Насправді, взяти в команду Срібного Топора було звичайно дуже спокусливим пропозиціям. Я навіть уявити не можу, наскільки велика сила у цього старого. Можливо він навіть на рівні Йонко. Взяти його в команди було б непогано ... Звичайно, він трохи мутний тип, але ж він приніс мені понеглиф. Та й не особливо він наполягає на вступі в команду. Ну, не такий вже я недовірлива людина, яка буде трястися по різних дурницях. Якщо хоче в команду, то я міг би і прийняти його.
Хоча, може це частина його злодійського плану. Але ж його фрукт дуже незвичайний, хто знає про справжні особливості... До того ж, перевірити його слова теж не можна, принаймні поки що. Ну, навіть якщо і так, тоді й буду думати про це... Нерозумно відмовитися від такого союзника. До того ж, він знає досить багато, так що вона буде точно корисним. Про того ж Іма, я взагалі вперше чую. Не те щоб я прямо повірив його історії, але вона здавалася дуже правдоподібною, так що я вирішив поставити на довіру до нього.
❑ Гаразд, я тобі вірю. Я сподіваюся, що це не даремно. Можеш збирати речі, тепер ти частина команди Кривавої Зірки.
❑ Ха, ну, це добре... Радий що ти передумав. Піратське життя, як же давно я не відчував цього... - Він засміявся і погладив сокиру: « Так, я хочу завершити всю цю історію тим, що виношували моїх колишніх власників фрукта. Повір, пам'ятати кожен момент власного життя ще те лайно... Якщо цей ідеальний світ існує, чому б не взяти участь у його створенні. Може я нарешті знайду мозок як у нормального старого і заведуся склерозом, хе-хе-хе.
Усміхнувшись старому, я кивнув:
- Гаразд, тоді я заберу понегліф...
- Дерзай...
Витягнувши руку, я швидко покрив величезний червоний камінь силою темряви і потягнув його. Нарешті трава, притиснута до землі, була звільнена...
Розійшовшись до старого, я нарешті вирішив запитати ще дещо:
– Боа Хэнкок... Ти випадково не знаєш, що забула тут моя мила Імператриця Піратів?
- Хо? Помітив же? Зізнатися, я не хотів супроводжувати цю зухвалу дівчину... Але коли зайшла мова про тебе, її ніби підмінили. Хе, ну, я хоч і прожив підлогу життя на самоті, але речі розуміти не розучився. Тож я вирішив привести дівчину до її любого кохану.
Все ж ця історія була надто незвичною. Як вони взагалі могли просто зустрітися? Амазон Лілі взагалі не в цій частині Гранд Лайн. Ці двоє не могли просто взяти і зіткнутися... До того ж, цей світ такий величезний, чи бувають взагалі такі збіги з кимось крім Луффі?
Трохи присоромившись я запитав у старого:
- Щось підозріло це... Як ви зустрілися?
- Гей, капітане, не подумай, ми зустрілися випадково. Ця дівчина шукала тебе, а я якраз причав на Сініар, ну, там ми і перетнулися... Вона хотіла пнути мене, але...
- Що, але?
Він почухав затилицю і посміхнувся:
- Ну, я досить міцний хлопець. Так що вона вухала ногу...
- Ха! Справді? - Я засміявся: – Чорт, хотів би я на це подивитися...
- Ну так, нічого смішного, ці роз'ярні жінки ледь мене не прибили. Але ця дівчина раптом їх зупинила і згадувала тебе. Звичайно ж, я вирішив вставити своє слово. А потім ми разом вирушили сюди. Я приблизно зрозумів твій маршрут ще коли використовував фрукти, так що день тому ми прибули.
Зітхнувши, я розвернувся:
- Зрозуміло... Ось тільки про що мені з нею говорити тепер. Я навіть не думав, що ми зустрінемося до часів поки я знайду Ван Піс.
Ен кинувся в повітря, потиснувши плечима:
- Тут я тобі не радник капітан. Гадаю, не кожна дівчина йде слідом за коханим. Особливо імператриця Піратів... - Помахаючи рукою, він розвернувся і сказав:
- Тоді я піду зустрітися з Саргоном, раз ми тепер в одній команді.
Коли Срібний Топор зник, я зітхнув і сів на землю...
Та вже, і як мені бути? З одного боку, я повинен взяти відповідальність а з іншого... Кхм, ну так, раніше я так не робив. Хмм, ну, вибір у мене небагато ... До того ж, в минулому світі я не заводив відносини, і це не через брак совісті, а швидше з простих причин. Я був слабкий і не дуже багатий, а також займався важливою справою.
Зараз же, я цілком здатний захистити тих, хто мені дорогий. Так і Хенкок прекрасна дівчина, як би я не хотів бути з нею? Просто я відчуваю себе трохи не в своїй тарілці... Але після неї у мене було багато жінок, а тепер я взагалі майже остепнувся і зайнявся постійними партнерами. Звичайно, ми і не забули в відносини, так що назвати це зрадою важко ...
Зітхнувши, встав я й хмуро подивився на небо:
- Все ж три дівчини, так? Непогано... Хоч і трохи дивно... Як вона взагалі сприйме це? Робін і Нам, начебто, були не проти. Але, Хенку досить владна з іншими ... Це вона зі мною буде ніжною, хто знає як все повернеться при зустрічі з моїми новими дівчатами. Я б хотів їх усіх...
- Ай, до біса... Будь як буде, — махаючи рукою, я миттєво перемістився на нижні острови.
Розповсюджуючи волю спостереження, я швидко почав шукати її... Раз вона прийшла, те як я можу змушувати її чекати. Навіть якщо вона розлютиться, то я повинен прийняти це. Все ж я винен...
Хоча я часто згадував про неї, але ніколи не прийшов. Роздумуючи про це зараз, я дивно почувався. З одного боку, я просто хотів спокійно плавати і обійшовши весь світ знову зустрітися з нею. Але, з іншого боку, я ніби втік... Звичайно, я завжди був таким.
Після хвилини пошуку, я таки підійшов до знайомої аури... Я відразу посміхнувся, побачивши її своєю волею. Вона стала помітно сильнішою, її королівська воля явно виділялася...
« Гаразд... Час нам зустрітися Хенкок" - посміхаючись, я відразу перемістився на далекий острів. Саме в цьому місці зупинилася команда Амазонок...
Я вже дуже близько відчував її ауру, я навіть з закритими очима спокійно міг відрізнити її від багатьох інших. Трохи посміхаючись, я злетів у повітря і повільно попрямував до її кімнати...
Хенкок зупинилася в досить цікавому місці. Це був цілий палац, з кількома павільйонами. Очевидно, Амазонка завоювала це місце. Пірати, що з ними взяти ... Де імператриця повинна жити в палаці? Хоча, вона була все ще одна у своїй кімнаті, а стара Нен вирішила не плисти з нею. Звичайно, її сестри були як завжди поруч, охороняючи її покої ...