Коли Норт закінчив розповідати про свої пригоди, інші також поділилися маленькими історіями своїх пригод. Звичайно, вони вже не були настільки насичені подіями як у Рудого пірата. Але більшість з них не були в Новому Світі, і вони зовсім не рухалися.
Нами та Алія розділялися тільки раз, це було через те що блондинці потрібно потренувати свої медичні навички. У минулому у неї було дуже мало досвіду через те, що вона жила в самотності. Отже, потрібно було надолужити втрачене. Вона відвідала кілька островів і допомогла людям. Це була гарна тренування, завдяки якій вона нарешті навчилася контролювати свій диявольський фрукт. Так що тепер вона не буде захоплювати кожного мандрівника своєю святою аурою. Хоча, як на мене, нічого особливого не змінилося, однієї її краси достатньо, щоб захоплювати будь-якого, навіть жінку.
Оскільки це був Іст Блю, то там не сталося нічого цікавого. Але здебільшого ми знаходилися на своєму острові разом з сестрою. Звичайно, дівчата не забували тренуватися і підвищувати навички. Хоч там і не було людей їх рівня, вони якось викрутилися. Їхня сила була приблизно рівною, тому вони добре допомагали один одному у розвитку.
Що стосується Зоро, то він був на Гранд Лайн, після свого потрапляння на безлюдний острів. Він був там майже два місяці, після чого зустрів корабель маленьких піратів і змусив їх перевезти його до великого міста. Так він власне і подорожував з місця на місце та, якщо можливо, тренувався. Це тривало недовго. Після чергового сутичка з дозорними він був серйозно поранений, хоч і переміг. Після того як він упав за борт, то знепритомнів. Його викинуло на берег досить похмурого острова, де він і вирішив перечекати, заодно і потренуватися. Хто міг знати, що він зустріне там самого Міхоука? Загалом, весь позосталий час він провів там, постійно тренуючись і вивищуючи свої здібності завдяки спарінгам з найсильнішим мечником.
Що стосується Робін, то її історія мене вразила, а те що вона мені дала, було дуже приємним сюрпризом... Все почалося досить просто. Дівчина вирішила знайти той самий клад, координати якого були записані в щоденниках пірата старих часів - Балавура, по прозвищу Чорний Дракон. Колад був на Амазонці Лілі, це було давно відомо. Сам пірат, точно був фруктовиком, тому що згадував це в щоденнику. Хоч він і не згадував силу свого фрукта та можливості, але виходячи з прозвучення, можна зрозуміти, що це ймовірно якийсь міфічний зоан. У минулому, я не знав координат скарбу, хоч і побував на острові амазонок. Тому пошуки скарбу було просто безглуздим, острів не маленький. Коли ж Робін їх розшифрувала, то я не особливо надавав цьому значення, все відкладав на потім. Так що в кінцевому підсумку, я просто забув про нього. Але у Робін пам'ять краща, так що вона вирішила сама все закінчити. Та й їй був цікавий цей пірат, що плавав сто років тому і знав мову на якій були вибиті слова на понегліфі.
Коли Робін прибула на Амазонію Лілі після поділу з Алією та Намі, то негайно вирушила шукати скарб. Але острів амазонок важке місце, так що у неї виникли проблеми. Хоча, мабуть вона їх сама собі створила, сівши в село Куджа. Хоч Робін і жінка були чужою, то поставилися до неї підозри й природно заарештували. Звичайно, все це було тимчасово. Хенкок впізнала її і відразу відпустив, ймовірно не хотіла мене злити. За словами Робін, навіть відпустивши її, вона все одно поводилася досить агресивно. Спочатку Робін не зрозуміла причини такої поведінки, але коли згадала моє ім'я, до неї нарешті дійшло... Заздрість, страшна штука...
Може Хенкок її і не дуже сердечно прийняла, але це було тимчасово. Робін була досить хитрою і легко добилася її схвалення. Не знаю чого вона їй наговорила, але схоже вони тепер чи не найкращі друзі, а від цієї дивної усмішки на обличчі дівчини, в мене чомусь все всередині похололо. Ох і не подобається мені це ...
Загалом, Робін знайшла гарне місце для тренувань. Куджа були сильні і мали багато навичок, так що вона напевно стала набагато сильніше завдяки тренуванням з ними. Але це не головне, головне скарби Балавура...
Скарб було не мало, але Робін їх залишила Хенкок, так як просто не змогла б їх забрати. Та й не потрібні вони були нам, ми і так багаті. Далі йшли речі більш рідкісні, рідкісна катана, диявольський фрукт і звичайно ж понеглиф разом з іншим щоденником. Катана була нерозпізнаною і виглядала незвично. Вона була більш звичайною, але не такою величезною як Міхоука. Її лезо було на сантиметр два ширше звичайного, а в довгій приблизно сантиметрів на десять. Хоч їй схоже і більше сотні років, але на вигляд так не скажеш. Померла катана, з білим кряєм і темно-зеленим хамоном, який мав вигляд гострих зубців, крах яких були блідо - зеленого кольору. Рукоть була обтягнута темно-зеленим шовком, колір якого був темніший за гаму. Цуба має форму чотирискінченої зірки, темно- зеленого кольору. На ній були висічені два символи, подібні до тих, що знаходилися на понегліфах. Робін переклала їх просто "Марактико Райто", дивна назвайце, але не мені носити цей клинок. Зеро, як видно з його зору, подобається йому і меч був точно не звичайний. Якщо він стане сильнішим, я тільки радий. Робін була не проти і відразу віддала її йому. Тож він відразу ж змінив Сандай Кітецу, на нову катану, вклавши її у темно-зелені ножини під колір рукоятки. На них був лише два прикраси, у самого кінчика. Це були дві зелені зірки, з чотирма гострими краями, що блідли до свого кінця.
Понегліф що знайшла Робін, вона зрозуміло не змогла взяти з собою. І в цьому не було потреби. Вона переклала його і вже вивчила. На ньому був зображений острів, Новий Світ з величезним деревом, на якому прихована неймовірна істота. По суті, понегліф був застереженням для декотрих таємниць того місця. Про істоту було не слово, як і місце розташування острова. Але те, як це дерево виглядає і що можна знайти на цьому острові було сказано. Рідкісні види мінералів, рослин, істот і .. Гігантів. Мені це дещо нагадало, у мене вже були здогадки, що це за острів такий.
Катана і понегліф були не найбільш цікавими. Головний був мабуть диявольський фрукт, і це не тому що вони рідкісні. Справа була зовсім іншою, Робін пояснила мені його силу, і коли я це почув, то був готовий плюватися кров'ю. Треба було бути таким дурнем, скарб був у мене під носом, а я його ігнорував. Про фрукт було сказано в останньому щоденнику цього пірата. У ньому містилося багато інформації про його життя, де він народився, ріс, як став піратом і так далі. Головна інформація була про фрукт, який він знайшов у молодості. Він справді отримав своє ім'я. Я також вгадав, з його виглядом, це був міфічний зоан. Але я навіть і уявити не міг про його здібності. Правду кажуть, міфічні зоани, набагато сильніше звичайних, це був якраз той випадок...