Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Ван Піс: Кривава зірка

Розділ 161

0% of chapter read

Коли Хенкок подивилася на листку і побачила жахливу нагороду коханого, то вона трохи зраділа. Все ж з ним все було в порядку, якщо її підвищили ... Але така кількість була просто ненормальною. Саме це і змусило її трохи налякатися...

Нервово розгорнувши одну газету і швидко прочитавши, вона шокована пробігла очима по тексту вдруге, а потім нервово зітхнув:

- Тепер зрозуміло, що там сталося ... - Розгорнувши другу газету, дівчина відразу побачила кілька знайомих осіб. Більшість з них вона знала. Як вона могла не знати, всі члени команди Кривавої Зірки? Щодо новачка вона не турбувалася, якщо він би чоловіком, то все було в порядку. Хмуро подивилась на будівництво дівчат, Хенкок злегка скрипнула зубами, але все одно продовжувала читати газету. Збільшення нагороди всієї команди її вразило, але вона вже знала чому це сталося.

У газеті здебільшого описувалися причини і злочини команди піратів. Після того як Хенк прочитав усю газету, вона зітхнула:

- Як і очікувалося...

Наостанок подивившись на нову скриню Мора, дівчина посміхнулась і рішуче кивнула. Після чого повернула газети і, повернувшись до Марко, сказала:

- Дякую. - Дівчина сказала це без будь-якої щирості і навіть з легкою зарозумілістю. Марко лише посміхнувся і махав рукою. Він був чутний про характер легендарної Імператриці піратів. Все що він міг, це тільки побажати удачі Мору ...

- Все гаразд, а тепер, йдіть.

Хлопець навіть не встиг договорити, як жінки вже пішли. Марко поквапився, коли всміхнувся.

***

Кілька днів тому. На святій землі Маріджоа знову зібралися всі Горосеї, щоб обговорити недавні події зі смертю Йонко і тих, хто брав участь у цій подіях — піратів Кривавої Зірки. Близько дня Зібрання Королів, хто знає, що станеться після цього події. У всякому разі, старійшинам доведеться звернутися до Іми...

Горосеї, чиї імена в світі знають не багато...

Хуо є старійшиною, з великими білими вусами і лисою головою.

Тло - найвищий з усіх Горосеїв. Все його тіло було витягнуті і худорлявим, як і його довге волосся, борода та вуса.

Лай — блідий і лисий, на вигляд найстарший з усіх. Особливістю цього старого чоловіка були катана, і біла гі.

Тсучі — це невисокий старий, дерев’яний трос. Він носить дреди, поверх яких, була надета чорна шапка. Права частина обличчя старого прикрашає широкий шрам.

Шуе - останній з усіх, але так само на вигляд наймолодший. Чоловік зі світлим волоссям і шкірою, що ще не мали сивини на відміну від колег. Але хоча він виглядав молодо, насправді це було не так. Як і інші Горосеї, він прожив багато років і по праву може називатися одним з найстарших у світі істот.

З’їхавши знову, як завжди, Лій сказав найстаршому:

- Морський диявол зміг здолати Лінлін, гадаю, ви вже в курсі, цей треплива птах уже встиг все розтріпати. Кажуть, що він не особливо постраждав у битві і спокійно покинув острів. Але, здається, це не було легко зробити.

Тсучі почухав бороду і відповів:

- Гадаю, це не сильно вплине на план. Якщо він переміг, ми можемо не зволікати. Якщо все пройде як потрібно, то він точно помре.

Шуе подивився на старого і запитав:

- А як щодо його команди?

- Подивимося, може і від них користь буде, як від тих самих Рокс, у свій час. - З усмішкою відповів старий.

- Говорячи про них, хіба Саргон не був юнгою на кораблі Шебека? – запитав Фон.

Тсучі кинув:

- Ты прав. Тоді він би був одним з небагатьох, хто вижив. Навіть коли багато хто помер або втекли, як ті ж Лінлін і Кайдо, він залишився на кораблі, захищаючи його як тесля. Ну а потім, його закували в кайросеки.

- Хмм, до речі про тих хто втік, Срібний сокира так і не з'явився? - Хмуро запитав Фон.

Хуо нахмурився і похитав головою:

- Про нього не чути з самої смерті Роджера. Цей пірат не слабший Кайдо, так що знайти його не так просто. Він завжди ховається у тіні. Нам досі невідомі його спонуки.

Лэй кивнув и, постались і сказав:

- Неважливо, що там з Срібним сокирою. Значно важливіше позбутися духовного Диявола. Якщо йому якось вдасться дістатися до того острова, то це буде набагато гірше ніж з Роджером. Хто знає, що він влаштує ...

Усі старійшини погодилися і почали розходитися. Через деякий час Конг отримав наказ, який повинен був поширити на всі підконтрольні йому сили. Всі СР агенти і Морська Варта повинні бути готові.

У той же час було розповсюджено ще одну газету від світового уряду.

Коли Акаїну отримав наказ від Верховного Головнокомандувача, він відразу зібрав усіх адміралах і дав їм накази. Можливо, їм доведеться боротися дуже швидко і вони повинні добре підготуватися.

Розробка Вегапанки також повинна була допомогти в битві. Ця технологія була одним з найбільших у світі держав світу.

Звичайно, навіть якщо вони зібрали достатньо сил і були готові, час бою ще не настав. Все що зараз потрібно, це чекати. Як тільки буде відданий наказ, всі сили будуть відправлені на захоплення або знищення команди Кривавої Зірки.

***

Новий Світ. Невідомий острів.

У Новому Світі існувало багато дивних і незвичайних островів. Одним з них був величезний шматок землі, який вічно дрейфує глибоко в океані. По суті, цей шматок землі було важко назвати островом, він був замалий, лише близько кілометра завдовжки і завширшки. Весь острів був вкритий великою прозорою кулею, яка не пропускала крізь воду.

Сам острів був зеленим, з безліччю дерев і рослинністю. Видатними були великі квіти, що не менші за дерева. На острові були присутні зовсім невідомі істоти. Це були рідкісні види тварин, які багато хто на поверхні світу давно вважали вимерли.

Але хоч на острові були тварини, людей тут майже не було. Тут жив лише один з них, але навіть він мав досить дивну зовнішність.

У великому полі з безліччю різних трав і маленьких кольорів був маленький будиночок, що стояв біля невеликих башток, а поряд невеликий пагорб. На цьому пагорбі росло маленьке дерево з рожевими квітами. Слабкий вітерець гойдав гілки дерев і рожеві пелюстки падали на землю, кілька кам’яних надгробок та чоловіка, який сидів під деревом.

https://literna.net/uk/books/148-van-pis-krivava-zirka

Previous chapterNext chapter