- Мені неодноразово говорили, що я повинна приймати ці ліки кожен божий день...
- Ну, це сам лікар зробив! - відразу ж закричала розгублена Арьян. - Я його про це зовсім не просила!
- Ти про це знала? Містер Арендт змусив мене приймати ці ліки?
- Ну, це...
- Ти дійсно працювала з містером Арендтом разом? Все заради того, щоб я хворіла з дитинства?
Її спокійний голос затремтів ще сильніше. Її настільки потішило, що було важко ковтати навіть сльози, а горло горло й боліло так сильно, ніби вона схопила і розірвала подушку.
Але все це насправді було справою рук її власної сім'ї - її молодшої рідної сестри.
Моллі просто хотів усе це заперечувати.
- Ви все ще збираєтеся говорити мені, що зовсім не намагалися вбити мою дружину?
- Але це ж хвороба...
- І ви ще хочете доказів.
При найменшому натякі на провокацію Рувим прищепив язиком.
- Є навіть записка від лікаря. Вона підтверджує твердження, що ви з ним обговоріться.
Ар’ян затремтіла, як лист. Її план благати їх, кажучи, що вона нічого не знає, зруйнувавшись.
- Навіщо ти це зробила, Ар'ян? Чому, чорт візьми?
Ар’ян важко було розомкнути рота. Її губи час від часу тремтіли, як і зіниці очей, котрим було важко зосередитись.
Ревність підняла свою потворну голову, коли це нахлинуло.
Коли Моллі засяяла, Ар’ян ніби почала стукати на її фоні. Вона просто не могла винести розрив між собою і нею.
Хоч би скільки її невдач вона зазнала, їй здавалося, що зможе повернути своє становище, як тільки зламає Моллі. Вона вірила, що коли знову покинуть Моллі до своїх ніг, то буде сяяти в суспільстві так як колись. Це повинно бути її місце!
- Якби ти не зайняла моє місце... Якби тільки ти залишила своє за собою, мені не довелося б тебе вбивати!
Це Вір’ян мав хвалити інших. Вона повинна була бути єдиною, хто чує купу компліментів. Не тільки Моллі.
Притягнути чужу увагу, виявилося простіше, ніж вона думала. Потрібно було тільки знайти когось, з ким вона сяяла б разом. Ар’ян думала, що зможе прожити все життя так - і саме так вона й робила.
Поки Моллі не вийшла заміж.
Коли Моллі побачила, що Ар’ян плаче, як ревний голос задушив.
- ... місце? Хто вклав це в твою голову? Це дійсно було твоє місце, якщо насправді ти займала чуже?
- Про що ти взагалі говориш? Якщо місце, де я все життя правлю не моє, то чиє ж? Це -о моє місце. Воно все - моє!
- Ти просто не можеш тримати відібране місце вічно, Ар'ян. Ти ніколи не будеш щасливою.
- Хочеш сказати, що мої зусилля були марні?
- Значить, ти так не вважаєш? Коли жертви опиняться в такій ситуації, все буде порушено.
Моллі піднялася.
Відколи це сталося? Якщо вона повернеться, чи зможуть вони все змінити?
Вона похитала головою.
Люди зовсім не речі. Вона зрозуміла, що речі не виправити більше, і тепер їй потрібно було місце, щоб здатися, поки вона ще могла це зробити.
Нарешті, вона зловила Арьян в фокус. У нинішньому становищі їй Ар’ян не знайти. Вона навіть не хотіла більше бачити сестру. Її розум охопила невимовне горе.
- Сподіваюся, рано чи пізно ти все зрозумієш.
- Сестра! Молли!
І тут Арян відвернулася.
- Рувим, чи можна я піднімуся першою? Крім того, ситуація стає огидною.
- З тобою все буде добре?
Коли вона безпорадно кивнула, Рувим покликав лицаря, щоб той допоміг їй.
- Іди відпочинь. Я зараз прийду.
Коли Моллі спиралася на помічника, її очі повільно заплющилися. Здавалося, щось величезне, нарешті, вийшло з її розуму.
Коли запах зник, у неї на серці теж стало легше.
Саме цього вона і очікувала, коли стикнулася з Ар’яном. Але вона не готувалася до такої катастрофи. Це було таке дивне відчуття.
Відчуття того, що її минуле було повністю відкинуте, було марною, як вона подумала, але це ще можна було терпіти.
Вона терпіла відчайдушну спробу Ар’ян повністю знищити її.
« Чому?»
Прохолодний вітерець полоскотав Моллі щоку, і вона зняла шаль.
Поступово ставало тепло. До того часу, як пориви вітру, нарешті, стануть гарячими, а сонце заспіває, вона народить.
Вона не могла зрозуміти, що вона думає.
Ноги Моллі розпухли просто від короткої ходьби, і її живіт також розслабився.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache