Розділ 859. Третій дуже пригнічений
Третім, звичайно, здавалося, що членство в « Ічираку Рамен» може коштувати недешево, але він і подумати не міг, чи з нього так прямо вимагають тридцять тисяч рів.
Це був справжній грабіж.
Адже він бачив, що всередині Раміну і так було повно народу.
У певному розумінні така кількість відвідувачів означало, що багато людей вже прийняли подібну бізнес-модель.
А при такому розкладі ціна не повинна була бути занадто високою, інакше, з якого боку ні поглянь, це було б абсолютно недоцільно.
Але все виявилося саме так.
І третій цього зовсім не очікував.
У глибині душі третій вважав, що за таке членство можна було попросити від п'яти до десяти тисяч рей, і це було б нормально.
Але тридцять тисяч - це вже перебір.
— Чи не занадто це дорого...
Кутки губ третього нервно билися; пускай він і був Хокаґе Деревні Скритого Ліста, але його особисті заощадження були зовсім не великі, і в більшості випадків у нього на руках не було таких великих вільних грошей.
Зрештою, Третій завжди був на світлій стороні.
Це разюче відрізнялося від становища Данзо, що ховається за лаштунками. Кожен крок третього був на виду у всіх і побоювався ретельного громадського контролю.
За таких обставин про будь - які дії третього відразу б стало відомо.
Отже, Третій дуже цінував свою репутацію і не робив би нічого, що могло б заплямувати його ім’я.
І саме тому.
Третій ніколи не займався корупцією і не клав грошей у свою кишеню, бо це мало б для нього негативні наслідки.
Врешті-решт, єдине, що його дійсно турбує - це його власне владне становище, а саме посада Хокаґе.
Все інше, крім цього, не мало значення.
Звичайно, це стосувалося всіх питань щодо грошей.
Насправді, це було неважко зрозуміти: врешті-решт, для третього, поки він залишався Хокаґе і займав цей пост, вся Деревня Скритого Ліста належала йому, не кажучи вже про якісь там гроші.
Третій ніколи не звертав уваги на гроші, але в той же час він і так ніколи й не потребував їх.
Однак він не міг собі уявити, що настане день, коли доведеться витратити таку велику суму грошей на звичайні побутові витрати.
Коли потреба в грошах досягла неприйнятного рівня, вона перетворилася на тиск.
У Третього ніколи не було такої гострої потреби в фінансах, але зараз, у цей критичний момент, йому потрібно було викласти тридцять тисяч три рази, щоб оформити клубну карту до Рамної.
Не те щоб він не міг знайти такі гроші.
Зрештою, у світі шінобі тридцять тисяч рей не така вже й астрономічна сума.
Це було масштабно, але їхня справжня купівля була обмежена.
Третьому були ці гроші, просто необхідно віддати їх все відразу за клубну карту здавалася йому неправдоподібною, наче його, як якогось простака, наглуг обдирали.
Іншими словами.
Зараз він зовсім не хотів розставатися з цими грошима.
Але, подумавши про те, що якщо він не заплатить і не оформить членство в "Ічираку Рамен", то не зможе увійти до закладу, а значить втратить можливість особисто спостерігати за ситуацією з Конан.
- На даний момент це мінімальна ціна за нашу клубну карту.
Конан спокійно відповіла, що її голос не був простою і звичайною людиною чи особистим ставленням до ситуації.
Конан не мала жодного уявлення, скільки сумних карт коштували раніше, але вона усвідомлювала, що це величезна сума. Вона виросла в країні Додя, яка була дуже бідною - вона ніколи не мала таких грошей, більше того.
Конан чітко розуміла, що все це її не стосується. І все, чим вона займається - це лише частина плану Аби.
Зараз від неї вимагалося лише діяти згідно з цим планом.
— І всі ці люди заплатили по тридцять тисяч три за клубні карти?
Третій кинув погляд завісу; через тканину він не міг розгледіти облич відвідувачів, але чітко бачив, що всередині яблуку ніде було впасти.
Саме тому в нього і вирвалося це питання, викликане глибоким подивом.
Адже.
Він був Хокаґе Деревні Скритого Ліста і як ніхто інший розбирався в економічному становищі свого села.
Село Скритого Листа, безумовно, була відносно багатою, якщо порівняти її з іншими селами. Однак, враховуючи загальний рівень економіки світу шінобі, люди, які здатні витратити 30 тисяч рів на клубну карту, звичайно ж існували, але те, що їх відразу виявилося так багато, викликало велике здивування.
Настільки, що в душі третього з'явилися певні підозри.
Звичайно.
По - третє, такі сумніви були цілком природними.
Дотримуючись елементарної логіки, зараз тут не повинно було бути такий натовп; заклад повинен був псувати.
Особливо, коли люди чули про 30 000 рей — це було миттєво відбивати будь - яке бажання.
І це не викликало б у них найменшої коливання чи душевного болю.
Тому що їм це було просто не по кишені.
Коли вони почули таку ціну, їхній ентузіазм мав швидко згаснути.
Навіть така рішуча людина, як третій чоловік, який хоче потрапити в Рамну, щоб розібратися з цим запитанням Конан, почувши цю ціну, мимовільно попався назад.
Ось тільки.
Третій відрізнявся від будь - якої іншої людини, адже йому треба було дістатися до Конан.
Якби ці тридцять тисяч рiвцеворили собою посаду Хокаґе.
То він був би готовий заплатити таку ціну.
Врешті-решт, порівняно з посадою Хокаґе, така сума здавалась дуже вигідною укладкою; він потягнув би її, навіть якби вона була в десять разів більшою.
І все ж його не залишало відчуття, що цей чоловік нагнітає з нього три шкури.
Йому дійсно потрібно було членства в Рамну.
Але він не хотів, щоб його так відверто тримали за ідіота і водили за ніс.
Тому, перш ніж офіційно оформити карту, він повинен був все це висловити.
- Ці люди оформили свої клубні карти раніше.
— Вони заплатили не по тридцять тисяч, а десять тисяч рей.
— Але тепер ціни зросли!
— Зараз оформлена ця клубна карта обійдеться вам у тридцять тисяч рів!
Конан почала пояснювати, чеканя фразу за фразою.
Ось тільки в її тоні з'явилося куди більше роздратування; їй і раніше не дуже хотілося щось розжовувати, а зараз їй було до джути лень з ним возитися.
З точки зору Конан, цей чоловік ставив занадто багато запитань.
Їй було лежати навіть намагатися щось пояснювати.
Адже ця людина раз за разом справила на неї зовсім суперечливе враження.
Спочатку він показував, що йому це не дуже цікаво. Але чомусь уперто не відходив і продовжував допитувати членство в « Ічираку Рамен».
У той момент Конан вже пропала будь-яке бажання пускатися в довгі пояснення, але тут раптово прийшло усвідомлення, що ця людина, схоже, все таки збирається купити членство.
Ці постійні метанія викликали в неї дуже неприємні відчуття.
Тепер вона вже назвала ціну.
Але співрозмовник все ще не виглядав так, ніби збирається щось купувати.
Навпаки, він показував своїм виглядом свою готовність торгуватися.
А ось цього Конан зовсім не могла прийняти.
Сказавши все це, Конан відчула, що вичерпала всі можливі аргументи і більше не було потреби витрачати слова попустити і продовжувати розмову.
Якщо цей чоловік планував оформити карту, то ласкаво просимо, вона могла зробити це прямо зараз.
Але якщо у нього не було таких намірів, і він збирався і далі просто викривати інформацію, то їй взагалі не мало сенсу продовжувати з ним розмову.
Конан була тут не для того, щоб насправді допомагати "Ічіраку Рамен" поворушити продажі, і вже тим більше не від нудьги, намагаючись вбити час - вона виконувала план Аоби.
І зараз час.
Конан вважала, що витрачає надто багато часу на одну людину.
До того ж...
Вона і сама не могла б пояснити чому, але ця людина постійно спричиняв у неї відчуття небезпеки; здавалося, якщо вона продовжить з ним спілкуватися, це може призвести до деяких непередбачених наслідків.
Саме тому.
Конан більше не хотіла обмінюватися з ним одним словом.
— Я зрозумів.
Однак у цей момент третій кивнув, і всупереч сподіванням Конан не намагався збити ціну.
Треба сказати.
Почувши тон Конан, третій відразу зрозумів, що в цій справі немає місця для маневру.
Той факт, що вони ще не зустрічались, говорив про те що все це не було направлене проти нього, та й не мало потреби будувати кіз особисто йому.
Третій взагалі не думав, що всі ці події були якось направлені проти нього.
Він вважав все, що відбувається чистим збігом.
І вже точно не спеціально підбудованою перешкодою, щоб перешкодити йому розібратися в інциденті з Данзо і Орочимару.
Кінець кінцем.
Третій не відчував присутності будь-якого ворога в цій справі.
Він також ніколи не думав, що Мінато Намікадзе буде плести якісь інтриги, перебуваючи на посаді Хокаґе.
Він взагалі ні на йоту не пов'язував ситуацію з Данзо і Орочимару з Мінато Намікадзе.
По-перше, тому що він знав характер Мінато Намікадзе; він придивився до нього вже дуже давно і розумів, що ця людина занадто прямолінійна та благородний, щоб піти на таке.
По-друге, він не вірив, що у Мінато вистачить здібностей змусити Данзо і Орочимару таким самогубним чином видати весь той компромат, яким вони володіли.
Це був абсолютно нереалістичний метод.
Третій взагалі не зв'язав ці дві речі воєдино.
Тому, коли в момент його спроб розвіяти громадську думку і чутки, що обрушилися на нього через Данзо та Орочимара, раптово стався інцидент з Конан, він сприймав це лише як збіг обставин, не вважаючи ці події взаємовиключними або ворожими.
Та і протистояння в будь-якому випадку виглядало б інакше.
Ось тільки.
У даний момент він відчував себе дуже пригніченим.
І ні з яких причин.
А тільки через ці 30 тисяч.
Третій не був з тих, хто не міг насхрестити тридцять тисяч на оформленні карти просто після того, як він віддасть ці 30 000, у нього на руках стане рівно на три тисячі менше.
Так, у майбутньому він зможе часто приходити в "Ічираку Рамен" поїсти локшини, але саме це відчуття здавалося йому дивним.
Якби йому подобалося приходити сюди поїсти, якщо б він любив місцеву лапшку, і з власної волі оформив би клубну карту, то після покупки він відчув би найменше відчуття задоволення, усвідомлюючи, що ці тридцять тисяч витрачені не даремно.
Але зараз він відчував зовсім інші емоції.
Тепер у нього було таке відчуття, ніби його змусили проковтнути муху.
Ніби все, що відбувається взагалі не мало до нього ніякого відношення.
Наче його просто пасивно садили за ніс.
І якби за цим стояв якийсь конкретний чоловік, йому було б хоч трохи легше на душі, але такої людини просто не було, і йому здавалося, що це сама доля зіграла з ним злий жарт і тепер водить його за ніс.
Тепер ці тридцять тисяч стали для нього тратою, яку він був зобов'язаний виконати незалежно від того, хотів він цього чи ні; якщо він як і раніше бажав залишатися Хокаґе, то був просто повинен вхопитися за цю можливість.
Це призвело до відчуття, що він зазнав збитків, про які навіть не може сказати вголос.
Але зробити це він нічого не міг.
Залишалося тільки змиритися.
- Я готовий оформити клубну карту прямо зараз.
Хоча голос третього прочан, очевидно, заглушив у вухах Конан і його тон був скутий та пригнічений, він також відчував глибоку рішучість говорити про те, що не жартує.
— А?
Цього разу Конан почала дивуватися.
Вона зовсім не очікувала, що в неї так швидко з'явиться перший клієнт.
Цей старий чоловік настільки великодушний, що вирішив оформити клубну карту в рамену.
От вже чого вона ніяк не передбачала.
- Як вас звати? Мені потрібно вас зареєструвати!
Після секундного коливання Конан повільно вимовила.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno