Приблизно через хвилину, мені принесли перший блюдо, смак був непередаваєм, набагато смачнішим за все що я їв у цьому світі, напевно і в минулому. Приблизно через кілька хвилин, принесли наступну страву, так продовжувалося ще раз десять і їжа нарешті закінчилася, а я щільно наївся.
- Хоо, та вже дякую, їжа була дуже смачною! - Сказав я з великою вдячністю. Я подивився на офіціанта і продовжив: - Можу я поговорити з кухарем?
- Хех, без проблем, зараз покличу його.
Через деякий час до мене підійшов офіціант, а поруч з ним стояв Санджі. Він був високий і худорлявий, навіть трохи вищий за мене ростом, сіро-блакитні очі, світле волосся та довга черка, яка закривала ліве око, ну, і звичайно ж його дивні брови, хоча, бачив я всього одну кивень, але все же вона було дуже незвичною, замкненої в спіраль. Одягнений він був у чорний костюм і тримав цигарку в роті.
Я поклав гроші за їжу на стіл і встав:
- Дякую, я не їв нічого смачного в житті. - І потиснув Санджі руку і запитав: "Ми можемо поговорити?
Він кивнув і сказав:
- Звичайно.
Ми вийшли на балкончик і сіли на перила, я заговорив перший:
- Милоле тут местечко, давно ти тут?
- Давненько, але тобі те, що справа? - Відповів кок.
Я посміхнувся і сказав:
- Хотів тебе в команду покликати, мені кок потрібен, підеш?
Санджі похитав головою:
- Не цікавить, мені і тут добре.
Я замовк, а потім сказав:
- А як же твоя мрія? Ти ж не зможеш сидіти тут, якщо будеш там?
- Мрія? - Пробурмотів кок, а потім, подивившись на мене відповів: - Навіть якщо і хочу, я все одно не можу, мені треба бути тут. Та й чого б мені з тобою йти, я тебе не знаю.
- Аа, так ти чимось зобов'язаний старому? - Я подивився на Санджі: Щоб ти провів все життя підле його? — Я хмикнув: - Сумніваюся.
Санджі мовчав, я продовжив:
- До того ж, хіба ти не хочеш вирішити попередні борги?
Санджі нахмурився:
- Які борги?
Ех, схоже, доведеться говорити про це, ну, думаю, інакше було б ніяк, ех ...
Я зітхнув і сказав:
- Та кинь, твої брови, твоє ім'я, інші можуть і не помітити, але ті хто бачив такі ж брові, можу скласти два та дві і узгодити факти. Погилий принц, всі справи...
* Вшуух*
Санджі схопив мене за груди і закричав:
- Хто ти такий?
Я похлопав його по руці і сказав:
- Заспокойся, я просто один з тих хто знає про Джерма, хочеш послухати? - Я кивнув на його руки: - Тільки відпусти спочатку.
Санджі з жахом подивився на мене, а потім відпустив:
- Кажи.
Я поправив комір і сів назад на парапет, потім почав розповідати свою вигадану історію. Я розумію, що брехатиму майбутньому члену команди не дуже правильно, але у мене вибору немає, розмова про його сім'ю все одно б одного дня відбулася. Не буду ж я говорити: знаю про нього з якоїсь "манги" і так простіше буде й ніхто не постраждає.
- Одного разу я був у Норт Блю, і так сталося, що мені пощастило зустріти дуже красиву дівчину. - На цьому моменті Санджі почав цікаво на мене дивитися: - Хех, так ось, вона було прекрасною, великі форми, гарне обличчя, а ще... - Санджі з блиском в очах слухав мене, а я все продовжував і продовжував... Через 30 секунд розповідь, у Санджі вже кров з носа йшла, але він все продовжував слухати:
- Кхм, так ось на чому я там зупинився? - Запитав я еро-кока.
- На її ногах, на ногах! - Крикнув Санджі.
Я почухав підборіддя, а потім продовжив:
- Ах так, точно, її ноги... Вони були красивими, довгими і елегантнішими, білосніжними та ніжними, а також на кожній з її ніг була витатуована велика цифра « 6». - Після моїх слів Санджі ще продовжував нерозумно посміхатися, але потім раптом з'явився.
- Т-ти, т-то, це ж,це ж... - Санджі почав заїкатися.
- Ах-ха-хо, вибач я не міг втриматися, ти б бачив своє обличчя. - Я сміявся зі сльозами на очах, його обличчя треба було бачити, він ніби муху проковтнув.
- Ты, ублюдок... - Проричав еро-кок.
Я змахнув прокладені сльози і ще посміявся сказав:
Вибач, але ти ж не будеш сперечатися, що твоя сестра дійсно дуже вродлива?
Санджі фикнув:
- А мені звідки знати? Я її не бачив з самого дитинства.
Я посміхнувся і сказав:
- Не хвилюйся, ще побачиш. Я дізнався тебе тільки тому, що бачив її, а як я потрапив в Іст Блю, думаю не повинно бути дивно для вас.
Кік кивнув і запитав:
- То ти не зв'язаний з Джермою?
Я похитав головою:
- Ні, звичайно, якби я був з ними пов'язаний, вони вже давно б прийшли за тобою. Я чув про твого батька, думаю, він би придумав спосіб використати тебе у своїх планах. - Я подивився на Санджі і серйозно сказав: - Тому... Тобі потрібно бути готовим, якщо я дізнався тебе, можливо і ще хтось зможе. З твоїми силами, ти не зможеш з ними впоратися без захисту скарбів твого старого. - Санджі мовчав, я продовжив:
Тобі потрібна сила захистити тих, хто тобі дорогий, силу, щоб знайти Олл Блю, і сили, аби відплатити своїм кривдникам. Та й до того ж... - Я підняв голову вгору і подивився на поверх вище: - Дехто, хоче щоб ти вже знайшов свій шлях в житті ... - Санджі простежив за моїм поглядом і побачив одного старого, який стояв і посміхався.
- Хех, цей шкет правий, тобі давно пора валити звідси. – Проворчав Зефф.
Санджі задумався, я зістрибнув з перил і сказав:
- Хоч ти мене і не знаєш, як і я тебе, але я можу зрозуміти хто порядна людина, а хто ні. Ти виріс безумовно гідною людиною, і мені потрібні такі люди в команді, ті, кому я можу довірити свою спину, та інші, хто повірять мені свою. Я не прошу тобі довіряти мені зараз, поплавай з нами якийсь час, а потім вирішуєш, залишитися чи ні. - Я посміхнувся і пішов на вихід: - Ми будемо чекати тебе тут ще пару днів, а потім відпливмо, не затримуйся!
З цими словами я потопав на корабель, сподіваюся, він зможе вирішити для себе все, а ми почекаємо ...