- Чому ти приховуєш кров? - запитав герцог.
Насправді вона просто ховала ліки. Моллі завагалася і обережно відповіла:
- Ну... Кровотеча з носа - це ніщо- Моллі відповіла.
- Кров з носа - дрібниці?
Рувима був прикутий до дівчини, оскільки рукав його сорочки вже були в крові від її постійного кровотеча.
Її обличчя стало білим, наче простирадло. Що він розумів?
Чоловік намагався щось сказати тій, якій було плювати на своє тіло, але він все-таки мовчав.
Граф Клеменанс... Цього ранку Рувим спілкувався з чоловіком, який дбав не про свою доньку, а лише про своє становище.
- Він завжди так ставився до тебе вдома? - запитав герцог.
Губы Молли дрогнули. Вона уникала його погляду, ніби не хотіла нічого говорити.
- Якщо ти хворієш, то це не проблема. А якщо тобі боляче, будь ласка, скажи мені чесно, що тобі болить...
- Добре.
Герцогу не сподобався її відповідь, але він залишив це питання на потім. Він не хотів тиснути на хворого.
- Ви в порядку? - Поцікавився лікарем, коли раптом з'явився.
Гнів Рувима різко спалахнув, коли стурбований лікар з'явився у відкритих дверях. Здивований цим гнівним поглядом, доктор швидко вклонився.
- Ви сказали, що з нею все нормально, так чому у неї знову йде кров з носа?
- Ну, якщо дратувати ніс, кровотеча почнеться заново, - Лікар відповів.
- Хіба ми не повинні зупинити його назавжди?
- Мені дуже шкода! Я додам ще трохи ліків, бо міледі здається ще дуже слабкою.
- Але додати ще - це трохи... - Я хотіла сказати Моллі.
Тут їй потрібно приймати більше ліків. Також було багато ліків, про які лікар навіть не знав. Дівчина просто не могла повірити, що тут їй потрібно ковтати їх ще більше. Ця пропозиція Моллі хотіла суворо відкинути.
Але щира Рувим випередив її.
- Зроби це., - сказав герцог.
- Гаразд, завтра я дам милю додаткову дозу ліків.
Коли лікарі поставили їй додаткову дозу, Моллі міг відчувати гіркоту.
Після того, як лікар вийшов з кімнати, Рувим відніс все ще бліду Моллі в ліжко.
Він обережно посадив її на свої коліна, все ще прикриваючи їй ніс. Здивована, Моллі почала вагатися. Однак, знаючи ніжні дотики свого тіла, тіло розслабилося і зайняв місце на його колінах.
- Як кровотеча? - запитав герцог.
- Думаю, воно зупинилося.
Чоловік обережно забрав руку від носа. Це рана була все ще відкрита.
- Чому рукава такі брудні? - Моллі запитала.
Її сумний голос змусив Рувима втратити дар мови. Ці рукави важливіші за її тіло?
Він не міг нічого сказати. Люди, яких він зустрічав, завжди звертали увагу на свої хворі тіла. Людина з високим статусом тим більше.
Герцог знав багато людей, які дбали тільки про свою безпеку. Можливо, тому слова дружини видавалися йому ще більш незрозумілими?
- Просто викинь сорочку.
- Викинути?
Її здивований погляд зустрівся з поглядом Рувима.
- Але якщо добре потерти, пляма відштовхується... - сказала Моллі.
- Гаразд, нехай. Крім того, це не має значення у порівнянні з твоїм здоров'ям.
Щеки Моллі злегка почервоніли від його сум’яття. Вона не звикла до такого простого тону і доброї мови.
- У тебе зупинилося кровотеча, так чому б тобі не випити ліки?
- Добре...
У зв’язку з тим, що вже забуті ліки дівчина впадала у депресію.
- Ти ненавидиш пити таблетки?
- Це більше, ніж ненависть- Моллі відповіла.
Вона ненавиділа їх. Кому ж подобається такий поганий смак?
Уявіть собі цей смак було дуже важко.
- Я дам тобі нагороду, якщо ти його вип'єш.
- Награду? - Моллі зацікавилася.
- Так, думаю, що пити гіркі ліки буде для тебе великою пригодою.
- Не до такого ступеня...
Він не відчував ненависті навіть тоді, коли вона бурчала від сорому. Ліки темного кольору виглядали зовсім не апетитними, в принципі, як завжди. Отже, Рувим мав рацію.
- Ти точно нагородиш мене?
На її слова герцог посміхнувся.
- Я ніколи не став би тобі брехати.
Його руки якось природно обвилися навколо її талії, коли він нахилився за ліками. Її рука прийняла його.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache