Розділ 821. Аоба — як книга!
Саме тоді, коли Аба розмовляв з третім братом.
В їдальні "Ічіраку Рамен".
Конан сиділа на стільці і дивилася на Теучі, який стояв перед нею. Обидва заснули в мовчанку.
Весь цей час.
У її серці були дуже складні почуття по відношенню до Деревні Скритого Ліста.
Але зараз вона ніяк не могла легко розібратися в власній душі.
— Брат Теучи...
Конан різко встала. У її тоні сквозила м'якість, через що вона здавалася дуже слабкою дівчиною, хоча зовні виглядала надзвичайно сильною.
- Вам потрібна моя допомога з чимось?
Конан поставила це запитання Теучі, оскільки весь цей час просто сиділа і дивилася, як він варить лапшу. Їй було нічого робити, але якщо б вона так нічого й не зробила, це порушило би дані на самому початку обіцянки.
- Зараз не потрібна.
Тіуч похитав головою і махав рукою. Конан не мав роботи.
У "Ічораку Рамен" він завжди працював один і давно до цього звик. Хоча він постійно думав найняти помічника, через тривалу війну та економічний спад серед населення ці плани довелося відкласти.
Однак з бігом часу все було гаразд.
Поступово він зрозумів, що йому добре вдається і сам.
Зовнішній трафік відвідувачів ще не досяг тієї оцінки, коли офіціанта стала б суворою потребою.
І саме через такий стан справ.
Хоч Теучі і не мав нічого проти того, щоб Конан залишалася тут, доручити їй абсолютно нема чого.
Що найважливіше, Теучі не був дурнем. Після недавньої розмови з ними він зрозумів, що Конан — це не проста дівчина, а учень пана Джарія. Отже, йому було ясно, що учениця пана Джірая була тут лише тимчасовою для того, щоб перечекати труднощі і не затримається назавжди.
— Добре...
Конан раптом стало нудно. Через слова Аби їй доводилося постійно сидіти тут без можливості вийти, але в поточній обстановці від неї не вимагалося ніяких дій, що могло б спонукати її до стихійного лиха.
Краще б вона могла вийти і помилуватися краєвидом.
Але в даний момент вийти було не можна...
Слідом за цим.
Конан так і залишилася сидіти на стільці біля барної стійки, занурившись у глибокі роздуми.
Насправді, з самого дитинства вона була одинока. Пізніше вона познайомилася з Яхіко, і їх стало двоє, а потім зустріли Наґато, створюючи свою нерозлучну Трійцю.
У глибині душі Конан все ще не могла повністю змиритися з тим, що сталося з їхньою Трійцею.
Вона знала, наскільки важко їм було зійтись на гору. Але в результаті цього вони так просто розібралися і безжалісно їх розлучили.
Тепер Конан навіть думала, що якби у них з'явився шанс протриматися разом і прийти в "Ічіраку Рамен", то вони могли б залишитися тут.
У якусь мить вона несподівано зітхнула: « Напевне, це і є насмішка долі!»
А тепер, в цей самий момент...
Якби вони втрьох все ще йшли разом...
...Навіть думати про це було приємно.
Але через те, що Наґато дізнався про свою належність до Клану Ооцукі, все кардинально змінилося.
Взза...
Несподівано Конан відчула, як по її тілу пробігла слабка енергетична пульсація. Вона була настільки легкою, що відчути її могла лише вона сама.
— Це...
Конан відчинила очі, у її чудових фіалкових очах застиг шок. Вона знала, що ця енергетична пульсація, яка відшукала її, безсумнівно належала Ооцукі Тонері.
Було очевидно, що Оцукі Тонері вже виявив її.
Ось тільки...
Ця енергетична пульсація проминула і відразу зникла, не затримуючись надовго.
І вона не передала жодної крихти інформації.
Це було схоже на простий лист: « Я знаю, що ти тут.
Через це в голові Конан виникло безліч питань. Не розуміючи, що все це означає, вона застигла на місці без жодного уявлення про те, як їй слід діяти далі.
Після довгого мовчання.
Конан повільно і протяжно видихнула.
Тепер вона, здається, усвідомила, що та енергетична пульсація належала Ооцукі Тонері. Просто він лише легонькав її, а потім зробив вигляд, що нічого не було.
Конан спочатку ставив собі такі запитання.
Але поступово, під час роздумів, вона, здається, зрозуміла, в чому справа. Мабуть, Ооцукі Тонері дав зрозуміти, що знає про її прибуття сюди, і на цьому все - ніяких особливих вказівок не передбачалося.
— Как я и думала...
Конан глибоко вдихнула і повільно видужала, намагаючись заспокоїтись. У її серці не було сильного розчарування.
Ще до того, як це сталося, Конан вже задумалася про подібну ймовірність, просто не стала копати занадто глибоко. Але коли це дійсно сталося, вона сказала, що буде дуже розчарована або засмучена, раптом виявила, ніби нічого подібного не відчуває. Вона просто відчула: « Все саме так, як я і уявляла.
Конан була приголомшена своїм спокоєм.
Це була ненормальна реакція.
Але все сталося саме так.
— Нехай буде так...
Конан безпорадно похитала головою. Вона розуміла, що інформація, яку хотів передати Ооцукі Тонері, означала: на цьому зв’язку більше немає потреби.
Однак Конан не могла пояснити, чому їй так важко було змиритися з цим. Навпаки, вона відчула полегшення, наче все йшло за первісним сценарієм. Зрештою, вони належали до різних рас і були на різних рівнях.
Вони не мали нагоди залишатися разом у такому розкладі.
Конан також розуміла, що з самого початку це були лише її власні безглузді ілюзії.
Оцуки Тонері зовсім не збирався мати з нею нічого спільного.
Він зміг знайти її виключно через Наґато.
Зрештою Наґато належав до Клану Ооцукі, а вона ні. І оскільки вони з Наґато розлучились, Ооцукі Тонері більше не було ніякого сенсу звертати на неї увагу.
Додумавши до цього моменту, Конан раптом згадала когось силует. Цим чоловіком був не хто інший, як Егуд, який щойно показав тут свій справжній жахливий талант.
Конан і сама не знала, чому образ Аби вислизнув перед її внутрішнім очей. Але вона подумала, що Ооцукі Тонері не були рівними істотами — між ними існував нездоланний бар’єр, подібний до раси. Це було цілком природно. Але перед Аобою вони всі залишалися звичайними людьми.
Спочатку Конан дуже боготворила Ооцукі Тонері!
Сила, яку вона виявила Ооцукі Тонері, була далеко вищою за її уяву. Тому в глибині душі вона захоплювалася ними як могутніми створіннями.
Але тепер, в цю саму мить.
Конан раптом зрозуміла.
Що, до певної міри...
Аобу теж можна було назвати сильною людиною!
Аоби мали такий вражаючий розум, що кожне слово могло сприйматися як щось абсолютно нове і невідоме, пробуджуючи в її душі дуже дивне відчуття.
Це було схоже на відчуття новизни...
Конан і сама не розуміла, звідки в її серце взялося це особливе відчуття.
Тим не менш, через це її погляд на Аобу продовжував постійно змінюватися. Вона добре усвідомлювала це, і весь час після його відходу в її голові прокручувалися слова, які він щойно вимовив.
Конан не могла запам’ятати кожне слово Аоби, бо ті речі були надто складними. Він торкнувся величезної кількості людей, які виходили далеко за рамки її колишнього розуміння світу.
Но...
Вона не знала чому.
У ту саму мить.
Конан раптом зрозумів, що людина, яка могла досягти своїх цілей завдяки неперевершеному інтелекту...
...Зачастоту володіє куди більшою харизмою, ніж той, хто покладається лише на грубу силу.
Подумавши про це...
Вона раптом відчула, що Аоба теж має неймовірно особистий тягар.
Конан зрозуміла, що Аоба має надзвичайний талант, але через свою непримітність він так і не знайшов слави. Він завжди здавався таким простим і звичайними людиною, що навіть зараз, стоячи тут, в ньому не можна було розгледіти жодних змін.
Її дуже вразило саме усвідомлення цього.
Конан несподівано подумала, що Аоба — це книга, повна таємниць. Вона хотіла вивчити приховані загадки, але вона не могла повністю заволодіти її енергією. Ніби кожна перевернута сторінка лише розпалювала її цікавість, розпалюючи спрагу до найглибших таємниць.
- Смішно...
Знову в голові Конан з’явився образ Аби. Вона думала, що він такий же простий смертний, як і всі. Однак його надзвичайно гострий розум вирізняв його серед натовпу, і ця відмінність вражала значно більше, ніж вищість Ооцукі Тонері над звичайними людьми.
Зрештою вона вважала, що Клана Ооцукі походить з їхнього генеалогічного походження, а не від інтелекту.
Нехай Оцукі Тонері і виглядав дуже дивно, маючи при цьому величезну силу, між цими речами не було абсолютно ніякого зв'язку, що наводило її на думку про якусь велику проблему.
Весь цей час Конан придушувала свої дивні думки, вважаючи Ооцукі Тонері своїм основним внутрішнім бажанням і ідеалом. Однак, опинившись тут, вона зрозуміла, що йому до неї немає діла. До того ж Наґато, ставши членом Клана Ооцукі, зробився набагато більш зарозумілим і владним, через що в глибині душі вона почала відторгуватись по відношенню до Клода Хузуцаки.
Особливо зараз, після зустрічі з Аобою. Вона раптом зрозуміла, що коли простий смертний план може будити світ у тіні і приховувати свої заслуги та не привертати до себе надмірної уваги, то це вважається справді видатною формальністю.
Сама того не помічаючи.
Конан почав рости перед Аобою. Як вона щойно подумала, Аоба був як книга і неважливо, в який момент ти її відкриєш - ти завжди знайдеш щось абсолютно нове.
Це був неймовірно свіжий досвід...
І перше не випробуване відчуття, яке наповнило її серце невимовною радістю.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno