З'їзд з неба був зовсім інакшим, особливо коли водяний куб опустився на корабель СП-0, це просто варто було бачити...
Мор прибрав просторовий домен і повернув можливість рухатися, тому перемістившись ближче він зміг насолодитися видовищем краще ніж будь-хто інший.
Вода повністю захолонула все, щогли рознесло в щіпки, корабель перетворився на купу обломачем, усе це сталося миттєво, більша частина екіпажу просто померли від тиску, ті ж хто вижив були правдивими щасливими щастями або достатньо сильними людьми. Але і тих виявилося дуже мало, всіх їх можна було порахувати по пальцях однієї руки.
З громомою, що прогрівся, раптово почався сильний злив і окропив уламки води й кілька не втопився. На одному з таких уламків стояло двоє, на іншому лише один, а останній важко дихаючий леопард, форма якого швидко повернулася до людини. Мор з похвалою кивнув в сторону Луччі і перевернув погляд на паруочку потренних агентів. Це природно були Медуза і Перч, з їх здібностями їм вдалося якимось чином вирватися. Медуза виглядав трохи інакше, він повернув колишні розміри і навіть зменшився, але все його тіло так і покрили червоні лусочки і на голові трепихалися шипкий десяток чорних змій. Він прийняв гібридну форму і досить сильну... Що до Перча, він також був трохи потріпаний і втратив свою маску, як і його напарник. Але всім своїм виглядом він виражав вже не щастя, а жахливу злобу та образу. Але коли погляд Мора впав на нього, агент раптом змінився і став як і раніше посміхливим, від нього знову зашукнувся добродушне світло.
Мор усміхнувся і задумався:
"Мабуть, що пробуджений фруктовик міфічного зоана і дивний хлопець здатний втілювати емоції в реальність, якось впливаючи на навколишній світ. У момент моєї атаки він різко випустив ауру ненависті, і хвиля змінилася. Парамеції завжди дуже дивні. Ще парочка фруктів в колекцію, шкода інші пішли на дно."
Після цих двох, Мор відразу ж звернув увагу на Джека. Той не виглядав потріпаним, хоча й був вкритий з ніг до голови кривавою тягкою рідиною. Можливо, це був його спосіб захисту, але це було все ж не обов'язково. Його сили цілком вистачало, щоб чинити опір хвилі і повертати її в кров. Звичайно, це було варте зусиль. Одне невірне рух і вода ослабить його повністю. Фруктвік здатний впливати на воду і змінювати її, але від прямого контакту захищатися не так-то й просто, якщо ти не покрила себе чимось особливим. Взагалі, бийся зараз морською Дияволом з Акоїдзі і бій точно відрізнявся б. Для цього колишнього Адмірала вода була найменшою, ніж багато інших фруктів. Навіть проти Мора йому було б врази легше ніж Джеку, хоча він і був слабшим.
Коли погляд Морського Диявола перейшов по Джеку, він тільки фирскнув і криваве створіння яке окутало його тіло повністю відкрив голову агента. Він не квапився відреагувати це криваве створіння, вся його ситуація зараз була ще гіршою. Тепер у них навіть корабля не було, Джек ледве стояв на дрібному обломці, як і інші вижили, а інші пішли на дно. Серед загиблих, фруктовиків була меншість, але один був досить корисним. На жаль, навіть він не врятувався. На це Джек не міг відповісти, зараз ситуація складалась брудна. З моменту зустрічі з цим піратом не минуло й десяти хвилин, тому сподіватися на підкріплення було безглуздо. Залишалося тільки спробувати втекти. Бой вже точно програється, бо боротися на обломках надто небезпечно і нерозумно. Тільки, хто взагалі може втекти від людини спроможного літати, та ще й з силою Йонко, при цьому перебуваючи у воді без корабля?
Джек пересилив себе і все тим самим скріпленим голосом вимовив:
я про тебе більше думав... Вбивати слабих, а ще й насміхатися з них. Ти заслужив своє ім'я, справді - великий пірат!
Мор посміхнувся:
— Продовжуй...
Джек гримнув зубами і голосно закричав:
— Морський Ублюдок, наважишся битися зі мною на суходолі? Кожен боягуз зуміє літати і атакувати! Ми обидва Д. чому б не битися на рівних умовах? Або боїшся?
Мор схилив голову на бік, і з насмішкою запитав:
- Думаєш я пекусь о честь? Я пірат, не забув? Мор підлетів ближче до Джека. Той напружився і приготувався битися. Оскільки дух Диявол не давав йому виходу, він був готовий битися аж до смерті! Його товариші теж не відставали, всі вони були готові розпочати останню битву у своєму житті. Але Диявол не напав, він зупинився за 10 метрів від Джека і лише кілька сантиметрів від води. У той же момент Мор серйозно кивнув і вимовив:
- У чомусь ти все ж був правий... На сухому ґрунті буде цікаво. Але у мене є умова, ти звичайно, можеш його і не виконувати, але ... — З блиском в очах Мор сказав: — Мені потрібна інформація.
Джек змінився в обличчі, але з ухмилкою кивнув:
— Хочеш дізнатися про марне століття? Добре! Я розповім.
Мор похитав головою і відповів:
— Мені потрібно інше...
— І що ж? — Джек прищурився. Якщо цей пірат не хоче знати такі таємниці, чого він ще хотів би дізнатися?
Мор трохи посміхнувся і спокійно сказав:
— Им.
Джек раптово змінився в обличчі, навіть у його кривавих очах пром'яв помітний переляк. Він швидко його поламав, але навіть так, це зовсім не зникло від погляду Мора і навіть решти агентів. Вперше вони чули це ім'я і вперше бачили свого лідера з таким виразом.
Джек узяв себе в руки... Почути це ім'я, ось так просто, від пірата новачка, було занадто дивно. У світі його чули одиниці, інші або давно мертві, або, як і Джек мали особливі способи вижити до цих пір. Якщо дух Диявол знає, то йому відомо хто стоїть за всім світовим урядом. Якщо так, Джек почав ще більше боятися противника. Хто міг сказати йому? Хто ще вижив і зміг зберегти це знання ...
Звичайно Джек знав Іма, адже він був причиною того, чому служив уряду, і тому жив.
Джек дуже довго мовчав, врізавшись у серйозні погляди. Після чого нарешті кивнув:
- Я скажу все що знаю... Але, ти повинен дати слово - якщо переможеш ти, то забери моє тіло або перетвори на пил, його ніхто не повинен знайти! Він, тим більше ...
Мор трохи посміхнувся і запитав:
- А якщо переможеш?
Джек подивився на своїх товаришів і криво посміхнувся:
- Тоді ти просто помреш Морської виродку.
— Правда? — Посміхнувшись, Мор подивився убік і поглянув на Джека.
Не змінюючись більше на базікання, Мор розвернувся і не поспішаючи полетів на північ. Джек трохи пом’якшив, кинувши похмурий погляд на своїх товаришів, після чого відштовхнувся від повітря і почав стрибків доганяти Морського Диявола. Троє переглянулися і з кривими висміями попрямували слідом.