- Що?
Мовлі вкрай здивовано підвищила голос.
- Не роби цього. Це ж мій батько. Якщо ти зраджуєш справу, то твоя репутація обов'язково зіпсується.
- Справа моєї дружини - і моя справа. Як же мені забути про це?
Кожного разу, зустрівши графа Клеменса в імперському місті, він завжди дивився на це з незадоволенням.
Рувим стримувався, оскільки граф був одним з членів сім’ї його дружини. Тут зовсім не через що бути неупередженим, крім цього факту.
« Як же мені це зруйнувати? »
Рувим досить добре знав таких людей. Замість того, щоб впасти в одну ніч, їх дух повільно руйнується - і так досить довго.
Тим не менш, якщо б він випадково, випробовуючи ці нахлинули емоції, зіткнувся зараз з графом, він не був упевнений, що в мить ока не вихопив би через пояс меч.
- Так не можна. Я не хочу, щоб через мене ти відчував роздратування чи труднощі.
- Та годі, мабуть сьогодні тобі довелося нелегко.
Рувим обережно відвернувся. Потім він обійняв Моллі, затягнувши її в обійми і почав поплескати по спині.
Моллі здавалося, ніби вона засинає. Коли Моллі знала, що має отримати відповідь на ще одне запитання, її очі поступово закривались.
- Ні...
Тільки коли вона спробувала говорити досить тихо, вона заснула зовсім. Коли її делікатні плечі стали рухатися тільки в такт диханію, Рувим зрештою перестав поплескувати її по спині.
Тоді Рувим обережно вибирався, щоб Моллі не прокинулася. Вставши з ліжка, він почав натягувати халат і потім попрямував до себе в кабінет.
Потім він негайно покликав до себе дворецького.
З острахом палац швидко прилетів до нього.
Він був страшенно засмучений через те, що ніяк не міг відіспатися вночі. Дворець раптом розкрив рот, зовсім забувши привітати свого пана, коли побачив фігуру Рувима.
- Мадам... Добре себе почуває?
Рувим, який все ще рився в папі, повільно підняв голову.
- Дворецький.
Холодний хриплий голос раптово проколов його вуха, як кинджал. Тільки тоді палацовий, нарешті, зрозумів, що герцог досить дивно себе веде, швидко схилив голову у відповідь.
- Дай мені всю інформацію про графа Клеменса, які тільки зможеш дістати. Навіть дрібниці теж будуть добрими.
Очі Рувима блиснули - дуже тьмяно.
*
Відразу ж після того, як вона прокинулася, Моллі не могла легко рухатися: в її голові була вага. Вона зійшла з простирадла води. Вона намагалася піднятися, але на жаль, до її власного сорому, вона лише повалилася назад, злегка піднявши тулуб.
Першим, що заставило її зненацька, було обличчя чоловіка, осяяне жовтим світлом. Виявилося, що це обличчя Рувима. Таким рано вранці він вже перевернув герцогство догори дном. Це сталося ще до того, як одного лікаря розбудили, оскільки Рувим не міг сидіти спокійно.
Тільки, коли міцно сплячий лікар прокинулася, в герцогстві, хоча і з великими труднощами, почав встановлюватися порядок.
- Легке обезводнення, - відразу поставила лікар простий, але ясний діагноз.
- Які-небудь ще симптоми? Насправді, запаморочення - не такий часовий.
Навіть коли лікар почула дуже серйозні слова герцога, вона залишилася ввічливою.
- Голова в неї злегка кружляє, тому що вона плакала минулої ночі. У мадам немає ніяких особливих симптомів, тож не хвилюйтеся.
Після кількох особистих зустрічей вона добре зрозуміла, що наполегливість герцога завжди пов’язана з вчинками його дружини.
Це було жахливо, але коли лікар нарешті зрозумів, що йому потрібна лише сумлінна служба герцогині, то почав жити значно спокійніше.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache