- Я б хотіла поснідати в невимушеній обстановці, поки ранок. Ти можеш повернутися, коли я покличу тебе?
- Поняла.
Як тільки Піллен вийшла, у спальні запанувала тиша. Після цього Моллі відразу зажмурилась.
Загорнувшись в ковдру, вона відчула, що лежить у м’якій пухнастій ліжку. Дівчина виглядала так, ніби вже здалася.
"Просто зроби це, і тобі скоро стане краще".
Якщо вона хворіє під час перебування в резиденції графа, то трохи спокою допомагає їй охолонути. Тому Моллі завжди вимовляли, що вона прикидалася хворою. Проте через те, що їй довелося терпіти це так довго, то цього було більш ніж достатньо, щоб вона спала з розуму від хворобливого відчуття.
Моллі зачинила очі, визираючи як мертва, тому що ніхто ніколи не турбувався і навіть не дбав про неї.
- Тіа...
- Молли!.
Голос, який кликав її по імені, здавався їй солодким. Вона змусила себе відкрити очі, і перед нею постало добре знайоме обличчя.
- Рувим? Що привело тебе сюди?
Його порожній погляд пронизав жахливу тривогу за неї. Ці очі швидко привели її до тями.
- О, вже пора обідати?
- Ні, я просто ненадовго повернувся.
Замість того щоб чесно сказати, Рувим вирішив обманювати. У будь-якому випадку, він мав повне право відвідати свій особняк у будь - який час.
Він притягнув її в обійми, щоб допомогти підняти верхню частину тіла дівчини. Тоді, звичайно ж, його руки потягнулися до обличчя Моллі.
- Схоже, у тебе все ще невелика температура.
Моллі мало не розплакалась від прохолодного дотику. Це був дотик, якого вона не отримувала так давно.
Дівчина знала, наскільки виснаженим може бути джентльмен, коли стикаєшся з таким жахом. Моллі звивалася, ігриво надувальна губа.
- Ти, мабуть, був зайнятий своєю роботою. Це надто мило з твого боку, що ти повернувся тільки для того, щоб поглянути на свою дружину.
- Я просто турбувався, що, можливо, занадто сильно виснажив тебе минулої ночі.
- Чому ж тоді, якщо ти про це знаєш, не стримувався?
- Що ж, про це варто подумати...
Його велика рука ніжно провела по її розмальованих щоках. Чи його долоня надто холодна для неї? Щеки Моллі все ще були теплими.
- А як щодо їжі?
- А... Я ще нічого не їла.
- Отже, ти і ліки не приймала...
Рувима не піддалась його поглядам.
- Я боюся, так ти можеш уморити себе голодом. Я приєднаюся до тебе за трапезою.
- Ну, почекай хвилинку. Я ще не прийняла ванну, і мій одяг... а-а!
Він піднімав її мініатюрне тіло і відразу ж пішов до ванної.
- Хочеш, я одягну тебе сам, дружина моя?
- Я не це мала на увазі!
- Тоді тобі краще одягтися, поки моє терпіння не вичерпалося.
Він опустив очі на оголене тіло Моллі. Він замикався слідами, що залишилися від минулої ночі і загорілися бажанням.
- Або я дійсно можу одягти тебе сам.
- Я скоро повернуся в відповідному одязі. Так що, будь ласка, вийди на хвилинку.
Рувим опустив її на підлогу з широкою посмішкою на обличчі. Підошви її ніг раптово прокололастра біль. Тим не менш, вона не показала цього зовні.
- Пиллен, Лили!
Як тільки Рувим вийшов, Моллі покликала їх обох. Вони відразу з'явилися, ніби вже чекали її вигуку.
- Не могли б ви приготувати мені гарячої води? А ще я хотіла б одягнути щось легке.
- Буде зроблено, пані.
- Будь ласка, покваптеся.
За наказом Моллі ванну швидко наповнили гарячою водою. Перевіривши температуру рухом руки, вона повільно занурилась у ванну.
- Ах... - на відміну від того, що було раніше, її м'язи, здавалося, кричали від болю, коли вона занурилася в гарячу воду. Моллі намагалася рухатися обережно, наче в неї перелом.
Всі її суглоби оніміли. Після стількох років перебування в ліжку, здається, її тіло одержено.
- Я не хочу, щоб мене спіймали...
Вона не хотіла бути свідком того, як його колись ніжний погляд перетвориться на похмурий. Їй більше не хотілося знову відчувати, як тепло чиєїсь руки залишає її.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache