Золото було легко перевозити, але Норт і Соро допомагали мені.
- Хе-хе, кеп, ми тепер багаті. - З радістю сказав Норт.
Я посміхнувся і запитав:
- Скільки тут, по-твоєму?
Здоровяк почухав руду бороду і потім відповів:
- Ну, може лямів сто або двісті, хоча можливо більше, а фрукт можна продати за всі три сотні, якщо пощастить.
Я похитав головою і сказав:
- Ні, хто продає такі речі? Краще з'їж його.
- Е-е, може не треба? Хто знає, що там за сила у нього, раптом я стану куркою який-небудь. - Небезпечно відповів рудий.
Я зітхнув і сказав:
- Ех, доведеться тоді посилити твої тренування.
- Гей, кеп, та я ж не проти, просто запитав, ось дивись. - Взяв фрукт і почав їсти: - Брр, ну й смак, жах... - Скрився Норт.
Я підійшов до нього і оглянув:
- Ну, як відчуття? Начебто дзьоб не виріс.
Норт подивився на свої руки і сказав:
- Я ніби щось відчуваю. Хмм...
*Цілк* *** Жіллковий
- Е-е? - Я відкрив рот в шокі.
- Якого хріна? - Заорал Зоро з відвислою щелепою.
Поки ми так стояли, почувся голос:
- Гей ось ви де, я вас вже обшук... АаАаа? – Прийшла Намі і закричала в шоку.
Спочатку я сам не повірив у те, що побачив, але потім згадав і заспокоївся, це ж диявольський фрукт, який я дивуюся? Поміркуєш, з руки вилізла інша рука, тільки кістляючи.
- Норт, спробуй ще що-небудь зробити. - Сказав я вже спокійно.
Він кивнув і засунув руку, кхм, назад в руку. Потім виставив обидві руки перед собою і ...
*Цілк* *** Tресак*
Кості почали рости з рук Норта і з'єднуватися разом, вийшло щось на зразок костової стіни.
Хмм, ну, начебто зрозуміло. Парамеція рідин дозволяє виділяти рідину і керувати нею, а це щось схоже. Нагадує фрукт того генерала "Великої матусі". Який створював бісквіти, тільки в нашому випадку, це кістки. Хороший фрукт, головне розвивати його сили і рудий далеко піде.
Я підійшов до нього і поплескав по плечу:
- Поздоровляю, парамеція кісток, добре надбання. Тепер, приготуємо твої тренування.
- Ем, може не варто, мені б ці пережити. - Відмахнувся Норт.
До нього ззаду підійшов Зоро і теж похлопав:
- Мор правий, тепер тобі не можна прохолоджуватися, йдемо. - І потяг його кудись. Бідолаха, важко йому доведеться.
- То це сила диявольського фрукта? Я думала це казки. - Чулась ззаду.
Я повернувся і запитав усміхаючись:
- Теж хочеш?
- Може бути, тільки без цих кісток вони жахливі, брр... - Скривилась Намі.
- Обов'язково знайду для тебе інший, тобі сподобатися. - Пообіцяв я.
Намі кивнула і посміхнулась:
- Ладно. До речі, ви чого тут робите? Я вас ледве знайшла.
- Забирав здобич.
- Дослідницьку? - Вигукнула Намі з блискучими очима.
Я кивнув і сказав:
- Ага, перерахуй потім, все в мене, кхм, тобто у тебе, в каюті лежить.
- А чого зволікати, я і зараз... - Зірвалася Намі:
- Погоди. - Зупинив я її.
- Дивись. - Кивнув я в сторону Арлонг парку.
- Що там? - Наздогналась дівчина.
Я посміхнувся і сказав:
- Чекай.
Не було часу чекати, поки порох свічка догоріла.
*Бум* ***
Весь Арлонг парк злетів на повітря. Вдарна хвиля дійшла до нас, добре, що ми встигли відплисти досить далеко.
- Ого, це... -Нами була в шокі і заворожливо дивилася на вибух.
Я подивився на неї і запитав:
- Як тобі?
Дівчина відвела погляд і з усмішкою відповіла:
- Мені подобається, дякую.
Я махнув рукою і пішов у каюту:
- Не за що, давно хотів щось підірвати (після того як підірвав себе, хе-хе).
Намі засміялася, а потім крикнула:
- Це моя каюта, не забув?
Твою ж... Ех, піду краще рма вип'ю ...
***
Ну ось і настав час відчалювати. Ми вже, отже, тут п'ятий день, а Намі все не планувала відпливати, але на сьогодні, нарешті, знайшлася і зібралась. Вона віддала шерифу всі гроші, які зібрала для викупу села, там було приблизно сімдесят мільйонів. Я вирішив наслідувати її приклад і зібрав п'ятдесят мільйонів з тих, що ми забрали з Арлонг парку. Там було близько двох сотень мільйонів, якщо вірити Намі. Звичайно, я не люблю давати гроші. Вони можуть допомогти нам самі, але якщо це село моя накама, то можна і розшматуватися.
Тому я взяв сумку з грошима і потопав до мера міста, заодно й Намі заберу, а то вона щось затримується у своєї сестри.
***
Хмм, схоже його немає вдома, не відчуваю нічої аури.
Гаразд, тоді піду до Нодзіко.
До мого вдачі, я застав старого там же де і двох сестер.
Нодзико обняла мене і подякувала, а старий вирішив відділитися рукостисканням, чого я був цілком задоволений. Потім він відвів мене в сторону для особистої розмови.
- Значить, пливете? - Запитав він.
Я кивнув:
- Відпливаємо і надовго.
Старик зітхнув і сказав:
- Добре, доглянь за нею, не дай її в образу.
Я посміхнувся і сказав:
- Вона і сама кого хочеш, образить.
- Ха-ха-Ха, це точно, в цьому вона схожа на свою матір. - Засміявся старий.
Після цього він трохи замовк, а потім серйозно подивився на мене і сказав:
- Мор. Якщо одного дня вона перестане посміхатися через тебе, я обіцяю, що знайду тебе і вб'ю.
Я кивнув і сказав:
- Я не дозволю їй бути нещасною старий, даю слово.
Він зітхнув з полегшенням і сказав:
- Хуух, ну і славно, тепер можна й на пенсію.
- Ха-ха-Ха, та ви ще в самому світанку сил, куди вам пенсія? - Я розсміявся.
- Ай, та ну тебе – Махнув він рукою і почав йти
- Гей, Гендзо сан. - Я його роздивився.
- Що? – Повернувся шериф.
- Лові - І кинув йому мішок з білизна: - Пригодиться.
Старик присоромився і запитав:
- Що там?
Я посміхнувся і сказав:
- Відкрий, коли ми відпливемо і дізнаєшся.
Він кивнув і продовжив йти.
Я зітхнув і посміхнувся. Ну що? Пора вже йти, де там ця дівчина?
А що було далі? Ну, неважко здогадатися. Та сама сцена, де Намі грабує місцевих жителів, все ж сталася і нам довелося в терміновому порядку відчалювати. Було весело, але перед нами ще більше весель, тому...
- Поднять паруса! Курс на ресторан "Бараті"!