Тільки після кількох десятків перевірок, люди герцога нарешті змогли покинути маєток маркиза.
Коли вона вперше йшла до маркизу, подорож була досить легким, але зараз все було інакше. Увесь цей час ми були суворою і жорсткою, тож Моллі обережно перевозили її.
Незважаючи на подвоїну кількість лицарів, Рувим залишався насторожі.
Він вирішив залишатися в безпеці, навіть якщо вони прийдуть трохи пізніше.
Коли вітер, нарешті, посміхнувся, повільно рухаючись карета прибула в герцогство.
У герцогському саду ситуація була досить напруженою, чого раніше ніколи не відчувала. Це було пов'язано з тим, що лицарі поїхали на розвідку перш ніж було оголошено про прибуття герцогині.
- Повірити не можу, що мадам, за яку ми боялися що вона замерзне в такому холодному місці, нарешті, повернулася!
У розпал радості, святкування та тривоги відчинилися двері карети.
Саме тоді в тумані з карети вийшов Рувим. Незважаючи на щасливе новина про прибуття герцогині, весь сад був розчарований через його уявну холодність.
- Мадам?
- Де мадам?
Рувим озирнувся, не знаючи про їхні найпотаємніші думки.
Потім він знову повернувся до карети, як ніби закінчив огляд герцогство, яке і так було під інтенсивною охороною.
- Молли.
Молоко-ближча рука м'яко лягла поверх чорної рукавички. Білі, як сніг, повільно розвіялися вітром.
Коли вона трохи підняла підборіддя, з’явилася з карети і Рувим простягнув до неї та іншу руку.
- Йди сюди.
Моллі не наважувалась звернути увагу на його гордо розпростерті руки і те, що це означало. Тим не менш, він не збирався йти ні на які поступки.
Після невеличкої метушні Моллі зрештою здалась. Його руки носили її за плечі.
Вся закутана в щільному одязі, вона ніби тонула у його широкими обіймами. Коли пара вийшла з карети, слуги розім’янулися.
Це було як вітання на честь безпечного повернення обох господарів герцогства.
Щеки Моллі спалахнули, коли вона зрозуміла, що ще більше людей слідувало за ними.
- Я не хвора.
- Я знаю.
- Ти ж розумієш, що я теж можу ходити?
Рувим вагався секунду, перш ніж відповісти.
- А якщо ти впадеш?
- Ти коли-небудь бачив, щоб я падала?
- Це може статися зараз.
Для Рувима навіть сад здавався небезпечним. Як же вони прибирали тут, якщо серед стежини залишилися невиворені камені і сіра трава?
Він і не знав, як і коли вона може на них наступити, послизнутися або навіть спіткнутися про них.
Просто неможливо було дозволяти їй ходити в такому небезпечному місці.
Вона відразу опустила голову, як тільки, здається, зрозуміла, що він не збирається опускати руки насправді, його обійми навіть стали міцнішими.
- Рувим, всі дивляться.
- Не тільки один чи два людини, просто дивись.
- І все ж...
Це був дуже тихий голос, але не тільки Рувим здивувався йому.
Пиллен, яка пильно слідувала за Рувимом, злякалась і вкутала Моллі.
- І все одно?
- У мене просто ніс зачесався.
- Ні.
Він відразу обійняв Моллі, яка хотіла, щоб її поставили.
Вона погладила його блідою рукою по щоці, перш ніж доторкнутися плеча.
- Дай мені знати, що в моїх обіймах ти у безпеці - тримай і себе в теплі.
Він здавався абсолютно одержимим її безпекою, що було перебіром, як вона подумала, але Моллі просто ніяк не могла його зупинити. Тим більше, що вона точно розуміла його почуття.
- Зрозуміло.
Хоча Рувим нарешті зітхнула, здавалося, що він задоволений її відступом.
Він швидко поцілував її в щоку, перш ніж поспішно провів у особняк, задаючи собі питання, чи не може вона все одно простити.
Усі слуги були в захваті від сцени примирення між парою, яка, треба сказати, була тут досить довго, але все одно мало.
- Уф!
- Молли! Що таке?
Коли, як звичайно, був час обідати, Моллі несподівано схопилася за обличчя і сиділа в їдальні.
- Це... Але запах їжі став огидним. Тьху!
Рувим миттєво підстрибнув з місця, коли Моллі вже понині закрила рот.
- Докторе!
При звуках лютого голосу Рувима лікар поспішив до їдальні.
На щастя, це була ранкова нудота - один з поширених симптомів вагітності.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache