Вона не усвідомлювала, що Рувима перемагала її від того часу як вони сіли в карету.
Іншими словами, її приємний аромат пробуджував у екіпажі бажання накинутися на неї.
- Моллі, йди сюди.
Коли Рувим показав на себе стегно, очі Моллі розширилися. Тепер вона навіть уявити собі не могла, що він мав на увазі.
- Ти це серйозно?
- А я коли-небудь жартував над тобою?
- Але...
- Або мені слід звернутися до вас "милі"?
Як тільки вона спробувала поворухнутися, то відразу уявила, що незабаром її чекає така доля: вона лежатиме на цьому вузькому сидінні. Його сильні руки розсунуть їй ноги і вб'ють у неї до краю.
Від цієї дивної уявної картини біля Моллі несподівано потепліло внизу живота.
Коли вона думала про своє плаття, яке зм’януло б безбожне, то розуміла, що було б ліпше почати його. У будь-якому випадку, у неї було не так багато варіантів.
« Чи я мушу почати?
Чи це нормально?
Може, мені просто відмовитися?»
Моллі зшила губи, ставлячи собі ці запитання.
Її обличчя запиляло, і їй не так просто було подивитися йому в очі. Крім того, вона все ще відчувала солодкий аромат квітів.
- Я буду там.
Рувим чітко відчув, як між його стегнами залякали її слова. Навіть після того, як Моллі прийняла рішення, їй було важко рухатися.
- Карета не буде сильно дребати, як тільки я встану, чи не так?
- Невже ти вважаєш, що герцогська карета так погано побудована?
- Я так не думаю, але...
Молли все ще вагалася, коли вставала. Хоча екіпажі були добре збудовані, варто було брати до уваги дорожній клімат.
Коли Рувим похитнулася, то негайно простягнув руку Моллі.
- Якщо ти турбуєшся про кучеру, я скажу тобі, що в цьому немає потреби. Він знаходиться поза каретою і занадто зосереджений на керуванні кіньми.
Потім він потягнув її до сидіння навпроти нього. У цей момент його сила потрясла Моллі.
Невдовзі Рувим простягнув руку, перш ніж схопити її за талію і присадити на коліна.
Вигляд спереду і зверху дуже відрізнявся один від одного. Воротар з занадто глибоким, на його погляд вирізом відкрив її бездоганні груди, якщо дивитися зверху.
Ворітник був досить високий, щоб привернути увагу Рувима до її деколте. Відразу ж він відчув ганебний укол ревнощів.
- Я ніколи не бачив цього раніше.
- О, ти помітив? Насправді, мені це пошили спеціально для сьогоднішнього дня.
Щіки Молли люто запилювали. Коли вона посміхнулась, він відчув раптовий приплив збудження.
- Ти ж казала, що чоловіків туди не запрошували, вірно?
- Так, це жіночий збір. Звичайно, там були тільки жінки.
- Верно.
Зрештою Рувиму вдалося подолати негативні почуття, які він хотів висловити.
- На вулиці досить холодно, так що тобі при виході краще одягати утеплений одяг.
- Насправді, це покоївки мене...
Рувим намагався пригадати служницю, але їхні обличчя не спливали в його пам’яті.
Єдине, що він пам'ятав, це те, яким безштовним він був під час перебування поряд з нею.
Його думки швидко змінилися, коли він побачив, що на Моллі надето щільно застібується, без найменших проміжків, жирне пальто.
« Нужно буде дати їм потім винагороду».
Тоді її губи спустилися до волосся. Її плечі напружувалися, коли рука Рувима почала блукати по її шиї.
- А...
Її тіло відразу здригнулося. Він чітко відчував на своїх стегнах, як напружуватися її зад.
Він витягнув з-під одягу її повні груди, сховавши ту під своєю рукою.
Моллі видала однолітній стон, коли її оголена грудина виявилася на холодному повітрі.
Це був всього лише слабкий звук, але все ж вона тут же закрила рот.
Грохот екіпажу постійно нагадував їй, що вони не вдома.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache