Голова 883. Тупик
Третій був дуже розчарований цією ситуацією.
З огляду на те, що відбувалося, Третій не міг збагнути, як реагувати на таку сцену. Він просто сидів тихо, чекаючи слушного моменту.
Сказати було легко, але чекати цього моменту виявилося не так просто.
Ніхто з присутніх, які сиділи в « Ічираку Рамен» не виказав жодного наміру йти.
Ці люди відчували тут неймовірно сильні емоції.
А саме, кожен з них проник у ту ж реакцію, через яку попередні відвідувачі так довго не покидали "Ічираку Рамен".
Це було досить дивним, адже ті люди раніше залишалися в рамені зовсім з іншої причини. Усіх їх запросили, як підсічених качками, які просто не могли втекти. Вони сиділи там лише для того, щоб не впустити третього.
Але ситуація, яка склалася сьогодні через якийсь безглуздий збіг обставин, змінилася з минулим.
Навіть Аоба не міг передбачити такого повороту наперед.
Це збіг обставин, навпаки, заповнило ті помилки, які Аоб допустив у своєму плані.
Весь процес тепер виглядав абсолютно цілісним.
Жодної проблеми не виникла.
І саме тому все, що відбувається в даний момент, здавалося абсурдним, було абсолютно зрозуміло кожному.
Ось тільки.
Для третього, який вже був у розпалі подій і завершив своє завдання за розмовою з Конан, ситуація стала дилемою.
Третій дуже хотів покинути Рамну і повернутися в кабінет Хокаґе у Девні Скритого Ліста, щоб перейти до наступного етапу обговорення питання Конан.
Тепер для третього часу було на вагу золота.
Кожна загублена хвилина могла вплинути на людину, якій зрештою дістанеться посаду Хокаґе.
Отже, третій чоловік мав негайно повернутися і зайнятися справою Конан.
Для третього.
Навіть якщо б він прямо зараз повернувся в кабінет Хокаґе і приступив до справи Конан, ще невідомо, міг би закінчити все у короткий термін.
Що вже казати про те, щоб марнувати час тут, відкладаючи рішення пов'язаних з Конан питань.
Подібна ситуація продовжувала мучити його зсередини.
Ці емоційні страждання викликали у третього надзвичайно неприємні відчуття.
Третьому було зовсім не подобається це відчуття. Він сподівався, що зможе власними силами змінити ситуацію, але та немов зайшла в глухий кут - не було ніякої можливості хоч щось виправити.
Вся ця ситуація виглядала досить дивною.
Третій ніяк не міг самотужки розірвати це замкнуте коло.
У результаті все остаточно застигло.
Поступово.
Третім, щоб не привертати до себе надмірної уваги, треба було залишитися й спостерігати за всім.
Він був дуже непримітним, приховуючись серед відвідувачів "Ічіраку Рамен" і так само як інші клієнти, які доїли свою порцію мовчки чекав, поки хтось не виступить вперед і не задасть Конан питання. Тільки так інцидент з Конан міг отримати розвиток і вплинути на громадську думку. Звичайно, він також міг би вийти з глухого кута — лише після цього зміг би залишити Рамну.
Основна причина, чому кожен присутній залишався в Раміні - це те, що цей тупик все ще не був переолоджений.
У такій ситуації всі почувалися ніяково.
Ніхто не хотів продовжувати терпіти це відчуття.
Час минув, тривога в душі третього зростала все сильніше, але обличчя його залишалося безтурботним, не видаючи ні однієї емоції. Він чекав, коли це станеться, однак все навколо, здавалося, володів безмежним терпінням, і ніхто не збирався діяти поспішно, задаючи Конан питання в настільки делікатній ситуації.
Врешті-решт, кожен чекав тут вже багато часу і той, хто не витримає та змовить першим, безсумнівно буде головним невдахою.
Третій був би не проти стати цим так званим невдахою, але він не міг дозволити собі зараз привертати загальну увагу, чому продовжував мучитися сумнівами, не знайшовши жодного виходу.
На якийсь час.
Ситуація затрималася.
Кожен усвідомлював, що це була проблема.
І все ж кожен продовжував мовчки чекати.
Тепер вони вже не турбувалися про те, що займають місця, просто поїдаючи лапшу.
Раніше вони почувалися б так само, якби сиділи тут і відчували сильний психологічний тиск.
Навіть якщо б господар "Імараку Рамен" не виганяв їх, побачивши натовп довкола себе, вони би почувалися незручно.
Мало хто мав нахабство, щоб повністю ігнорувати ці фактори.
Однак.
З тих пір як у "Ічираку Рамен" ввели членську систему, кожен відвідувач був її учасником. А однією з привілеїв будь-якого члена клубу була можливість сидіти всередині без чиєїсь втручання.
Можливо, якби вони сиділи тут першого дня, то відчули б тиск від поглядів людей, що стоять у черзі. Але вчора вони самі були в тій черзі, і тоді ніхто з повного залу так і не вийшов, що морально підготувало їх до цього.
