Мінато Намікадзе спочатку не знав, як йому поводитися з Конан, оскільки розумів, що його підозри могли завдати їй болю.
Раніше він не був занадто стурбований такими справами.
Навіть коли Конан дізнався, що, мабуть, вступила у угоду з Третім, щоб завдати йому шкоди.
Але він, врешті-решт, був найвідомішим доброзичливим Деревні Скритого Ліста.
У багатьох аспектах свого мислення він мав дуже ніжну, співчутливу сторону.
Мінато Намікадзе не був з тих, хто влаштовував інтриги та змови і вже тим більше не прагнув судити про людей із упередженою злобою.
Він зробив це в цей відрізок часу, але тільки тоді він підійшов до посади Хокаґе. До того ж, повертаючись з поля бою, він зазнав нападу шинобі з Анбу і зіткнувся із перешкодою у вигляді Сімі Ніндзя-Мечників Скритого Тумана. Все це змусило його по-новому поглянути на те, що відбувається, і сам він став куди озиратися.
Саме ця обережність допомогла йому зрозуміти, що хоч би якою була його недбалість чи неуважність, він може зазнати наслідків важкого підкорення.
Він не хотів, щоб ця рідкісна можливість стати Хокаґе пром'язалася і вислизнула крізь пальці. Тому він зобов'язаний вхопитися за цей шанс, по-справжньому зайняти пост Хокаґе і взяти в свої руки владу у Конохі. Тільки так він зможе втілити в життя мрії, які прагнув реалізувати.
Через те, що події прийняли такий оберт ...
Мінато Намікадзе тільки тепер повністю відчув силу всього цього. Це змусило його діяти ще обережніше та обачно стосовно всього, що відбувалося в цей період - і все заради того, щоб безпечно стати Четвертим Хокаґе.
Якщо дивитися з поточної точки зору, він зі всім впорався відмінно, ніяких великих прорахувань не робив, рухаючись вперед за кроком із надзвичайною обережністю.
Навіть коли справа торкалася Трійці з організації Акацуки, він не виключив їх і не дозволив їм оселитися в Конохі.
Тепер він про це не шкодував.
Якби йому дали ще один шанс, він все одно зробив би так само.
Тільки коли він був віч - на - віч з Конан, то відчував себе винним.
Зрештою, коли Конан почала говорити про вчителя Джірая, в глибині його душі це відвернулося потужним ехом. Звичайно, навіть якщо цей резонанс виник через те, що Конан навмисно показала йому це, Мінато Намікадзе завжди залишався людиною в надзвичайно емоційному і вірному зв'язку - ця риса не змінилася від початку до кінця.
Зв’язок Мінато Намікадзе з вчителем Джіраей був неймовірно глибоким, і він вже дуже довго не бачився з ним.
Усе це лежало на його серці, і він не ділився з іншими своїми проблемами.
Тому, побачивши Трійцю з Акацуки, яка завела промову про вчителя Джарія, він у першу ж мить поспішив до них. Але коли ті не почали розвивати тему викладача Джіраї, а висловили бажання використати її як міст для проникнення у Коноху, до нього повернулося холоднекров’я.
У той момент Мінато Намікадзе чітко розумів, що не знає справжньої мети цих трьох. Бездумне запрошення їх у Коноху могло призвести до жорстокої кари.
Це було б покаранням за імпульсивність, кара за неуцтво і найсильніше уразлення від того, що він так легко виявив сліпе довір’я.
Мінато Намікадзе не хотів мати нічого подібного.
Саме цього він і прагнув уникнути.
Він не хотів, щоб у той момент, коли він без зайвих роздумів повністю довірився б іншим трьом учням вчителя Джарія, порахувавши їх своїми молодшими братами і сестрами-учениками, вони встромили йому ножа в спину. Це ранило б його до глибини душі.
І неважливо, чи це був би душевний біль або ж сум через втрату посади Хокаґе.
Таке сумне почуття могло б довести його до невимовного пригнічення, спонукуючи покаятися впродовж усього життя.
Мінато Намікадзе дуже добре розумів їх поточний стан: упусти він цей шанс зараз, в нього більше ніколи не буде можливості стати Хокаґе. Жодна проблема не мала встати у нього на шляху.
Саме тому він не дозволив Трійці з Акацуки увійти в Коноху, проігнорувавши зв’язки між ними через вчителя Джирая.
Але тепер, стоячи перед Конан, він більше не міг заперечити цього. Адже Конон вже була всередині Конохи і часто підняла тему вчителя Джіраї.
Це викликало в Мінато Намікадзе величезний відгук, коли він згадував про вчителя Джайї. Він мав подібні почуття до нього, а Конан примушувала його співчувати їй усім своїм серцем.
Завдяки такому емоційному резонансу він відчув, що відстань між ним і Конан значно зменшилась. Це допомогло йому ліпше зрозуміти, що всі вони є учнями вчителя Джарія і мають однакові почуття до нього.
Саме через це відчуження між ним і Конан багато в чому зійшло на немає, змінюючи стару підозру. Це також допомогло йому усвідомити, що прибуття Коногу не пов’язане з третім, а не із боротьбою за посаду Хокаґе.
Він згадав, як Трійця з Акацуки ледве прибула до воріт Конохи і відразу ж розшукала його. Вони також обговорювали питання, пов’язані з професором Джіраї.
Мінато не жалкував про свій вибір, але це зовсім не означало, що після такого рішення він не відчував жодного почуття провини через Конан віч - на - віч.
Це було схоже на те, як порядна людина діє як підлець у безвиході. Пізніше він не шкодує про скоєне — те, що зробив. Поки вони більше не побачаться, він може прикидатися, що нічого не сталося. Але коли ця дівчина дивиться на нього, то починає хвилюватись через колишні вчинки.
Почуття Мінато Намікадзе тепер були дуже схожі на ситуацію.
Він відчував величезний обов’язок перед Конан. Йому здавалося, ніби саме через те, що він тоді не впустив Трійцю з Акацуки до Коноху, зігнорувавши їх зв'язки через вчителя Джіраю, все і призвело до нинішньої сцени, стоячої із підозр та ворожості.
Часто чим сильніше намагаєшся щось проігнорувати, тим наполегливіше воно лізе в голову. Саме це і відчував Мінато Намікадзе.
Він подумав, що якщо вчитель Джірая прибуде до Коноху через кілька днів...
Тоді...
Мінато просто не буде знати, як дивитися в очі вчителю Джайє.
Це було невимовно, нестерпне відчуття.
Особливо при думці про те, що вчитель Джарійя спеціально повернувся до Коноху лише заради підтримки його сходження на пост Хокаґе, в той час як сам він через вузьколобих помислів про збереження цієї посади виставив трьох своїх молодших братів і сестру-вченицю за браму.
І навіть більше того...
Мінато Намікадзе тепер не був упевнений, чи головна причина прибуття цих трьох сюди в тому, щоб якось привітати його з вступом у посаді Гокаґе. Коли вони просунулись тисячі кілометрів, щоб знайти у нього сховок, то наштовхнулися лише на його підозри.
Чим більше він думав про це, тим сильніше йому бракувало впевненості.
Особливо в умовах, коли Конан зараз раз за разом згадувала викладача Джіраю, але ні одним словом не обмолнулася про посаду Хокаґе, через що йому ще більше здавалося, що вона, можливо, намагається його вигородити.
— Фух...
Мінато Намікадзе різко зробив глибокий вдих, а потім повільно видихнув, з усіх сил намагаючись заспокоїти бурхливі емоції, щоб не виглядати занадто вже роздратованим.
До того ж Конан знову згадала Яхіко і Наґато. Це було схоже на те, як би в його і без того уясне серце закололи два гострих клинка.
- Зараз вони...
Мінато, здавалося, вже забув, що збирався сказати секунду назад. Конан був повністю перехвалений, і він не міг стриматися. І справа була зовсім не в тому, що він обділений розумом, а в тім, ніби він дійсно залишався людиною надзвичайно чуйною і емоційною.
Це була дуже дотика, жива реакція.
Мінато Намікадзе спочатку не був майстром інтриг і політичних прийомів, але під тиском з боку Хокаґе він був змушений приймати вкрай зважені рішення на даному етапі. Отже, поки він не був абсолютно впевненим, то не міг дозволити Трійці з Акацуки увійти в Коноху.
Це не лише зневажалося його особистим егоїзмом, але й зосереджувалось на спільних інтересах Конохи. Але він зробив це. Дай йому ще один шанс, в умовах відсутності точної розвідки він все одно зробив би те саме.
Навіть якщо б це відбувалося прямо зараз.
Навіть знай він напевно, що вся Трійця з Акацуки - учні вчителя Джіраї, і їх прибуття не несе абсолютно жодної загрози...
Беручи до уваги те, що ці троє як і раніше зберігали статус нукенінів країни Дощу...
А сам він ще офіційно не став четвертим Хокаґе Конохі ...
Він все одно не зміг би дати їм притулок.
Але в такому випадку...
Мінато Намікадзе дав би їм потрійну обіцянку: як тільки він стане Хокаґе, він зможе розглянути питання про їх допуск у Коноху, але тепер — рішуче ні.
Іншими словами, він вірив у правильне рішення і знав, що його вчинки були найкращими на той час. Однак такий метод не узгоджувався з його колишніми принципами ведення справ і внутрішнім емоційним відгуком, що могли завдати йому болю через докори сумління.
Саме цей емоційний фактор зараз розривав і катував зсередини душу Мінато Намікадзе, поки він стояв перед Конан.
Якби Конан прийняла сторону третього, створюючи пастки проти нього, і її дії переслідували ціль заподіяти йому шкоду, на його серці стало б набагато легше.
Але іронія долі полягала в тому, що після ретельного аналізу Конан зрозумів: чиста. Вона з'явилась сюди лише для того, щоб привітати його і побачитися з вчителем Джарей.
А він, піддавшись тривозі та страху перед вищими сподіваннями, вважав їх прибульцями.
З точки зору почуття Мінато Намікадзе, подібні вади неможливо було проігнорувати. І тепер, коли ця тема була піднята, вона ставила його в дуже невигідне і пасивне становище.
Мінато Намікадзе не міг дати на це чіткої відповіді, і як би він відповів? Зрештою, це був його власний вибір і наступного разу він зробив би так само. Йому залишалось лише заглушити почуття вини в глибині серця, і щоразу, коли Конан била в цю точку, його реакція була надзвичайно гострою.
У цьому і крилася основа емоційності Мінато Намікадзе. Це був надзвичайно ефективний і дієвий метод, щоб формувати його через різні зв’язки.
Конан вхопилася за нього. Кажуть, що бити змію в сім цуней — і вона абсолютно точно вдарила по цьому вразливому місці.
— Вони повернулись удвох, — кутки губ Конан злегка піднялись і вона похитала головою. Вона знала, що Мінато вже повністю підлаштувався під її особистий ритм і тепер лишалося тільки направляти його.
— Між нами троми виникли невеликі розбіжності в поглядах.
— Я думаю...
— М-м...
— Коли ви щойно читали мої спогади, чи не так?
- Так що не буду вдаватися у подробиці.
- Якщо говорити точніше, шляхи нас трьох розійшлися.
Вони, мабуть, не прийдуть до Коноху.
Конан не сказала, що хоче залишитися сама. Замість цього вона наголосила, що ті двоє більше не зможуть затримуватися тут і заявити про розкол в їхній Трійцю, але ніколи не звинувачуючи Мінато Намікадзе.
Ось тільки...
Конан не вимовляв цього вголос, але Мінато Намікадзе відчув сильний приплив самобичування. Йому здавалося, що все це сталося з Акацукою.
Через те, що він не впустив їх трьох у Коноху, між ними спалахнула суперечка щодо того, чи варто продовжувати спроби проникнути в село. Цей конфлікт змусив їх у той самий момент зробити зовсім різний вибір і піти протилежними шляхами, що призвело до руйнування їхньої угоди.
Мінато Намікадзе відчував, що має до цього найпряміше відношення.
Нехай Трійця в Акацукі входить до Конохі, такої проблеми можливо уникнути. Якщо вчитель Джірая запитає його про це, він навіть не знатиме, як відповідати на запитання свого вчителя.
Занадто важко.
Мінато Намікадзе відчував, що його теперішнє становище стало неймовірно важким.
Однак він вибрав цей тернистий шлях.
Він знав, що коли він іде на цю дорогу, то має зіткнутися з безліччю подібних дилем, де йому раз за разом доведеться вибирати між особистими почуттями і інтересами села.
У майбутньому його дух повинен бути непохитним, щоб він міг справлятися з будь - якими ситуаціями.
Шлях до титулу Хокаґе — це шлях влади, стежку без повернення. У силу свого характеру він все ще залишався занадто м'яким і лагідним, так що йому як і раніше потрібно заколювати в цих водоворотах інтриг.
На даний момент Мінато Намікадзе розумів ці істини, але правда залишалася лише теорією і не могла в одну мить повністю змінити його внутрішню суть.
Мінато Намікадзе усвідомлював, що попереду його чекає ще багато подібних випробувань. Поступово його розум здобуде велику витривалість, що допоможе йому за будь - яких обставин уникнути почуття вини. Після того як він стане Хокаґе, село зіткнеться з ворохом різних проблем, багато хто з яких він зараз навіть при всій уяві не здатний помислити - їх суть відкриється лише тоді, коли він зустрінеться з ними обличчям до обличчя.
Тепер же це були лише незначні труднощі на підходах до титулу Хокаґе.
Проте вже сьогодні він вирішив, що через свої незначні проблеми може стати для нього великою головоломкою. Щоразу, коли Конан запустила питання про викладача Джірая, його серце було наче в ніжці.
Це етап, через який потрібно пройти.
У думках Мінато Намікадзе панувала абсолютна ясність.
Але саме зараз він був не в силі за допомогою одного лише розуму придушити те почуття провини, що охопило його душу після того, як він дізнався про спонуки Конан. Це гнітюче відчуття все ще було каменем в нього на серці.
Власне кажучи.
Ще сильніше його мучила...
Що він поняття не мав, як тепер вчинити з Конан.
Сусідка вже висловилася відверто.
Невже справді варто видати її з Конохи?
Довести справу до повного краху?
Або ж...
Існував якийсь інший варіант?
Спосіб, який дозволив би Конан залишитися в Конохі, але при цьому не перешкодив б йому у цей вирішальний період зайняти пост Хокаґе? Чи був якийсь метод провернути це шино-крито?
Мінато Намікадзе при цій думці знову мимовільно похитав головою. Йому здавалося, що зараз за кожним його кроком стежать численні пари очей, і будь-яка мала деталь може бути роздута до колосальних масштабів. Варто дозволити хоча б одну помилку, і він ризикує по-справжньому втратити посаду Хокаґе. Потрібно бути надзвичайно пильним.
У нього така думка пішла кругом.
Тепер йому особливо стало все важче відчувати, коли він був абсолютно не в змозі самостійно використовувати свої рішення, через що весь стан приймала надзвичайно непотрібний для нього оборудку.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno