Проте, не маючи будь-яких осияних доказів, він не міг бути в цьому повністю впевнений. Потім граф прикидався нечуттєвим сорому і досить голосно розхвилювався.
- О, герцог Лінеріо! Минуло багато часу відтоді, як я зустрів вас у палаці.
Коли герцог побачив графа, то негайно стиснув губи.
- Так.
- Ха-ха, як поживаєте? Я вже починав турбуватися про свою безпеку, адже не отримував від вас ні вістки.
« Як ся маєте?»
Як тільки Рувим побачив графа, його бажання придумувати все на своєму місці з кожним кроком почало зростати. Це стало ще нестерпнішим, коли перед ним з’явилася молитва.
Він намагався втриматися від того, щоб взяти меч на талії. Він був у імператорському палаці. Обнаження не було б вчасним мечем, звичайно ж його можна назвати зрадою.
- Чудово. Мене це теж дуже цікавить.
- О, ось як?
- Так, я хотів би запитати графа Клеменса про деякі відомі йому речі.
Не було жодної потреби виявляти свої почуття перед цими брудними неприродностями. Рувим розтягнув губи в усмішку, і тому з'явився досить великодушний.
- Ха-ха, звичайно, скільки забажаєте. Якщо я зможу чимось допомогти герцогу Лінерйо, я буду відповідати з усією щирістю.
- Ось як?
Рувим посміхнувся ще ширше.
Кілька днів тому йому передали деяку інформацію, яка має відношення до герцога Клеменса.
- Тоді хочу сказати, що золота, виплаченої імперії торговою гільдією Клеменс, було дуже мало.
- Що?
Раптом граф забув, що йому потрібно тепло сміятися.
- Як таке можливо?
У відповідь в’язниці графа Клеменса затремтіли. Він робив це в оточенні найбільшої таємності. Він не просто витратив на це пару років. Він присвятив своє життя торговій гільдії, і це принесло йому великий прибуток.
Вірно було і те, що він перехопив ініціативу. Але з іншого боку, герцог про це вже знав. Нарешті, обличчя графа зблідло.
- Це... Що ви маєте на увазі, герцог? Схоже, вас ввели в оману. Якби хтось про це почув, він міг би подумати, що торгова гільдія Клеменс не вимагає платні.
- Саме це, я і маю на увазі.
На відміну від графа, який почав ледь чутно шептатися, Рувим продовжував досить спокійним голосом.
- Ви знаєте, що недавно ми ввели строгі санкції проти незареєстрованих торгових гільдій? Чоловік, який розслідував цю справу, розповів мені дуже цікаву історію.
Рувим кинув погляд на старого, який стояв навпроти. Його гідність була зачеплена серйозно.
Чим більше він пригадував, як родичі його дружини ставилися до неї раніше, тим частіше йому хотілося зламати графу пальці - один за одним.
- Схоже, що граф Клеменс створив нелегальну торгову гільдію, тоді як інша, якою він керував, сама по собі була незалежна.
- Ну, це... Боюся, ви щось не так зрозуміли...
- Ось як? Що ж, це велике полегшення.
- Що?
- Як відповідальний за безпеку, я все одно повинен буду зайнятися цією справою, подобається мені це чи ні.
- Що... Ви хочете сказати, що збираєтеся розслідувати мої справи - справи графа Клеменса?
Рувим фиркнув.
Якби ви не були винні у цьому, то покірно погодилися б з усім. Але насправді він не міг так вчинити, і його поведінка була настільки огидною, що Рувим навіть нахмурився.
- Звичайно, ні. Просто, якщо абсолютно випадково - в результаті розслідування буде виявлено, що граф має до цього якесь відношення, ми просто нічого не зможемо з цим вдіяти.
Рувим опустив голову і тихо прошепотів на вухо стурбованому графу Клеменса, який стояв, широко відчинивши рот.
- Граф Клеменс, прошу, будьте паинькою, щоб мені не довелося вас турбувати ... граф.
- Дюку! Герцог Лінеріо!
Хоча граф прийшов у себе з запізненням, він негайно гукнув Рувима. Але той вже швидко зник.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache