Ідучи по джунглях, я думав. Чи можу я вбити їх усіх?
Наскільки я пам'ятаю, там було приблизно четверо якщо не вважати мертвого старого.
Якщо судити по аурі, то вони не слабші за того воїна з джунглів. Може вони шамани племені?
Гаразд, після битви зі старим чоловіком я повністю захопився своєю новою силою.
Гадаю, що навіть чотирьох буде вбити не складно.
Через деякий час...
Ну, як я і думав, битва була не дуже важкою. З силою тяжіння я швидко прикінчив усіх чотирьох. Ці четверо залишилися там, де і відстали під час переслідування, мабуть чекали старого.
Вони були такі ж сильні, як той сильний воїн з палицею, і одягнені майже так само. Їх швидкість і так не діставало, щоб боротися зі мною, а коли я використовував ще й гравітацію на близькій дистанції під час бою, вони швидко програли.
До речі, про гравітацію, наскільки я зрозумів, її можна використовувати на себе дуже довго. Наприклад, можна змінити навантаження власного тіла. Але якщо використовувати гравітацію на інших об'єктах, сили витрачаються набагато швидше, і чим важчим є цей предмет, тим важче змінювати тяжіння навколо нього. В основному я зрозумів це під час битви зі старим, але коли воював з цими воїнами, то так і знав.
Сподіваюся, я позбувся всіх сильних дикунів, а то мене це вже починає втомлювати. Тепер потрібно оглянути весь острів, може тут є ще що корисне, шкода я не зможу забрати золотий храм. Мені б він дуже допоміг, я ж зовсім без грошей в кишені. Хоча, думаю у них і так є чим поживитися.
Коли я повернувся до храму, то побачив, що людей стало набагато менше. Як тільки мене побачили, почали кричати і нападати. Я особливо не думав і вбив усіх, а менше людей - менше проблем. Ці гори кісток також говорять не на їхню користь.
Пройшовши трохи далі в джунглях, я побачив село. Вона була досить великою, думаю тут живе кілька сотень людей.
Видивлялася село... Ну, можна сказати, що вона була схожа на звичайне поселення диких аборигенів. Будинки без вікон і дверей, сліпі з глини та соломи, скрізь бруд, і брудні напівголи люди. Я вирішив піти в село і забрати з дому цінні речі, які міг би використати їхній лідер.
У селі було багато людей, вбивати їх думаю не варто, позбудуся тільки від воїнів Ну і ще від тих хто захоче на мене атакувати.
Як і слід було очікувати, як тільки я вийшов з джунглів мене помітили. Хтось почав утікати, хтось кричати, а хтось навіть кинувся на мене зі зброєю.
Через деякий час, коли я йшов серед їхніх домівок, до мене висунулося загін воїнів і щасливо загинув.
Я йшов далі, і бачив все менше людей, напевно розбіглися. Мені ж краще, не будуть мелювати.
Пройшовши ще трохи, я опинився на площі або можна сказати на ринку, оскільки тут були прилавоки з різними мотлохом і пов’язані люди, ймовірно раби. Мене здивувало те, що серед них були звичайні люди, хоча й аборигенів вистачало.
Цікаво, як звичайні люди опинилися на цьому острові, може у них є на чому піти? Я вирішив у них запитати, але тут...
- Эй! Малий! Розв'язав мене швидко! І цей капітан нагородити тебе! Швидше! - Грубо заорал якийсь тип. Я трохи поспішав. Він мені це? Мені?
- Ти мені це? - Трохи заспокоївшись запитав я.
- А кому ще засранець! Швидко розв'язав мене, а не то я... - У цей момент він замовк.
- А не те що? - Запитав я перед ним і поглянувши йому в очі.
- Т-тв-во-оі г-гл ...*Хрррд * - Не встиг він пром'ятити, як я вирвав йому горлянку.
- Горло тобі більше не до чого. - Проніс я і струшив кров з руки.
Подивившись на інших, я побачив, що вони злякалися, почали ховати очі і відвертатися. Хоча один з них виглядає кумедніше, він дивиться на речі.
[ *Біп*
У зв’язку з діями і характером носія відбувся перерахунок даних.
Система нагород змінилася, додано можливості. ]
[ *Біп*
Вбито пірата *Вискочка* Бокас, 5 000 тисяч білизна. Нагорода: 1 очко розвитку, 50 очок росту. ]
У цей момент в мій розум зробила інформацію від системи про всі зміни і нові функції. Тепер у мене нарешті з'явилась можливість отримувати окуляри.
Тепер я міг відкривати список тих за чиєю вбивство можу отримати окуляри росту і розвитку.
“Нагороди ♫ Мислливо промовив я, і переді мною постав список:
Пірати:
Від 5 до 10 мільйонів біли. [ Вбито: 1]
Від 10 до 30 мільйонів білирів.
Від 30 до 60 мільйонів білирів.
Від 60 до 100 мільйонів білирів
Далі список оновлюється...
Інформація від системи показує, що я можу отримати нагороду за вбивство обмежену кількість разів. Наприклад: якщо я вб'ю пірата за 10 мільйонів в перший раз я отримаю очко розвитку і якусь кількість очок росту. Вбивши пірата за 10 мільйонів вдруге, я отримаю окуляри росту, але можу не отримати очко розвитку. Але якщо я вб'ю пірата в 3 разів, то точно не отримаю окуляри розвитку, тільки окуляри росту, у дуже малому кількості.
А як бути з іншими сильними людьми? Наприклад, той старий чоловік був сильнішим за пірата, але він не дав очок.
Хоча я знаю... Напевно це тому, що у світі Ван Піс сильні люди в більшості серед піратів і дозорних. Сподіваюсь система відновиться, коли я вб'ю сильного дозорного.
Ну, мабуть варто розподілити окуляри трохи пізніше, поки поговорю з хлопцями, хе-хе.
- Итак... Я сподіваюся ви не такі, як цей бовдур і розуміння свого положення, так що відповісте на кілька питань і я вас може бути відпущу. По-перше, ви прибули на цей острів на кораблі?
- Д-да с-сер відповів носатий хлопець з жовтою шкірою.
- Дуже добре, ваш корабель зараз цілі? Він на острові? -Запитав я його.
- Д-да сер
- Вас усіх вистачить, щоб ним керувати? - Запитав я всіх прищурившись. Навіть якщо вони не можуть, їм доведеться, хех.
Їх тут було лише 8 чоловіків судячи з рожнів - бандюги ще ті. Але мені як те пофіг, якщо допоможуть мені звідси звалити і забрати все добро місцевих людей, я їх чіпати не буду.
- Чудово, тоді ми швидко відпливаємо. - Після цього я їх звільнив.
- Так, ви троє йдіть до корабля і готуйте його до плавання, інші за мною. - Я віддав наказ першим трьом піратам, інші нехай допомагають мені тут.
Трохи подумавши, я вирішив звільнити аборигенів які були прив'язані як і пірати, їх тут було близько 10 чоловік. Ну а що, не висіти їм тут? Та й очі мені мозолять їх пики.
Звільнивши всіх, я відправився на пошуки їх скарбниці, думаю питати в них не варто все одно не зрозуміють.
Пройшовши трохи по ринку, я побачив з лівого боку вулиці різні будинки. Вулиця, на якій стояли будівлі, була в доброму стані і навколо росли квіти та дерева. Будівлі на ній були по два, по три поверхи, а найбільш віддалені в центрі вулиці було приблизно поверхово чотири. Ці будівлі були вже не з мулу та соломи, а з каменю. Найбільше було схоже на палац.
Цей палац був схожий на золотий храм, але він був з каменю і мав великі колони при вході в будівлю.
Коли я йшов по вулиці, то побачив натовп солдатів, які хотіли захистити своїх панів, і швидко втік до головного палацу.
Пройшовши між колоною, я побачив жертовник і навколо нього були аборигени. Ці аборигени відрізнялися від інших, вони носили білі одяг та різні прикраси. Вони стояли на колінах навколо вівтаря і молилися, серед них були чоловіки й жінки, старі та діти. Підійшовши до них, дехто почав метушитися. Але так і не встали, здається вони вже були готові на гірше. Але мені до них справа не було, якщо не намагаються вбити, пускай живуть. Все що я хотів забрати, це золото їх вождя, ніколи не повірю що в нього його немає. Раз він хотів мене вбити означає нехай платить, хоча... Це ніби я вкрав їх реліквію, але я ж не знав, вірно? Я просто думав що це їжа, от і все, хе-хе-хе.
- Чекайте тут. - Звертався до звільнених піратів
- Зрозуміли.
Пройшовши між аборигенами, я пішов вглиб храму. Усередині було багато різних кімнат, деякі були порожні, а в деяких був всякий мотлох, начебто всяких дерев'яних і глиняних фігурок та дощечок. Думаю дощечки були щось на зразок їх книг, напевно ...
Поблизу ще трохи, я ніби знайшов те що шукав і переді мною з'явилася величезна двометрова двері. Вона була зроблена з золота і в двері було багато дорогоцінних каменів. Це була перша двері яку я зустрів у цьому селі, навіть біля будинків знаті не було дверей. На дверях було дивне заглиблення, напевно щось на зразок дверної ручки. Трохи потягнувши за "дверну ручку Medlock двері піддалися і я її відкрив.
Те, що я побачила, здивувало мене, адже я сподівалася на гору золота, але їх не застав.
Я увійшов у досить простору кімнату. Мене оточували золоті саркофаги. У Конці кімнати був порожній п’єдестал, мабуть там зберігався фрукт коли в них не було жертв.
На стінах були різні малюнки, на багатьох було зображено диявольський фрукт і обличчя яке вони вирізати з дерев'яних фігурок, напевно їх божество. Схоже там була історія про те, як їхній бог подарував їм фрукт і вони стали його охороняти. Намалюйте непогано, але нічого не зрозуміло. Я не дуже розбираюсь у цих речах.