Розділ 830. Є якісь питання?
Говорячи це, Мінато Намікадзе підняв руку.
У цей момент.
Він тримав у руці стос паперів.
На папері чітко виднівся убіристий текст.
Ось тільки.
Що саме було написано в цьому тексті.
З тієї відстані, на якій вони зараз стояли.
Важко було роздивитися.
Однак.
Вони розуміли, що не варто більше цікавитися цими записами.
Тому що скоро ці аркуші будуть у них в руках.
На якусь мить.
Усі присутні зійшлися на ньому.
Мінато Намікадзе був дуже задоволений такою реакцією.
— Кожен з вас отримає по аркушу паперу!
— На цих аркушах написано, що́ вам доведеться зробити і що сказати!
— Вам потрібно лише діяти згідно з тим, що тут написано!
- Нічого особливого в усьому!
- Як тільки ви отримаєте свої аркуші, якщо щось буде незрозуміло, можете в будь-який момент запитати мене!
Мінато Намікадзе дивився на присутніх, вимовляючи слова.
Тому що він вже встиг ознайомитися з вмістом цих паперів.
Там було написано дуже багато всього.
До того ж було написано майже те, як має виглядати кожен наступний крок.
Все було чітко і ясно.
І це було ще однією річчю, яка викликала у Мінато Намікадзе захоплення Аобою.
Він виявив, що Аоба надзвичайно чітко розписав завдання для кожної людини.
І ясно переглянувши послідовність дій, які необхідно зробити.
Щоб кожен міг чітко зрозуміти, як зробити все правильно.
Кожен, хто вміє читати, просто не зможе зрозуміти, що йому робити далі.
Тому що кроки тут були записані занадто очевидно.
Настільки очевидно, що навіть маріонетка.
Змогло б виконати написане.
Наче закладена програма.
Заохочуючи їх до того, що вони спочатку робитимуть, як говорити і що робити після сказаного.
Коли Мінато Намікадзе думав про це, він був вражений тим, наскільки сильний розум Аоби.
Лише подумайте: він міг продумати стільки деталей до таких найменших подробиць.
Таке планування.
Якби хтось інший намагався розписати цілу сторінку.
Він міг би думати тиждень або півмісяця.
І все ж навряд чи зміг би продумати все до кінця.
Саме ця здатність до стратегічного планування.
Для Мінато Намікадзе була надзвичайно цінною.
Мінато Намікадзе подумав про те, що в майбутньому, коли він стане Хокаґе.
Багато запитань треба вирішити.
Якщо якісь моменти виявляться для нього не зовсім зрозумілими.
Принаймні він завжди може звернутися до Абе за порадою.
Це приносило мені велике задоволення і допомагало зберігати спокій.
Довгий час Мінато Намікадзе звик бути найрозумнішою людиною при обдумуванні чого-небудь.
Зазвичай завжди питали його.
У нього рідко коли виникали причини просити чужої поради.
Хоча це давало йому сильне почуття значимості, все ж у деяких складних питаннях.
Йому дійсно треба було чути іншу думку, яка могла б допомогти йому або, краще сказати, зміцнювальною.
І тепер він знайшов такий голос, а те, що цей голос міг охоронити, глибоко зворушило його.
Ці нові, оригінальні ідеї просто переповнювали його розум невимовним почуттям радості.
- Так!
Шінобі, який був присутній на місці, знову дружно відгукнулися, почувши слова Мінато Намікадзе.
Почувши це, вони теж напружилися всередині.
Тому що вони вже знали, що ця справа може бути безпосередньо пов’язана з тим, в чому їх чекає.
Кожен з них відчував сильне співчуття, щоб допомогти Мінато Намікадзі досягти в цій справі великого успіху.
Це не тільки принесло б їм велике задоволення, але й дало би можливість досягти вершин самореалізації. А головне - вони могли б допомогти Мінато Намікадзі зайняти пост Хокаґе, бажаючи показати себе і зробити подвиг.
Мінато Намікадзе подивився на присутніх, побачивши дуже серйозні обличчя кожного з них, і кивнув їм.
Потім простягнув аркуші жестом запрошуючи їх підійти і взяти.
Слідом за цим.
Шинобі по черзі підходили до Мінато Намікадзе.
І витягували папери з його рук.
Кожен мав по одному аркуші в руці.
Але Мінато Намікадзе все ще залишалося багато паперів.
Це був запасний план Аобою, тому що в той момент Авіба не знав, скільки людей назве Мінато Намікадзі, і він приготував багато листів. Якби Мінато Намікадзе покликав багато людей, це все одно ідеально підійшло б під завдання кожного.
Причина крилась не в тому, що потрібно було зробити занадто багато, а у тому що на основі цих задач Аоба намагався максимально адаптуватися до вимог Мінато Намікадзе.
Якби Мінато Намікадзе зміг знайти багато помічників, але кількість аркушів була б обмеженою, то більшість з них просто не отримали б вказівок.
Тоді, кількість задач, які вони могли б виконати було не дуже обмежена, і Мінато Намікадзе, можливо, доведеться давати їм якісь тимчасові доручення на ходу.
Але це створило б відчуття рівноваги. Аоба не дозволив би цьому статися, тому він готувався до більш ніж ґрунтовних заходів.
Врешті-решт, він мав велику кількість тіньових клонів і всі ці тенієві клони могли робити для нього різні речі.
Отже, насправді Аобе міг лише захотіти. Він може виписати не стільки аркушів паперу, скільки потрібно б.
Єдиною перешкодою було те, що коли ці тіні клони поверталися в його тіло, вони приносили з собою відчуття втоми.
Але його тіло, мудрець, негайно зціляло це відчуття, дозволяючи йому відчувати себе так, ніби він ніколи не проходив.
Коли Мінато Намікадзе побачив зайві аркуші у своїх руках, то зрозумів, що це був запас Аоби, оскільки багато завдань на них насправді повторювалися.
Головне, щоб кожен з них мав своє завдання. Навіть якщо буде більше людей, ці зайві люди робитимуть те саме.
І це зовсім не означає, що якби він знайшов менше людей, якісь задачі залишилися б нездійсненними - все це було заздалегідь продумано Аобою.
Мінато Намікадзе не знав, якими словами описати свої почуття в цей момент, бо йому здавалося, що Аоба зробив все просто ідеально.
Все інше залежало тільки від нього.
Ссс...
Коли всі присутні подивилися на свої аркуші, а потім вчиталися у те, що там було написано, кожен з них мимовільно вихопив і різко потягнув повітря крізь зуби.
Ніхто з них не міг уявити собі такого; вони були повністю пошаражені, і один за одним переводили погляди на Міната Намікадзе з подивом на обличчях, а багато зіниць навіть розірвали свій гнів.
- Є якісь питання?
Мінато міг лише відчувати здивовані погляди натовпу, не розуміючи того, що відбувається, тому подивився на присутніх.
У його серці з’явилися такі ж сильні сумніви, і він не розумів їхніх намірів.
Що це все означає зараз?
Чи вони робитимуть це, чи ні?
Що взагалі планують ці люди?
Та що тут, чорт візьми, відбувається?
Мінато Намікадзе дивився на присутніх, і питання в його голові ставало все більше.
Врешті-решт, судячи з цієї ситуації...
У серці кожного з них було важко зрозуміти й розгубитися.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno