Глава 818. Ми можемо зв'язати Орочимару і Данзо разом
Третій чекав саме цих слів Аоби, тому що йому зовсім не хотілося думати самому, та він і не міг придумати жодного рішення.
У даний момент Авібе було достатньо сказати йому відповідь на це запитання, а потім він залишиться лише дотримуватися цієї поради.
У той час, коли він був Хокаґе, багато рішень йому доводилося робити саме так.
А саме: якщо справа стосувалася того, про що він міг подумати сам, то обмірковував це самостійно.
Але коли він зіткнувся з більш складними проблемами, то поставив собі запитання Данзо і Данзо пропонував йому розв’язати проблему; тоді просто застосувати її на практиці не було для нього тягарем.
Потройно ця звичка почала сильно залежати від Данзо в багатьох питаннях і він волів, щоб Данзо допомагав йому створювати ідеї. Але тепер, коли Данзо покинув його, під час зіткнення з подібними проблемами він інстинктивно все ще сподівався, що хтось зможе дати йому ідею, адже якщо цього ніхто не зробить, то самому було б дуже легко розтертися і виявити нерішучість.
Тепер, коли вчитель Тобірама прийшов сюди допомогти йому, третій відчував, що особливо після того як він зробив ту помилку, забувши про посольство, то учитель Тойборам допоможе виправити ситуацію.
Саме тому.
Третій зараз занурився в хаотичні роздуми не тільки через страх розчарувати вчителя Тобіраму, але й тому, що у глибині душі він вже був упевнений: вчитель Тобарама все придумає і допоможе йому, тому він сам більше не хотів ні про що думати.
Третій піддався бажанню просто пустити все на самоплив.
Він сподівався, що не буде докладати особливих зусиль. Але він мав усі підстави зробити докорінні зміни в ситуації.
Це було саме те, чого він так сильно прагнув.
Він ніколи не був по-справжньому видатним Хокаґе, але зміг протриматися на посаді Гокаге дуже довго саме тому, що в багатьох своїх думках був готовий звернутися за допомогою до інших. Він розумів, що проблема Орочимара не така вже й велика, але він дійсно не міг знайти вирішення власними силами і прямо перед ним стояв його вчитель Тобірам.
Через це йому було дуже легко вмикати вчителя Тбірам у свої плани обмірковування справ.
Третя подія була наполовину щирою, а напівнагранною. Поміркувавши, він зрозумів, що нічого не може придумати і чим більше думав, тим сильніше його тривога ставала. Але він розумів, що коли продемонструє це, то вчитель Тобірама все одно візьме ініціативу у свої руки і допоможе йому. Якщо так, то можна було б відразу ж отримати відповідь, що набагато простіше, ніж думати самому.
Під час недавнього спілкування з вчителем Тбірамою третій і впертий згадав багато минулого, але було достатньо й одного разу.
Це схоже на людей в реальному світі: вони могли закінчити школу багато-багато років тому, а потім одного дня несподівано зустріти свого вчителя початкових класів. Поздоровившись з учителем і розмовляючи про щось, вони раптом усвідомлюють, що прикладна вчителька строго накладається на якісь примари з їх пам'яті, які викликає безліч дитячих спогадів.
Але такі спогади не завжди радісні.
Так само було і в Третього.
І справді, в цьому питанні вчитель Тобірама з самого дитинства мав великі надії на нього і дотримувався суворої дисципліни, тому у багатьох відношеннях, хоча його дитинство й було наповнене їх взаємодіям, що стало для нього цінним скарбом при спогадах про вчителя Торбамаму, проте коли він дізнався, як учитель Тобана все ще живий, статус цих спогадів трохи понизився, і він не хотів, щоб викладачу Туберами знову відчитав його у подібному ключі.
Саме тому.
Третій не хотів продовжувати в тому ж дусі.
Все, чого хотів третій вчитель - це дати йому точну відповідь.
А потім він залишиться лише діяти згідно з цією відповіддю.
Третій думав про те, як дорослі люди обговорюють план по поверненню його на пост Хокаґе і після того, коли він знову стане Гокегою, то допоможе вчителю Тобірам розслідувати справу з тілом Мадари Учіхи.
Такі були теперішні думки третього.
А не продовжувати сидіти на уроці.
Під час розмови з учителем Тобірамою третій чоловік раптом почувався так, ніби опинився на уроці.
Здавалося, кожне їхнє слово було частиною лекції.
Він не хотів повертатися в ті досить похмурі роки дитинства.
Насправді.
Кожна людина має два види спогадів про дитинство.
Одні викликають тугу за домом, а інші — ні.
Розгляньмо, наприклад, повернення в шкільні роки...
Завжди було багато людей, які б хотіли повернутися до школи, але вони виявили би, що повернутись туди не так вже й легко, тому що так звані шкільні роки перед їхніми очима - це далеко не тільки ті горезвісні солодко-горичні почуття.
А також нескінченні екзамени і контрольні...
Але люди частіше схильні згадувати лише добрі речі.
Багато людей, пригадуючи школу, думають лише про те, що сталося з сусідом по парті, проблеми зі своїми учнями спереду та ззаду і за таємницями їхніх улюблених або об’єктів таємничої симпатії.
Ці образи постійно заповнюють пам'ять людей, створюючи у них відчуття, що шкільні роки - це щось солодке-горецьке; це спогади юності.
Але якщо б вони дійсно повернулися до школи, справжні спогади, затаовані підсвідомістю у найвіддаленіші куточки пам'яті, виявили б себе: це зовсім не якісь приємні почуття, а необхідність щодня боротися зі сном, рано вставати, йти в школу, і якби хоч трохи спізнитися - бути покараним вчителем, стоячи біля дверей.
А ще запам'ятовування англійських слів з самого ранку, нескінченні вчителі, що приходять на кожному уроці роздавати контрольні роботи, і класична ситуація, коли вчитель-порадник на кожного заняття говорить, ніби задав зовсім небагато домашніх завдань, але завдання є по кожній речі, а, накопичуваючись, вони перетворюються в гори книг та море вправ, які доводиться робити до двадцяти ночі.
Насправді, це також частина спогадів про шкільні роки.
Просто ця частина пам'яті не викликає в нікого ностальгії, а люди ховають її глибоко у серці.
Озираючись на школу, люди думають лише про те, як вони почуваються в юності.
Третій зараз перебував у подібній ситуації.
Коли він вперше побачив вчителя Тобіраму, то відчув велике емоційне хвилювання. Потім під час спілкування з учителем Торріамою його спогади почали постійно проноситися в голові і завдавали йому відчуття прекрасного зі своїх минулих років.
Але коли вираз обличчя Аби змінювався, від оригінальних норм моралі до подальшої строгості та легкого роздратування, яке було продемонстроване тільки - все це змусило третього згадати ті самі, найдивніші картини зі своєї пам'яті.
Ці картини наповнювали його серце різними тривогами.
На даний момент.
Він зовсім не хотів знову повертатися у свою молодість.
Він вважав, що вже пережив багато проблем.
До того ж Хокаґе займав посаду кілька десятиліть.
Тепер він сподівався провести розмову з учителем Тобірамою.
Розмова між Хокаго і Гокаге.
Зрештою між ними існували спільні інтереси.
Третій чудово розумів...
Однією з головних причин, чому вчитель Тобірама так охоче допомагав йому повернути посаду Хокаґе, було те, що учитель Торбіма сподівався допомогти йому у розслідуванні зникнення тіла Мадарі Учіхи.
У зв'язку з цим...
Це теж було свого роду угодою!
Саме тому.
Третій не хотів більше вести з Тобірамою Сенджу ці абсолютно беззмістовні розмови.
Наприклад, чи додумався він сам перед уразливістю Орочимару - хіба в цьому є якась потреба?
Тепер він хотів знову стати Хокаґе!
Тому він вважав...
У такий момент вчителю Тобі було достатньо просто допомогти йому, і зовсім не було потреби говорити про щось інше...
Цей момент все ж був досить важливий.
Принаймні...
Третій не хотів витрачати зайві нерви на цю справу, він хотів лише дізнатися результат і на підставі цього результату виконати наступний крок свого плану.
Звичайно.
Це були тільки щирі думки в думках третього, але він не вимовив би їх вголос, бо розумів, що коли скаже це, то неодмінно викличе незадоволення вчителя Тобірами.
Все це було лише результатом його безмовного внутрішнього бурчання!
Зовнішній вигляд він все ще робив, що поняття не має, як вирішити проблему, і сам того не помічаючи, вже вовсю демонстрував свої акторські таланти.
- Насправді...
Голос Аби повільно пролунав саме в цей момент, і він неквапно сказав: « Ми можемо зв’язати Орочимару та Данзо разом...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno