Хмм, тоді, напевно, варто відразу вкинути сотню у живучість, звичайно, можливо варто зберегти окуляри на який-небудь непередбачений випадок, але зараз він якраз стався, сумніваюся, що мені вдасться зберігати цілі кістки після тренування.
Ну, тоді поїхали...
*Б-з-З*
Як тільки я витратив окуляри, я відчув дивне поколювання по всьому тілу і як моє серце ніби зупинилося на пару секунд, після цього розлиання припинились, але мої кістки наче почали тріщати, почуття було дивним, немов все тіло загартується в чомусь гарячим, проте при цьому болю не було, лише легкий дискомфорт, від того що кості нібито лускали. Це тривало приблизно хвилину, і я встав та поворухнувся.
- Як дивно... - Пробурмотів я.
Моє тіло почало відчуватися по-іншому, навіть легкий рух вітерця було відчутно, я ніби відновив шкіру. Я відчув, що кістки в моєму тілі стали міцнішими, а кров рухалась набагато швидше.
- Непогано. - Хмикнув я.
Шкода, що очок не залишилося, а на Гранд Лайн я нічого не знаю, заробити їх самому буде важко, у мене ще десь рік, це не так вже й багато.
Гм, давно я на дерево талантів не дивився...
— Интерфейс!» - Відніс я, і переді мною з'явилося знайоме вікно зі купою гілок.
Оо, це вже цікаво... Все змінилося, причому дуже сильно, тепер більшість навичок відкриті, всі навички Рокусики загорілися зеленим і тепер їх можна взяти, те ж саме сталося з волею озброєння, єдиний досвід який ще неактивний, це королівська хакі. Я був не дуже незадоволений цим, бо я не планував брати її, тому що про неї мало чого знаю, може в неї і є велика користь, але я хочу ризикувати, краще взяти волю озброєння. З цими думками я вирішив свою майбутню прокачку, по-перше, потрібно пересканувати трохи спритності, нинішній я надто далеко від віце-адміра у швидкості. По-друге, це воля озброєння, бо я не знаю способу її тренування і часу в мене на це немає, доведеться її купити за окуляри. Ну і наостанок, це або сила фрукта, або бойові навички. Все залежить від мого стилю бою, його можливо доведеться міняти, оскільки мій фрукт змінився. Я почну з цього.
Спершу я заскочив на кухню і поснідав, а потім ситий та задоволений пішов на палубу. Там, як і завжди, тренувалися хлопці, а Намі мирно розслаблялася на шезлонзі.
Я не перешкоджав їм, а відлетів подалі від корабля.
Добре, політ став набагато простіше, тепер навіть немає ніякого дискомфорту.
*Х-м-н*
Я випустив поле свого фрукта і був не здивований, воно поширювалося набагато далі, ніж зазвичай, останній раз я міг розповсюдити його майже на півтори сотні метрів, але зараз я спокійно можу зробити це на висоті 250 не менше. Але чим далі воно поширювалось, тим гірше я міг контролювати гравітацію. Наприклад, якщо я захочу підняти камінь на пів тонни за 200 метрів від мене, то мені це просто не вдасться. Навіть зараз, я можу підняти максимум тонни дві на близької дистанції, і це мій межа. Основна користь у полі гравітації - це те, що я можу створити певне викривлення в цьому поле і все навколо буде туди притягатися. Одним із способів застосування цієї здатності є створення чогось на зразок сфер, схожих до тих, що використовував Фудзітора в каноні, але для цього потрібно мати велику силу тяжіння, щоб утримувати сферу і потім ще використовувати її у бою. Те, що міг Фудзіятора, це за межами здорового глузду, він міг піднімати десятки або й сотні тон, тому йому було дуже просто формувати сферу під час бою. Мені ж на це потрібно витрачати десятки хвилин і багато сил, так що в бою ця здатність не дуже хороша. Все що мені вдалося використати з моїми теперішніми силами, це політ і гравітаційну долоню. Хе-хе, але тепер все змінилося...
*Х-у-У*
Я випустив трохи туману і почав маніпулювати ним, навколо мого тіла, довкола руки. Так, це здатність дуже хороша. Найцікавіше це його форма, здавалося б, просто туман, як він може бути корисним в бою? Я і сам не повірив, що таке трапляється, але використовуючи гравітацію, туманом можна керувати як завгодно, можна зробити з нього стіну, і вона буде тверда як сталь, можливо створити меч, який стане жахливо гострим, а можна побудувати простий туманний туман, котрий буде нешкідливо. Чим сильніша сила тяжіння, тим ліпше ви можете керувати туманом, зробити його міцнішим, гострішим і навіть швидше. Так само його кількість безпосередньо залежить від сили тяжіння, чим моя сила більша, тим більше туману я зможу використовувати. Хоча, звичайно незрозуміло як мені вдається використовувати гравітацію щоб його контролювати, у мене це виходить інстинктивно...
Гаразд, варто потренуватися небагато, зараз я можу використовувати зовсім трохи туману, його ледь вистачає, щоб покрити все моє тіло, так що захищатися їм і атакувати важко... Варто придумати пару технік.
Після цих думок, я почав довгу і цікаву вправу.
- Ха-ха.. Ха... - Я лежав весь мокрий на палубі і поруч стояв мокрій Санджі, з мокрой сигаретою. Він витягнув цигарку і зітхнув, потім дістав нову і закурив:
- Ти б наступного разу поакуратней, ще трохи, я все...
Я перевів дихання і кивнув:
- Ха... Ти правий, щось я перестарався. Дякую.
Він махав рукою і проговорив:
- Не за що.
Та вже щось я трохи переборщав, давно мені так одночасно весело і цікаво не було. Туман дивна штука, на зразок сили і не витрачає коли ним рухаєшся та маніпулюєш, сила взагалі не розчиняється. Але коли його стискаєш, щоб захищатися або атакувати, сили швидко витрачаються, а чим сильніше намагаєшся стиснути, тим швидше вони зникають. Я намагався перевірити, скільки я протримаюся в звичайному бою, тому створював щити і атакував чимось на підробітки з туману, за цим і не помітив, як перенапрягся, а потім впав у воду. Дякую Санджі, якби не він, я б там і помер. У майбутньому треба бути поакуратніше.
Поки я сидів і думав, до мене підійшов Норт і сів поруч, випив рому й сказав:
- Непогано ти скупався, значить, щодо фруктів правду говорять?
Я кивнув:
- Ага, сили відразу зникли, навіть моргати було важко.
Він зітхнув і відпив рому:
- Кх.. Хреново, не купуватися тепер ...
Я хмикнув:
- Не пригадую, щоб ти купатися кохав.
Він вип'є груди і з гордістю проговорив:
- Ще чого. Мужик повинен бути смердючим і могутній!
Я заручився:
- Ах-ха, ти як завжди.
- Гей, там острів попереду! - Я показав убік рудий.
Я перевернув погляд і подивився, так, там був острів, і судячи з усього це він - Віскі Пік. Хех, я вже зачекався, швидше б ... Чекай на мене Барок Воркс.