Після того випадку вони чудово все розуміли.
І не тільки вони робили те саме, але й інші.
Це створило свого роду психологічне очікування.
З таким складом розуму всі знали, що будь - яку проблему можна легко вирішити.
Завдяки таким змінам у мисленні кожен чітко розумів, як слід діяти далі.
Саме тому вони могли спокійно сидіти і чекати, бо були повноправними членами клубу « Ічіраку Рамен», які заплатили за це реальні гроші.
Завдяки цим дозволам вони могли не звертати уваги на такі дрібниці.
У той же час.
Прочекавши вчора весь день на вулиці, вони абсолютно не заперечували проти того, щоб сьогодні інші теж попали спати.
Це відчуття не було повною мірою заклопотаним про ближні, а також принципом: « Не роби іншим того, чого не хочеш, щоб з тобою поводилися. Натомість це був спосіб знайти внутрішню психологічну рівновагу.
Саме тому, що вчора вони прочекали весь день у черзі і так не потрапили всередину, сьогодні, опинившись в залі, вони зовсім не думали про те, щоб швидше доїхати та поступити місцем очікуваним, звільнивши тих від вчорашньої долі. Навпаки, вони більше хотіли цілий день просидіти тут, змушуючи людей ззовні чекати і відчувати те ж саме, що й ті люди.
Тільки так вони могли б по-справжньому розділити їх почуття.
Тільки так вони відчували, що сповна користуються своїми привілеями.
Інакше це вважалося б програшом.
Тому, хоча їм хотілося, щоб хтось першим порушив тишу і висловив Конан свої сумніви ...
Однак вони не хотіли, щоб цей момент настав надто швидко. Всі сподівалися, що за несвятою згодою вони зможуть мовчки прокинутися тут, в ідеалі — аж до темряви.
Щоб не давати заднім рядам легкого шансу потрапити всередину.
Нехай наступного дня вони приходять зайняти чергу раніше.
Інакше все їх вчорашнє очікування виявилося б даремним.
Вони хотіли зробити це менше, ніж будь - коли раніше.
Звичайно.
Хоча майже всі присутні прийшли до такого внутрішнього консенсуса і чудово розуміли одне одного без слів, все ж був один чоловік, чиї думки були разючо відрізняються - цим чоловіком було третє.
Тривога шаленіла в душі третього. Він відчайдушно прагнув, щоб цей момент настав якомога швидше.
Головною причиною, по якій Третій прийшов сюди була надія на те, що через справу Конан йому вдасться повернути громадську думку в нормальне русло.
Тепер третій вже дізнався у Конан, як ведеться, і міг би приступити до дій, але застряг тут без можливості вибратися.
До певної міри це приносило Третьому велике розчарування.
Зараз він сподівався лише на те, що події розвиватимуться за вигаданим ним сценарієм: хтось зробить крок вперед і дасть питання Конан, а потім це підштовхне всіх інших засипати її розпитами.
Тоді потік людей тут пішов би в рух, і він міг б непомітно улизнути.
Тільки б вибратися звідси, а решта не мала значення.
Час минув.
Хвилини і секунди, вони були тут вже дуже довго.
Можна було впевнено сказати, що лапа в тарілках вже охолола.
Господар « Ічіраку Рамен», Теухі, суворо дотримувався колишніх угод і навіть не намагався нікого виганяти.
Теучі не дуже добре розумів суть цієї події, але одне з них було твердим: він повинен слухати Аобу.
Аоба говорив йому, що це метод штучного дефіциту, завдяки якому у членів клубу рамініну з'явиться більш сильне відчуття приналежності до цього місця.
Однак.
Саме через це.
Тітки, навіть не усвідомлюючи всіх тонкостей, були готові довіритися Аобі і передати долю свого закладу в руки парочки, точно дотримуючись його вказівок.
У даний момент.
Тевчила видала з себе легкій посмішки, озираючись присутніх.
Хоч він і не пропускав туди інших людей, які хотіли поїсти лапші, постійний приплив нових членів клубу значно збільшив його поточні прибутки.
Згідно з ідеєю, про яку раніше йому розповідав Аоба.
Тепер можна було готуватися до відкриття нового філіалу.
Кінець кінцем.
Оскільки "Ічіраку Рамен" стало багато членів клубу, час подумати про деякі розширення.
Видалася рідка вільна хвилинка, і Теучі з посмішкою дивився на своїх відвідувачів, в той час як у розумі вже почав прикидати плани щодо майбутніх точок.
Однак.
Він роздумував над цим лише мить.
І відразу ж викинув ці думки з голови.
Причина була проста: він так нічого й не прийшов. Теучі вирішив, що краще надати всю роботу Абесі. Врешті-решт, у цього хлопця в голові купа хитромудрих ідей, і, що б він зараз не придумав, Аоба цілком міг все забракувати.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno