Я сів зручніше і вклав всі три очки розвитку в наступний етап фрукта, а потім, почалося ...
*Ту-дума*
Я відчув, що моє серце б'ється в голові з кожним ударом звук все наростав і я все менше відчував своє тіло, воно наче покривало чимось, а потім ...
Темнота. Я перестав бачити і відчувати, але при цьому я був у свідомості. Хакі спостереження було марно, все навколо ніби зникло, як і моє тіло. Я ніби був у порожній.
Невідомо, скільки тривало моє тут перебування але через деякий час я побачив світло... Потім ще один, і... Це світло почало з'являтися зі всіх боків, все швидше і швидше. Він був різних кольорів: білий, жовтий, червоний, блакитний, і всі види відтінків цих квітів, починаючи від криваво-червоного, закінчуючи світло-блакитним, як небо, в самий яскравий день.
З часом, поява цих світил, або можна сказати зірок, почали сповільнюватися, а потім і зовсім зупинилось, як і зупинився звук « грозого серця» в моїй голові. Тиша трохи нервувала, але це тривало недовго. Одна з зірок переді мною почала рости і стає все більше й більше, її ріст продовжувався до тих пір, поки я не перестав бачити що-небудь, крім неї. Її вигляд чарівний, світний блакитний, як колір мідного купороса, яскравий і заспокійливий. Вона, як і будь-яка з зірок, повільно вигоряла, і дивлячись на це, я відчував теплоту та спокій, наче це щось природне і рідне.
По всьому "телу", яке я раніше не відчував, почало поширюватися тепло, а потім навколо мене почав поширюватись туман, такий же колір, як і зірка, яку вже було непередбачено. Він набув різних форм: тварин, рослини, полум'я, зірки. Я відчував, ніби можу керувати ним, і я спробував ...
*Ху*
Як тільки я побажав, весь туман навколо висихнувся і почав закручуватися довкола мене. Це було схоже на те, що я перебуваю в центрі урагану.
То це сила туманності? Неймовірно... Це взагалі парамеція?
Хмм, так, я можу контролювати туман, але моє тіло все теж, тому це точно парамеція, хоч і трохи незвичайна.
Гаразд, спробую втягнути його в себе...
*Ху*
Не пройшло і секунди, як туман був повністю втягнути кудись всередину мене. Після цього мені стало легше, наче я скинув величезний камінь з плечей. Интересно...
Я випустив трохи туману і відразу відчув легкий тягар на свій організм. Хмм, зрозуміло. Тепер я розумію, чому мені потрібна була гравітація в прокачку фрукта. Від неї залежало моє управління туманом, якби я не мав гравітації, мені б не вдалося його контролювати. Хоч він і виглядає легким, але насправді він досить важкий. Якщо його сильно ущільнити, то їм цілком можливо атакувати і захищатися. І як я відчув, мій контроль і сила гравітації набагато зросли, варто перевірити...
Я встав і оглянувся, а потім впав у ступор. Все навколо було зруйновано, я сидів на нижній палубі, а довкола мене були купи уламків, зверху була величезна діра, з якої на мене дивилися чотири людини зі дивними поглядами.
- Якого хріна? - Вигукнув Зоро.
Норт похитав головою і зітхнув:
- Варто зав'язувати з випивкою.
***
POV Ророноа Зеро
Я, як завжди, сидів на марсі і попуючи ром думав.
Останнім часом, я починаю все більше переконуватися, що вступ у команду до цього хлопця був хорошою ідеєю. Тренування з ним і Нортом дуже допомагають удосконалювати навички, та я за останні пару років менше навчився, ніж в тренуваннях з ними. Цей Мор наче знає, які тренування мені найкраще підійдуть. Так і прийоми, які він мені радить, дуже схожі на ті, що я сам намагався придумати, звичайно, це трохи дивно, але хто з нас не має дивних речей? Візьміть, наприклад, цю жадану до золота дівчину, або еро-кока... Кхм, хоча я взагалі думаю, що він трохи того ...
Даа.. Приємна ніч, хоча, трохи голова побалює після вчорашнього, чю, якщо вчасно не зупинюся я з цими алкашами спійняюсь... Але, бійка у нас славна вийшла, шкода звичайно, що ми мало чим Мору допомогли, але це поки, я безперечно не буду відсиджуватися за його спиною, потрібно посилити тренування!
Як тільки я встав з величезною мотивацією до чергового тренування, мені почувся якийсь дивний звук.
Шау*
Я повернувся на звук і побачив дивне, синє сяйво, його ставало все більше і більше ...
Я прищурився і подивився:
- Капітане?
Він сидів зі скрегоченими ногами посеред палуби, і з його тіла виходило щось на зразок туману, від якого велося почуттям небезпеки, я як мечник добре це відчував.
- Що це? - Пробурмотів я.
Я вирішив близько не підходити, а просто спостерігати. Через пару хвилин цей "туман" повністю оточив капітана, і він зник з виду, а потім почалося найбільш дивне...
Туман почав набувати різних форм: тварини, трави, дерева, вони мінялися дуже швидко, але виглядали досить реалістично. Потім це припинилося і туман почав обертатися, з початок не було нічого серйозного, але потім ...
Палуба почала тріскатися, дошки почали ламатись і відлетіти, корабель почав трясти. Після великого шуму команда вийшла на палубу і зупинилася в шокі. Цей шторм тривав недовго і швидко закінчився, все що залишилося, це купа уламків та величезна діра в палубі.
Я зістрибнув з щогли і почав повільно наближатися до ями.
- Гей, Зоро, що тут діється? - Запитала Намі.
Я потиснув плечима і сказав:
- Я знаю? Кеп щось знайшов...
- Що? - Вигукнули все.
Я хмикнув:
- Пішли, глянемо.
Ми підійшли до ями, і внизу побачили дивну картину. Весь туман пропав, а серед уламків сидів чоловік в лахмітті, потім він встав і оглянувся, коли він повернув свій погляд на нас, до мене, нарешті, дійшло, хто він, і я вигукнув:
- Якого хріна?
POV Ророноа Зоро, кінець.
- Мор... Це ти? - З дивним поглядом запитала Намі.
Я здивувався і посміхнувся відповів:
- Звичайно я, хто ж ще?
Санджі хмикнув:
- Це точно він, тільки його вигляд ...
Я підвів брову і запитав:
- Що за вид, про що ти?
Намі дібрала щось з кишені і кинула мені:
- Лови!
Я впіймав маленький дзеркальця і у мене з'явилося погане передчуття, схоже, щось не так... Коли я піднімав дзеркало і дивився на своє відображення, мене ніби паралізувало...