Глава 755 Злети і падіння Яхіко
У цей самий час.
Яхіко йшов зовсім іншим шляхом.
Він відрізнявся від двох інших членів Акацуки.
Він не став, як Конан, прийняти рішення залишитися в Делевні Скритого Листа.
Тому що сам по собі він не годував до Деревні Скритого Ліста абсолютно ніяких почуттів.
Він прибув у Дерівню Скритого Ліста лише для того, щоб поступитися почуттям Конан і розглянути перспективи майбутнього розвитку Наґато. Наґато належав до роду Ооцукі, а інший представник клану Оозуки (Ооцюкі) Тонері був саме у Деревні Скритого Лісу.
Стосунки Яхіко і Наґато завжди були дуже поверховими. Яхіко був палкою людиною, він з усіма легко заводив знайомства, і за характером чимось нагадував Узумакі Наруто із Деревні Скритого Ліста, але він виявив, що Намагато приносить йому жахливий головний біль.
І в першу чергу це було пов'язано з характером Наґато.
Він здавався неймовірно холодним і відстороненим.
Він, як правило, замкнутий і необ’єктивний, ховав свої слова глибоко в душі й рідко вимовляв їх вголос. Ніхто не знав, що в нього на думці, і ніхто й не звертав цього уваги.
Яхіко не піддавав цьому значення, і Конан теж відмовлялася.
Насправді він завжди йшов на поступки Конан.
У той час, коли Конан підібрала Наґато разом з маленьким жовтим цуценям, він в глибині душі вже відчував глибоке безсилля, вважаючи це абсолютно неправильно.
Тоді вони ще були у світі, сповненому хаосом.
В той відрізок часу.
Їхнє життя було надзвичайно важким.
Навіть на їжу вони не мали жодних гарантій, тому мусили красти хліб у магазинах.
У такий час їхнє обличчя Наґато стало для них великим тягарем. Вони просто не могли легко тягнути на собі таку тягарю.
Через це він одного разу посварився з Конан, але вона наполягла на тому, щоб забрати Наґато із собою, отже з милу дуету вони перетворилися в тріо.
Ситуація трохи поліпшилася лише після того, як вони зустріли Джіраю.
У глибині душі Яхіко завжди був трохи незадоволений приєднанням Наґато, але він вправно виходив від цієї теми і ніколи не показував цього відкрито перед Конан, хоча й вірив, що Нагато здатний точно вловити ці приховані емоції.
Колись давно.
Він також сподівався, що Наґато буде достатньо помірковано піти сам.
Яхіко добре розумів, що Наґато відчував ті емоції, які він намагався висловити, але той залишався абсолютно неврівноваженим і навіть не думав йти.
Тоді Яхіко ще думав, чи не через те, що до нього просто повільно доходить, поки поступово зрозумів: справжня причина, по якій Наґато залишався тут, полягала виключно в Конан.
Нагато мав види на Конан.
І це.
Яхіко відчував надзвичайно ясно.
За дивним збігом обставин Яхіко мав такі ж почуття, просто тоді вони були занадто малі і не могли в повній мірі проявити ці емоції.
З того часу Яхіко зрозумів, що між ним і Нагато розірветься суперництво, а кінцевий переможець у цій боротьбі отримає Конан.
А переможений доведеться піти в цілковитому зневіренні.
Вони ніколи не обговорювали цього змагання удвох, але в глибині душі обидва були добре обізнані між собою і жоден з них не висловлював жодних претензій на цей рахунок.
Адже, хоч би як намерли вони один з одним, останнє слово залишалося за Конан.
Тому вони обидва грали виставу чудових дружніх стосунків, і все лише заради того, щоб показати себе перед Конан з найкращої сторони.
З народженням Акацуки.
З появою цих грандіозних ідеалів Яхіко.
Поступово.
Серце Конан почало схилятися на бік Яхіко.
Це викликало Яхіко в його захопленні, і він відчував, що життя стало частиною безперервного й успішного підйому.
Діла Акацуки йшли своїм рядом, постійно переселялися однодумцями і працювали разом заради величної мрії — миру по всьому світі.
З іншого боку, він відчував, як погляд, яким дивилася на нього Конан, постійно змінювався, і відносини між ними ставали все більш двозначними і тонкими.
Все це давало Яхіко відчуття, що він ось-ось зійде на вершину свого життя.
Но...
Саме в цей момент.
Все змінилося.
Тому що Конан раптово зникла.
Коли Конан повернулася, вона принесла з собою нову інформацію про клан Ооцукі і стала наче інша людина.
Цей розвиток подій виявився зовсім несподіваним для Яхіко і його зненацька.
Він не мав жодного уявлення, як йому діяти далі.
Після повернення Конан більше не відчувала до нього турботи. Її аура змінилася, особливо коли вона говорила, в її словах сквозили зовсім інші інтонації.
Конан сказала, що хоче залишити країну Дощу в надії перенести Акацуки до Деревни Скритого Ліса, розташованої у країні Огня.
Чесно кажучи.
У той час Яхіко був дуже незадоволений таким становищем.
Він зовсім не хотів цього робити.
Можна сказати, він одноосібно створив Акацуки, і організація пустила коріння в країні Дощу; по суті, вона хотіла почати зміну всього світу шенібі саме з країни Дощя.
Це був фундаментальний принцип, який він розробив Акацукі.
До певної міри це було і його границею поступок. Він не хотів так легко перейти цю межу, адже при створенні Акацуки його головною метою було перетворити Країна Дощу, оскільки він сам був родом звідти.
Хоч би як сильно прогнила Країна Дощу, вона була його батьківщиною і коли він отримає силу, перше, що йому хотілося б змінити - це свій дім.
Но...
Конан переконала Наґато в той момент.
Адже найбільшою причиною цього питання було те, що Наґато належав до роду Ооцукі.
Тепер, коли Яхіко пам’ятав про свої почуття в той момент, це здавалося безглуздим перебільшенням!
Нам потрібно розуміти, що Наґато ріс разом з ними. Нехай вони не знали одне одного з раннього дитинства, але втрьох провели велику кількість часу разом і встигли добре пізнати один одного.
Але він і уявити собі не міг, що цей хлопець, з яким вони разом виросли, цей вічно відстаючий, який живив інтерес до Конан юнак, виявиться вихідцем із клана Ооцукі, яка правила всього всесвіту.
Саме в той момент Яхіко раптом відчув, що спалахи від нього самого не варті гладким рахунком нічого, яке воно було повністю затемне стоячим перед ним Наґато.
Це було неймовірно болюче відчуття!
Яхіко дуже не подобалося це відчуття, але він розумів, що все відбувається - здійснений факт, і все буде йти саме так. З цією силою він не міг змінити хід Усесвіту. Можна сказати, що він був абсолютно безсилий у будь-якій ситуації.
Після умовів Конан.
Яхіко виявив, що Наґато вирішив піти за Конан і поїхати в Деревню Скритого Листа.
Тепер двоє з трьох Акацукі прийняли рішення, і думка про те, що він залишився, стала такою нікчемною.
Яхіко не мала виходу.
Тепер усе, що він міг зробити - піти разом з Конан і Наґато в Деревню Скритого Ліста, які були б порожніми тратою часу.
Він не хотів, щоб такі погляди були прийнятними.
Він не хотів зносити Акацуки, над якими так важко працював, в Дерівню Скритого Листа.
Але заради Конан він погодився.
До того ж, до певної міри він плекав слабку надію на те, що, ставши членом клану Ооцукі, Наґато зможе принести Акацуки як стрибок в розвитку.
На основі цих причин і живлячи родзинку надії, він пішов за Неґато та Конан у Дервену Скритого Листа, прихопивши з собою Акацуки, і все заради того, щоб вхопитися за цей шанс.
Яхіко знав, що такі дії були принизливими.
Але в нього просто не було іншого виходу.
Він не міг покинути Наґато і Конан ще до того, як вони зустрінуть цього Ооцукі Тонері, а також не хотів ось так перекреслювати ті почуття, які вони розвивали весь цей час.
Особливі почуття між Конан і ним.
Яхіко чітко відчував, що після повернення Конан їхні стосунки зазнали змін.
Щодо конкретних причин цих змін, то він ще не до кінця зрозумів це.
Він лише помітив, що Конан змінилася.
І все докорінно змінилося.
Вона зовсім перестала бути тією, якою він її знав раніше.
У багатьох випадках вона здавалася йому зовсім чужою.
Але тоді він не думав надто про це, лише думаючи, що Конан, можливо, пережила сильний переляк через викрадення, і цей стрес викликав у неї складну емоційну реакцію, яка, ймовірно, минеться сама собою за деякий час.
Але чого він не очікував, так це те, що після того Конан не тільки прийшла в себе, але й почала віддалятися все сильніше, до такої міри, щоб вона прибувала у Деревню Скритого Ліста, навіть перестала з ними розмовляти.
Звичайно, Яхіко також помітив, що Конан поводиться так не тільки з ним, її ставлення до Наґато було саме таким.
Це спостереження значно повернуло йому душевну рівновагу, оскільки в його звичайному розумінні Конан могла бути тільки з одним із них і якщо не з ним, то це мав би бути Наґато.
Тому тим ворогом, якого він завжди таємно боявся, був Наґато, і якщо Конан не виявляла особливої прихильності, значить, все як і раніше було в межах контролю.
З іншого боку, Конан міг бути або Наґато і якщо вона не вибирала Нагато, то їй залишалося вибирати тільки його.
Яхіко вважав, що в таких міркуваннях немає жодних вад.
Тому весь цей час єдиним, за ким він уважно стежив, був Наґато.
Знаходячи, що Конан не тільки стала ближче до Наґато, але й тримала дистанцію, Яхіко зрозумів: статус Нагато ніяк не вплинув на її очікування від нього.
Саме тоді в душі Яхіко стало набагато легше, і його внутрішнє становище повернулося до рівноваги. Зрештою, якщо Конан не вибрала Наґато, вона повинна вибрати його - цей метод винятку « один з двох» здавався йому надзвичайно простим.
Але чого він ніяк не міг передбачити...
Коли вони прибули в Деревню Скритого Ліста, він дійсно побачив зміни у погляді Конан, але ця зміна була звернена не до нього і не нагато, а до Ооцуки Тонері.
Яхіко чудово розумів Конан, їх зв'язували глибокі відносини, і вони були знайомі дуже давно, тому по зміні в її очах він міг з легко уловити і зрозуміти прихований в них сенс.
Тільки тоді Яхіко нарешті зрозумів, що Конан вже давно належав іншому чоловікові, а не Наґато. А Ооцукі Тонері, який раптово з’явився того дня і викрав її.
Ця ситуація була безглуздою комічною.
Принаймні, Яхіко вона була абсолютно абсурдною.
Зрештою, коли Конан викрали, він так сильно хвилювався і боявся, що вона може зіткнутися з небезпекою.
У нього були певні побоювання щодо цього, але він не міг і думати, що зрештою в серці Конан ввійде саме та людина.
Це почуття Яхіко усвідомлював тоді надзвичайно ясно, але він нічого не сказав вголос, сподіваючись, що його судження помилкові, тому весь цей час він продовжував спостерігати за Конан, ретельно аналізуючи зміни в її настрої.
Звичайно, він не обмежувався тільки Конан і не сидів склавши руки паралельно спостерігаючи за Наґато, від якого в нього виникали ще дивніші відчуття.
Він помітив, що в Наґато з'явилася якась надзвичайна самовпевненість.
Було незрозуміло, чому ця впевненість раптом прокинулася в Наґато, але, можливо, це було пов'язано з його раптово відкриваною приналежністю до клана Оозцуки.
Тепер він ясно відчував, що погляд, яким Наґато дивився на інших, змінився: ці концентричні кола Ріннегана, і без того кохані холодними, в той момент стали ще більш крижаними, немов він спостерігав за простими смертних з висоти божества не відчуваючи ні найменших емоційних коливань.
Щоправда, він дуже незадоволений цим. Йому не подобався цей погляд, як і те, що тепер стало Наґато.
Хоча вони й далі були добрими друзями, однак у своїх стосунках між ними все ще панувала конкуренція. Просто весь цей час вони змагалися чесно, кожен покладався на свої власні переваги, намагаючись здобути більше схвалення в очах Конан.
Але тепер він виявив, що Наґато раптово набув неймовірно високий статус і весь його стан був не таким як колись. Яхіко просто не міг уникнути такого колосального стрибка і, природно, не зміг протиставити цю рівну силу.
Саме через ці емоції.
Яхіко почав відчувати комплекс неповноцінності; йому дуже не подобалося це відчуття, але він не міг контролювати свої емоції.
Він розумів, що через свій статус більше не може прагнути на Наґато і його власні цілі щодо Акацуки стали ефемерними та туманними, ніби весь зміст життя у цей момент обірвався.
Він більше не міг знайти сенс свого існування.
І поки Яхіко слідував за Конан і Наґато до головних воріт Акацуки, його серце було в стані невимовного замішання та паніки.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno