Нарешті! Нарешті настав той день, коли я чекав на кораблі торговців. Вони бувають на острові не часто, іноді раз чи два в місяць. Я чекаю вже майже цілий тиждень, і ось, нарешті, їх корабель з'являється на горизонті.
Приблизно через годину корабель пришвартувався, і я пішов домовитись про місце на борту.
Підійшовши до одного з членів команди, я запитав:
- Де мені знайти вашого капітана?
Він подивився на мене і сказав:
- Вон, вишь того товстака, эт наш кэп... - Він показав пальцем в сторону палуби. Там стояв товстий тип з треуголкою на голові і трубкою в роті. Він щось говорив своїм морякам.
Я кивнув і пішов на корабель. Піднявшись на палубу, я підійшов до товстої і запитав:
- Привіт, ви пливете до Логтауна?
Товстяк пройшов по мені поглядом з ніг до голови і посміхаючись сказав:
- Хе-хе, хлопець, якщо тобі потрібно в Логтаун, то тобі не пощастило, старий Макс зазвичай плаває до Логонтауна звідси, а я пливну у Рокен. Це в іншій стороні від Логтауна. Але якщо тобі не хочеться чекати наступного рейсу Макса, то пливи з нами. Ми пропливемо через острів Холмових лісів, там часто зупиняються торговці хутром з Логтауна, висадимо тебе там. Від Холмістих лісів до Логтауна рукою подати. Ну як, згоден?
- Згоден, коли відчаю? - Вибір було небагато, хто знає коли припливе наступний корабель.
- Завтра на світанку, не запізнюйся, чекати не будемо. - Товстяк видихнув дим і кудись пішов.
Гаразд, час збирати речі, хоча у мене їх не так багато, думаю варто взяти що-небудь перекусити. Ну і звичайно попрощатися з вчителем варто.
Вечір. Після чергового тренування я сидів весь виснажений і відпочивав, до мене підійшов Ротрет і сказав:
- Значить завтра пливеш?
- Так, пора вже і світ побачити. - Проговорив я дивлячись на зірки.
- Ха-ха, це точно. - Вчитель сів поруч і той же почав дивитися.
- Будь акуратною там... В море... І не забувай того, чого я тебе вчив. - Перевернув він погляд на мене і сказав серйозно.
Я кивнув і також серйозно сказав:
- Я зрозумів.
Вчитель підвівся і почав йти, помахав мені та сказав:
- Хех, ну ... Тоді удачі тобі, дивись не помри там.
Та вже, сподіваюся не помру, хоча в Іст Блю мені мало що загрожує, а ось на Гранд Лайн ...
Я легко на траву і розслабився. Ех, зірки прекрасний...
***
- Твою ж наліво... - Та вже, вирішив прилягти і насолодитися зірками, треба було ж заснути. Сподіваюся корабель не відплив...
Забігши в місто я не зупинявся, до мого удачі корабель все ще стояв, але судячи по всьому не надовго, вже почали спускати вітрила. Треба б поквапитися.
Я заліз на корабель і оглянувся, ну начебто все, речі взяв, штани узяв, тепер пора б і до капітана підійти.
- Здарів кеп, їли встиг, не передумав мене брати? - З відпочинком запитав я.
- Хе, хлопець, я вже подумав, що ти не прийдеш, а ти походу був зайнятий, у баби пози який а? - З дивною посмішкою проговорив товстий поплескати мене по плечу.
*Пф*пфф* він змив трохи трубкою і сказав:
- Ладно, эй! Кепс! Дуй сюди! - До нас підбіг якийсь юнга на вигляд років дванадцять і товстень продовжував:
- Проводь гостя в його каюту.
Хлопець кивнув і сказав:
- Йдемо сер.
Толстяк продовжував палити трубку, ну, а я відправився дивитися своє житло на найближчі кілька днів, сподіваюся дні, але не тижнів...
Пацан привів мене в досить маленьку кімнатку з одним ліжком, можливо, це щось на зразок гостьової кімнати, так як не схоже, що тут хоч раз збиралися, ех, і на цьому мені спати ... Підука я краще на палубу, подивлюся на море.
Я вийшов на палубу і зрозумів, що ми вже відпливаємо. Ну, пора б уже.
Та вже, недовго я тут пробув, але так звик до цього місця, треба якось повернутися, може, коли перетну новий світ? Хех, розмітався, потрібно спочатку туди потрапити.
Ладно... Прощай Могирос, пора вже пізнати цей великий світ і стати найсильнішим!
***
У той час, на схилі гори, біля причали два. Один з цих двох був весь у білому наче сніг. Волосся, шкіра, одяг, єдине, що у нього не було білим, це його очі смарагдового кольору. Другий же був роздягнений по пояс, з сигаретою в роті і у комичних зелених окулярах, меч лежав у нього на колінах, а сам він був у позі лотоса.
Вони сиділи в тиші якийсь час, першим порушив тишу білий:
- Навіть не попрощаєшся, він же начебто як твій учень?
- Вже попрощалися... До речі, навіщо ти прийшов Юкісо? - Запитав інший, потягуючи сигарету.
- Ти як завжди... Ну, я і сам не особливо хотів приходити, лідер послав, ти потрібен в штабі.
- Щось сталося? Пам'ятається я в відставці...
Зеленоокий зітхнув і сказав:
- Прости старина, Карасу намагався відмовити лідерові, але він наполягав, ти ж його знаєш.
Мечник поправив окуляри і підвівся, повернувся до білосного та сказав:
- Якщо навіть брат не зміг умовити його, тоді йдемо, схоже, щось важливе.
Біловолосий повільно піднявся і проговорив:
- А як же твій учень, не стежиш за ним?
Мечник засміявся і сказав:
- Ха-ха, цей шкет і сам впоратися, я йому не нянька.
- Хах, як на тебе схоже, хоча, не думав, що ти візьмеш учня, після всього ... Ти ж навіть не сказав йому правду про себе? - Сказав з напівусмішкою Юкісо.
- Йому і нічого, я вже відійшов від справ, хоча, схоже ненадовго ... Эх... - Мечник зітхнув і почав піти, на кінець кинувши погляд на відпливаючий корабель.
- Хех, старієш старий... - Пробурмотів білий і пішов слідом.