Ми повернулися не на корабель, а на величезного слона. Це був він, Зунеш. Той слон, який сотні років блукав в океані і переносив на спині цілу расу істот. Його шкіра була досить дряблою, і не важко було зрозуміти, що він вже дуже старий. Так що сумніваюсь, що він безсмертний, безсумнівно, навіть ця стародавня істота, одного разу залишить цей світ. Кажуть, він був покараний, за якийсь злочин, і з тих пір, вічно блукає на самоті. Та вже, я б і ворогу такого не побажав...
Відразу ж на підйомі нас чекали Намі та Норт, а всі інші пішли розвідувати. Вони привітали Саргона, а тоді він вирушив відпочити на корабель. Битва з Джеком для нього була досить виснажливою.
Він розповів, що з ним сталося. Це сталося близько двох тижнів тому, ще до мого прибуття на Дресс Розу. Саргон попрямував на загальну зустріч з командою після візиту своєї батьківщини. Він непогано провів там час, виявилося, що стародавній ліс все ще живий, хоча й постраждав. Але був він там недовго, він просто хотів переконатися, що все в порядку. Після закінчення з усіма справами він подався у вільний рейс. Хоч він був уже старий, але хотів стати сильнішим, щоб не підводити команду.
Плавав він близько двох місяців і шукав цікаве місце, де можна зупинитися, щоб почати тренування. Поки він шукав, в один момент, у нього закінчився провіант, так що він вирішив зійти на найближчому острові. Але саме в той момент він помітив дивний рух. На його здивування, це був величезний слон, який спокійно ступав по океану. Від такої картини Саргон трохи обарілий, але пізніше заспокоївся і вирішив відвідати спину слона. У минулому він не був на ньому, але чув про легендарного слона Зунеші. Відвідати так звану країну Дзо було добрим рішенням. Там він познайомився з Мінками, місцевими жителями, які не були людьми, але й не тваринами. Дивні істоти, з незвичайними здібностями. Старійцям це місце сподобалося, так що він залишився там і став тренуватися.
Рік пролетів непомітно і другий вже повинен був закінчитися. Настав час піти на зустріч з нами, але саме в цей момент сталося нещастя. На острів прийшло лихо... Засуха Джек. Саргон бився з ним більше двох тижнів, але зрештою програв. Цей пірат був надзвичайно витривалим і стійким, тому протримався довше та переміг. Але після цього вступили міни, і Джеку довелося важче з ними боротися. Він був поранений і виснажений, так що пірату довелося тимчасово відступити. Забравши Саргона з собою, він відчав із острова. Ну а там, його зустрів я і прикінчив...
Не скажу що битва була складною, я міг навіть не використовувати свою трансформацію але хотів перевірити всі сили і переконатися в нашій відмінності. Воно виявилося досить серйозним, думаю, я б і з двома такими як він справився. Якби це були два адмірали, я б їх не осілив. І все ж генерали Йонко хоч і сильні, але не на рівні адміралів. Може Катакурі і близько до рівня Кізара, але на рівень Сакадзуки навряд чи.
Шкода Джек не зміг протриматися довше, хотілося перевірити ще пару атак. За його вбивство, мені звичайно ж видали непогану нагороду. Крім того, була додаткова нагорода — саме те, чого я й не сподівався. Останній раз Шічібука.
[Буто пірат "Засуха" Джек, 1 000 тисяч білирів. Нагорода: 1 очко розвитку, 100 очок росту.]
[Убитий особливий персонаж, один з "Бедствій" Джек, "Пірати Звірей". Спеціальна нагорода: 1 очко розвитку, 100 очок росту.]
Нагорода була дуже до речі, очок якраз не вистачає, а в скорому часі, їх взагалі буде майже неможливо дістати. Наприклад, для нового фрукта мені потрібно п'ять сотень окулярів, так само як і Ямі Мі.
Фука ноги, але Мі:
Чорний дракон: від 0 до 100
Дракон Бездні: від 100 до 500
Всього два етапи розвитку, але думаю відмінність безумовно буде. Це міфічний Зоан, у нього повинна бути особлива сила. Я можу контролювати своє покриття чорною лускою, але можливо є щось інше. Не впевнений, але мені і підсилення броні та регенерації достатньо, щоб прокачувати цей фрукт. Хотілося б відразу перейти в ранг Бездні, а після витрачати окуляри на щось інше. І все ж фрукт дракона може дуже допомогти в бою, так що його варто вкачати. Ну і про волю теж не варто забувати, як і щодо основних фруктів.
Ну гаразд, пізніше я прокачусь, зараз мені хотілося погуляти на острові і оглянутися. Все ж це легендарна земля, де прихований один з понеглифів указаторів. У минулому, мінки і саміраї з країни Венано були майже братами, так що один із найважливіших понегліфів перебувати тут. Ну і зрозуміло в самій країніано. Що забув понегліф на території Великої Мамочки, я не знаю. Може в цьому теж є якийсь зв'язок...
У будь-якому випадку, сидіти спокійно я був не збирався, піду прогуляюся.
Я не почав швидко рухатись і використовувати волю, а просто насолоджувався прогулянкою. Хоч я відчував різний рух в лісі, але нічого не робив. Ніхто не наступав, так що все було в нормі.
Через кілька хвилин, я прибув до міста... Зруйноване місто. Щось він мені туманно нагадував, ніби я його вже десь бачив. Поламавши голову, я вирішив не турбуватися і пішов далі ... Скрізь були руїни, але жертв не було. Ніби всі люди просто випарувалися. У самому центрі міста був замок, який також було зруйновано. Неподалік від нього була територія з найбільшими руйнівними силами. Там був велетенський кратер, кілька десятків метрів завдовжки і декілька в глибину. Біля цього місця не було будинків, вони були просто зметені, відчувалася аура тяжкої битви. Мабуть, саме тут і зустрілися Саргон з Джеком.
Ціле місто було оточене величезною стіною, а по чотирьох сторонах від нього були декілька високих башт. Навіть дерева росли на цих вежах, тож місто було дуже стародавнім. Трохи далі від міста, було дивне дерево. Цей стовбур був дуже незвичайний. Він нагадував кита, з голови якого тяглися гілки, створюючи велику зелену крону дерева.
Саме з сторони цього дерева, я чув тихий, ледь помітний шепот. Неначе щось кликали мене... Я посміхнувся і пішов в сторону густого лісу, я знав що мене там чекає, так що не став зволікати. Я хотіла перевірити, чи зможу тепер побачити легендарний понегліте-указатель. Чи правда, що тепер я здатний почути голос неживого каменю...