Вона миттєво стиснула всередині, наче реагуючи на його слова. Вона здригнулася - її нігті почали впиватися в його плечі, але йому було наплювати на це.
- Я люблю тебе.
Червоні відбитки його долоні залишилися на її білих, як місяць, стегнах. Її ноги, які все ще обіймали його за талію, були в повітрі.
- Я буду любити тебе вічно.
Забравши його повністю, вона негайно випустила різкий стогін. На пікі свого оргазму вона попалася йому в плече.
Усередині її він ще залишався напруженим.
Вона не переставала дихати.
Незабаром вона підняла вії, щоб подивитись на Рувима. Потім м'яко усміхнулася, і її обличчя поклилося в персиково-розовий колір.
Тільки тоді Рувим зрозумів, що вони все це зробили, а він не прийняв ніякого ліків.
Але, на жаль, це була лише скороминуща думка.
І він був неймовірно щасливий, що незабаром викинув з голови і знову відправився на пошуки її губ.
*
Моллі сіла в карету, щоб прибути на прийом у салоні марки Нібеї. Уся справа полягала в тому, що коли вона роздумувала над тим, як минулої ночі чайка стала пусткою, їй несподівано прийшло запрошення.
Вона кинула погляд у вікно. Цепочка кущів, що простягалась вздовж дороги, здавалася їй сумною і не встигла зрозуміти це. Потім, відчувши холод, вона погладила себе за щільним одягом.
Як тільки вона сказала, що збирається на прийом в салон, Рувим занепокоївся. Він одразу почав непокоїтися, як її слабкий організм витримається під гарячим зимовим вітром.
Він став так сильно критикувати себе, що нарешті вона задумалася, чи він завжди був таким балакучим. І, звичайно ж, багато слуг теж дуже тривожилися.
- Чому ти і справді туди захотіла, коли я так зайнятий?
Рувим продовжував бурчати навіть тоді, коли Моллі зрештою сіла в карету.
- Ти зараз дуже зайнятий, тому я не повинна заважати.
- Просто коли ти поруч, у мене з'являється достатньо сил.
Але насправді ти навіть не дивишся на свої документи.
- Дивитися їх вночі - це нормально.
- Вночі потрібно спати.
Я озвучу кілька різких слів.
Нарешті, вона сіла в карету і, перш ніж вона зачинила дверцята, Рувим повільно відступив на крок назад.
- Шкода, що я не можу відвезти тебе туди.
- Тобі зовсім не потрібно це робити. Для цього є кучер.
Він глянув на кучера, який вже сидів на козлах. Кучер, не Ліндон, сидів схвильований.
- Я вернусь.
- Будь обережним.
Його обличчя було повно жалю, коли він сильно насупився. Тим не менш, вона просто виблискнула посмішкою. Він був дуже схожий на нерухомо сидить великий собаку.
Моллі знову уявила собі його обличчя, коли вона доторкнулася карети і прикрила рот рукою та посміхнулась.
- Мадам, ми прибули.
Як тільки було оголошено про прибуття, Моллі нарешті викинула ці думки з голови.
Кучер негайно відкрив дверцята карети і простягнув руку. Моллі м’яко взялася за неї і вийшла з екіпажу.
Однак перед салоном стояв ще один екіпаж, окрім герцогської карети.
На кареті мався герб іншої родини.
« Де його власник? »
Тому що карета стояла навпроти салону Нібеї, то правдоподібно вона теж буде приходити сьогодні на чаєпіття.
У Моллі закрутилися різні думки.
- Це ви. Та сестра, про яку раніше говорила юна леді Ар’єн.
Почувши ці слова, Моллі раптом замерла.
Справа в тому, що вона не могла пройти далі. Звичайно, вона підняла голову, тому що цей чоловік абсолютно загоряв їй дорогу.
- Я так сильно хотів вас побачити, але зустрітися за подібних обставин теж приємно.
Це було досить грубо.
Крім того, коли чоловік назвав ім’я Арьян, усмішка швидко зникла з обличчя Моллі.
- Звичайно, замовляти з кимось, спочатку навіть не Представившись, грубо з вашого боку.
- Прошу вибачення. Мене звати Фердінанд Вернер.
Його привітність натякала на сарказм, хоча він і прикидався ввічливим. Було очевидно, що він хотів якось спровокувати Моллі.
- Якщо ви вже чули цю історію від Ар'ян, тоді мені не потрібно уявлятися.
- Звичайно. Ви відомі - з багатьох поглядів.
Його погляд ковзнув по ній з голови до ніг.
- Як кажуть...
Рідко коли Моллі відчула такий нестерпний погляд, як їй стало погано.
Тоді Моллі знову поглянула на Фердінанда.
- Про мене ходять якісь чутки?
- Ха-ха, нет. Просто мені стало цікаво. Ваша світлість теж на прийом?
- Так.
- Розумію. Ну, тоді сподіваюсь, що ви гарно проведете час.
Моллі, навіть не дивлячись на чоловіка, який відійшов з її дороги, незабаром увійшла в салон.
Фердінанд у свою чергу не зводив із Моллі пильного погляду.
Його очі горіли, коли він стежив за нею.
Пам’ятати про цю змії, яка була подібна до нього, було нелегко навіть після того, як вона пішла.
Абсолютно огидно.
Це жахливе відчуття змусило її здригнутися до кінчиків пальців на ногах.
Моллі, потираючи руки від цього брудного погляду, повільно увійшла всередину.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache