Терренс швидко озирнувся. Колом було багато надійних людей, але вони все одно були на виду. Він навіть не здогадувався, чи хтось почує його, тому скоротив інформацію, що транслювалася у максимально можливому масштабі.
- У будь-якому випадку, повертайтеся. Якщо так продовжуватиметься, дехто в кабінеті може померти.
- Тоді було б чудово скористатися цією можливістю.
- Милорд!
Моллі, яка спостерігала за цим видовищем, незабаром зачинила книжку і почула голос Терренса.
Ледве він помітив її легкий рух, як відразу повернув голову.
- Мабуть, тут занадто шумно. Не турбуйся. Я зараз приберу цього хлопця...
- Рувим, зі мною все гаразд. Не соромтеся, продовжуйте.
На деякий час він замовк.
Здавалося, вона питала його чи він слухав усе те, що Терренс сказав раніше.
- Зараз я повністю зігрілася. І ти бачив, що я приймаю менше ліків.
- Тоді все було точно так само. Ти легко відпустила мене, а потім захворіла. - низьким голосом проричав він.
Рувим поводився так, наче той день був травмований.
Куди б вона не попрямувала, він завжди буде з нею. Він навіть звик відчувати полегшення, хоча й легке, але тільки Моллі могла з’явитися в полі його зору.
Але, якби вона знову втратила свідомість в його відсутності, цього разу...
Рувим відразу зрозумів, як трясеться серце.
- Поруч зі мною завжди будуть Піллен і Лілі.
- Саме так! Це забирає мало часу, мілорде. Ви можете просто приїхати, переглянути деякі документи і опрацювати сам платеж. - Швидко відгукувався на слова Моллі Терренс.
- Якщо так, ти міг би привезти папери сюди.
- Мілорд, прошу, пробачте мою честь - принаймні ...
Терренс був лицарем, але також простолюдином, який ніколи не мав титулу. Для нього можливість прогулюватися по імператорському палаці з такою зручною вигодою вже була великою честю.
- Я просто залишуся вдома - в спокою.
- Ах...
Рувим тихо зітхнув.
Робота и Молли.
Якби йому довелося вибирати між ними, звичайно ж, він вибрав би Моллі. Але коли б остання сама попросила його вибрати перше, то цілком природно, що він не міг би відмовитися.
- Коли з цим буде закінчено, я попрошу вас домогтися аудієнції у Його величності. Праця в імператорському палаці дуже залежить від єдиного герцога.
- Тільки завдяки тому, що ти так вправний.
- Абсолютно вірно, мілорд, - швидко додав Терренс з побоювання, що його лорд може сказати щось інше.
Рувим сильно нахмурився.
Він знову зітхнув і доторкнувся її щоки.
Щітка, яку плестила його велика рука, виглядала набагато більшою від першої.
- Якщо ти кудись зберешся, попереди мене і візьми із собою Гілберта. Я відправлю з тобою і лицаря.
- Я поняла.
- Не забувай дбати про своє здоров'я - найбільше.
- Я не буду перенапрягатися.
Рувим злегка нахилився.
Моллі відразу зрозуміла, чого він хоче. Губи, які пройшли по його підборіддя і носу, м’яко посходилися про його лоб.
- Я скоро повернуся.
- До побачення, Рувим.
Рувиму довелося важко зробити важкий крок назад.
Його вже чекала величезна купа документів, яка стала набагато більше, ніж він собі уявляв раніше.
Він уже мав намір покинути роботу, щоб виконувати невідкладні справи.
Уся справа була в тих людях, які належно потурбувались про те, щоб викликати його гнів, все ще не відпускали його.
Робота була успішною, і Терренс сказав, що завдяки йому відбувся значний прогрес. До того ж, коли повідомлення про зміни між континентами прийшли до нас, він нарешті зрозумів, що це більше не можна ігнорувати.
Оскільки йому довелося негайно відкласти запланований час повернення до Моллі, в кабінеті почувся тільки зітхання.
Унаслідок цього Рувима не залишилося іншого вибору, окрім того, як відкласти власну відпустку.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache