Звичайно, якщо ви тільки її розбудили і не досягли достатнього рівня, то посилити інші види волі неможливо. Потрібно досягти так званої статично королівської волі, щоб вона була активна якийсь час, а не використовувалася як імпульс або удар. Зазвичай саме так вона пробуджується, окотить хвилями всіх навколо і вимикається. Без наполегливих тренувань не можна підтримувати статичний стан. Я перескочив цей етап, оскільки прокачав королівську хаки до сотні. Але мене чекав великий сюрприз, коли я вклав ще п'ятдесят очок.
Дивне відчуття окутала мене, світ навколо ніби змінився... Я був вже близько до межі прокачки. Але, як відомо, у цій системі прокачка не найголовніше, головне тренування. Навіть якщо досягти максимуму, це ще не означає, що у цьому світі ви на вершині. Так було з моїм тілом, яке все ще розвивається навіть без системи. Так буде і з усіма формами волі, але система має великий привілей. Вона не тільки дає змогу стати сильнішим і вже пізніше закріпити результат, але й пройти через вузькі місця у тренуваннях. Наприклад, декотрим людям потрібно було б років здобути невидимого покриття волі озброєння. Але через систему, я легко перейшов на цей рівень. З королівської волі сталося те ж саме, хоча я підозрю що не тільки в цій справі. Може зі мною це сталося завдяки системі або це було вроджена, а система просто допомогла це пробудити ... Загалом, коли значення королівської волі досягло сто п'ятдесят балів, то світ навколо став іншим для мене. Хоча, не зовсім іншим, я краще почав його розуміти ще більше і навіть чути. Деякі речі могли казати, що було просто безглуздо. Морські королі видавали звуки, які я міг розуміти. Хоча спочатку я думав, що в мене просто дах поїхав. Коли посеред ночі, ні з того не з цього, чуєш моторошні вививання зі дна морського, то можна не слабо перес ... Налякатися. Ось зі мною так і був... Звичайно, я почав здогадатися, що це за сила, але не був повністю впевнений.
Голос усього. Здатність « чути голос усього» є унікальною здатністю, якою володіють лише деякі люди по всьому світі. Так я чув, але схоже тепер я почав дещо розуміти. Це якось пов'язане з королівською волею, інакше зі мною б такого не сталося. Хоча, можливо, справа в іншому, а я просто ще не зрозумів... Це сталося зовсім недавно і тільки тепер я менше звик до цього. Голоси з морського дна були розмиті і погано чутні, тому було важко зрозуміти, що відбувається. Тому я витягнув морського короля і спробував поголити. І виявилося, що все не так складно. Він був дуже зайнятим співрозмовником. Правда не дуже кмітливим і досить боягузливим. Хоча навряд чи його можна назвати співрозмовником, адже він мене взагалі не розумів. Він розумів тільки мої удари і коли потрібно заткнутися. Я вирішив припинити таке одностороннє спілкування і викинув його за борт. Раніше я б його з'їв, але тепер... Чорт, від цієї сили одні проблеми, тепер моя їжа буде говорити...
Варто переконатися, чи це справді « голос всіх речей », або в мене просто поїхала дах. На жаль, у мене не було понеглифів, той що я подарував Робін, вона залишила десь, тому на кораблі нічого не залишилося. Знайти понеглиф в іншому місці, було не так просто, тому я вирішив почекати і потім щось знайти. Все одно одного дня доведеться до декретів відправитися.
Сила моїх фруктів також зросла, темрява майже пробудилася. Навіть не уявляю, що станеться з Ямі Ямі після повного пробудження. Напевно це буде цікаво... В основному, фрукт темряви підніс мені тільки один сюрприз. Коли я перейшов на наступний етап, мені нарешті стала доступна сила логіки, що не могло б принести щастя. Тепер я був, як і всі інші фруктові логіки, невразливим для простих атак. Тільки кайросеки і воля озброєння були загрозою, а в Новому Світі це майже кожен пірат. Отже, з логіки користі було небагато. Звичайно, сила також зросла так само, як і всі старі здібності. Ніби сфера темряви, телепортації і звичайно ж переміщення по темному виміру. Тепер це було набагато простіше. Я також створив кілька досить жахливих атак, так що цей фрукт ще себе покаже в майбутньому.
З фруктом всесвіту було також багато цікавого. Хоч я його і не прокачав, весь цей час за допомогою очок. Але я розвивав його по-іншому - тренуваннями. Це було і зрозуміло, в минулому я тільки його розбудив і особливо не розумів його можливостей. Але тепер все змінилося, сила мого основного фрукта перейшла на абсолютно новий рівень.
Я ще не вирішив, що це буде третій фрукт. Хоч очок вже вистачало, але я не міг вирішити з'їсти новий. Гура Ґура але Мі, був дуже привабливим рішенням. Але не дуже мудрий, бо у мене вже були два фрукти заточені на атаку. Гравітація допомагала літати, а що ще краще - атакувати і до того ж значно гірше за силу Гура. А тим же стиснутою енергією всесвіту, були не слабші сили землетрусу. Темрява ж допомагала переміщатися використовуючи телепортацію, і в потрібний момент рятуватись від сильних ворогів. За допомогою темряви, я міг обмежувати інших фруктів, що було ще корисніше. Загалом, ці фрукти добре поєднані. Але ось Гура Ґура... Який мені тол від чергової атакуючої сили? Мені було достатньо цих, фрукт землетрусу погано поєднувався з ними. Тому я відклав його і не чіпав, може в майбутньому знадобиться. Чарлі більше підходив Піка Піка але Мі, ось його я і віддав. Але Гура Ґура, не просто сильний фрукт, він ще й фрукт Білоуса, тому кандидат повинен бути гідною. Такого я ще не знайшов... Мені ніколи не підходили інші фрукти, кожен з них мені зовсім не відповідав. Зоан, логія, навіть всі присутні парамеції були так собі. Мені потрібно було чогось особливого, а це ймовірно лише у унікальної парамеції або можливо рідкісного міфічного зоана. Подивимося, у світі багато непоганих фруктів...
В іншому, два роки пройшли без пригод. Ну, звичайно крім битви з офіцерами Великої Мамочки. На жаль вони були ще тими слабаками, я відлупцював їх як собак і відправив назад. Так що в основному я розважався з звичайними піратами, та слухав пісні Чарлі.
Через кілька днів ми вже підплили до Дресса Розе. На горизонті острова ще не було видно, але думаю нам залишилося плисти десь годин п'ять, не більше. За ці два роки я став непогано орієнтуватися в морі, хоча це було нелегко. Отже, до країни фей ми повинні дістатися до вечора...