Насправді, це було досить важко і для лікаря.
Усі її симптоми підходили для застуди.
Тим не менш, її температура була занадто високою для застуди, але ймовірною, якщо взяти до уваги слабкість її здоров'я, яку він міг помітити під час минулих відвідин.
Але Рувим як і раніше його підозрював, що не могло не викликати в лікаря образу.
- Я швидко випишу рецепт для мадам. Я обов'язково повідомлю вам, коли з'являться які-небудь покращення.
Доктор кинувся геть так швидко, як тільки міг.
У той же час покоївки поспішно увійшли в спальню.
Товсті ковдри, які були не по сезону, все ще лежали на її ліжку. Вікна були щільно закриті, а товсті штори були затримані, щоб в кімнату не проникало сонячне світло.
Весь підлогу був убитий хутром. Моллі, що дихала досить неглибоко, укрили кілька шарів ковдри, які були легкими, але дуже теплими.
У спальні було тепло. Дихання самої Моллі також додавало трохи тепла до цього виснажливого жару.
Незважаючи на все, вона не розплющувала очей.
Рувим не міг залишити її одну.
Відразу після того, як він обняв її мініатюрне тіло, його охопило відчуття, що вона могла б відлетіти, якби він хоча б на мить відвів від неї погляд.
Потім покоївка повільно увійшла до спальні, тримаючи в руках необхідні ліки.
Однак у них виникла серйозна проблема.
Моллі потрібно було прокинутися, щоб прийняти ліки, але вона ще не прийшла до свідомості.
Рувим узяв у неї чашку з ліками. Потім він вклав їй в рот гіркі ліки і поцілував м’які губи.
Він злегка приколов їй рот, щоб ліки потрапили в горло. Переконаючись, що вона проковтнула все до останнього горла, тільки тоді відімрівся.
Він не тільки чекав, коли вона відкриє очі, але й вислухав її скарги на ліки, які ніколи не було смачним.
Він з нетерпінням чекав можливості, піти на кухню і наказати приготувати солодощі, від яких під її чудовими очима з'являться милі зморшки.
Проте очі Моллі все ще були щільно закриті.
Не знаючи, що Рувим дуже хоче побачитися з нею в очі, вона тільки спокійно дихала і лежала біля нього всю ніч.
Стан Моллі, на відміну від звичайної « простуди », залишався так довго.
Її затяжна хвороба турбувала не тільки Рувима. Навіть герцогство відчув жахливий біль від цієї страхітливої ситуації.
Минуло багато часу з тих пір, як вони могли відчувати хоч якесь тепло.
Тепер слуги почувалися незручно, оточуючи герцога, який навіть не чув жодного слова.
Мадам була маломовною людиною, але вона терпіла. Вона дивилася без жодних упереджень, тепло і тихо.
Був ще один чоловік, який тремтів на краю прірви.
Лікарі мали відповідальність за хворобу мадам, а також приймати необхідні ліки.
Насправді, йому було досить важко швидко дістати лікарські трави, оскільки донедавна він не займався роботою і був ситий.
Він переглянув багато книжок у себе в кабінеті, але як людина, яка ніколи не була по-справжньому захоплена саморозвитанням, він ніяк не міг відразу знайти те, що йому найбільше було потрібно.
- Ще не спала лихоманка.
- Ну, це... Вона досить слабка здоров'я...
- Я думав, ти сказав, що їй стане краще, як тільки вона прийме ліки. Хіба це не так?
- Я ретельно відібрав для ліків найкращі інгредієнти...
Це було цілком природно.
У герцогстві було багато старанно підібраних трав.
Рувима яскраво світила. Він жодного разу не відвів погляду від Моллі з тих пір, як вона захворіла.
- Якби мадам прийняла ще трохи ліків...
Бах!
Коли Рувим кипів від гніву, лікар вдарив по столі.
- Минуло вже три дні з тих пір, як вона непритомна. Як ти думаєш, це нормально?
- Вибачте, мої вибачення, герцог. Я швидко знайду спосіб ...
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache