансів досягти потрібної мені мети. І якщо можливо, засунь мене в когось кому не потрібно прямо зараз бігти і щось робити. Мені б хотілося мати час на роздуми і осмислити нову пам'ять.
-Добре. Ти опинишся в тому, у кого буде талант, сила, потенціал і час, щоб все несспішно обміркувати і осмислити... - Бугімен добродушно кивнув, і по моїй спині пробіг табун мурашок. У цей час сонячне світло місяця за вікном остаточно погас. Так що за ним тепер царював абсолютний морок, і світ для мене висвітлював лише маленький вогник свічки.
З’явилася названа сутність проти мене. На його губах розцвіла брехлива усмішка.
- Що ж Петр Барсів, я виконаю ваше прохання. В честь мого друга і його святкування. Сподіваюся, що інший світ доведеться вам по смаку більше, ніж цей ... - Бугімен нахилився до єдиного джерела світла в світі, після чого задул свічку, а з ним і моє існування у всесвіті в якій я не міг досягти того, що хотів всім своїм серцем.
___ назва_
