Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Дюку, будь ласка, зупиніться, мені боляче!

Розділ 108

0% of chapter read

- Ах, ця шаль... Чи не занадто рано одягати її в таку погоду?

- Все в порядку, адже вона здається досить легкою. Платня набагато краще поєднується з шалью, ніж я думала раніше. Здається, вона навіть добре його закриває.

Цей незвичайний візерунок... я майже впевнена, що бачила його. Хіба це не той, який став таким популярним недавно - веллінський салон? Але я не думаю, що коли-небудь бачила таку шель.

Врешті-решт, Моллі зупинилася, оточена натовпом народу. Проглянувши лист прибулі, вона зобразила м’яку усмішку на губах.  

- Дякую всім, що зібралися тут сьогодні. Також я хочу виразити свою вдячність маркерізі Нібеї за те, що вона дала мені сьогодні руку допомоги.

Стояло Моллі підмигнути Нібеї, як та легко вклонилася.

- Я вже приготувала все, що могла, щоб всі могли насолодитися першим чаєпінням, яке я організую. Я щиро сподіваюся, що ви всі добре проведете час перед тим, як поїдете.

Здавалося, що коли господиня закінчила з вітанням, то знову знайшла спокій. Потім Моллі сіла на заздалегідь приготовлене місце.

Деякі гості весь цей час чекали її прибуття. І, таким чином, відразу після цього всі почали битися за її увагу.

- Вітаю, герцогиня Лінеріо.

- Про який випадок ви говорили?

Моллі була здивована, коли почула несподівану новину про свято.

- Я чула, що вже призначена дата весілля Арьян Клеменс. До мене також доходили чутки про те, що її чоловік буде спадкоємець марки Вернера.

- О, невже?

Коли очі Моллі розширилися, нехай і небагато, Ар'ян швидко продовжувала:

- Мені так шкода, сестро. Я просто не могла тобі повідомити, оскільки все це вирішилося так раптово. Насправді, це сталося досить швидко, щоб перевірити, чи справді я йому сподобалася.

- Коли заходить про марку Вернер, ти говориш про Фердінанда Вернере?

- Він, його єдиний син, так про кого ж ще?

Коли Ар’ян була серед галасливих натовпів, то побачила Моллі блискучими очима. Можна було сказати, що вона прикидливо посміхалася невинною посмішкою, і все-таки вона не могла приховати зарозумілість, яке сиділо глибоко в ній. Але Моллі відвела свій погляд.

- Я розумію. Вітаю.

Не те, щоб вона про це не знала. Коли Ар’ян надіслала листа з згодою, Рувим вирішив допомогти. Насправді, інформація про це була однією з небагатьох речей, які вона особисто попросила.

По-перше, інформація про марки Вернера, з яким вона часто стикалася, ніколи і не була секретною. Як це часто траплялося з графом Клеменсом, через його хвалькуватість легко було зробити висновки, всього лише трохи подумавши.

Тут прийшла черга Арьян розгубитися через спокійного вираження обличчя Моллі.

Це була лише купа фактів, які дізнався її батько. Хоча були такі чутки, що її майбутній чоловік дуже вартий жалю, вона вірила, ніби це просто дурний жарт з приводу його юності. Ось чому вона продовжувала наполягати на цьому шлюбі.

У якийсь момент вона подумала, що забере нареченого юної леді Барлоу і заживе як марказа. Проте коли її сестра стала герцогинею, усе змінилося. Вона просто не хотіла схилятися перед Моллі в реверансах. Насправді, вона не могла знайти в собі сили визнати, що тепер навіть вища за неї кількість людей.

- Між нами тільки збільшиться відстань, але, звичайно, все буде добре, сестра. 

Моллі, промовляючи слова, усміхнулася м’яко.    

- Хоча насправді я не вважаю, що все буде так просто.   

Від цих твердих слів Моллі весь стіл затих. Було цілком природно, що чиста усмішка Ар’ян поступово стала жорсткою.

- Земля герцога Лінеріо розташовані досить далеко від земель марказа Вернара. Тому, якби вони часто співпрацювали між собою, то невдовзі всі роботи на цих теренах замерли б. - Спокійно продовжувала Моллі. 

Фактично, назва марказа Вернера знаходиться далеко від кордонів столиці по суші і близько до моря.

- Ми повинні виконувати свої обов'язки господарів для розвитку цих земель. Так що, прошу, зрозумій, якщо я ставилась до них із зневагою.

- О... так, звичайно.

https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache

Previous chapterNext chapter