Коли Конан подумала про це, то не почала вимовляти його вголос відразу; вона розуміла, що причина була просто блискучою і могла б дозволити їй прямо зараз виплутатися з цієї ситуації.
Вона не розуміла, чому Аоба і Мінато Намікадзе обговорювали це прямо перед нею, дозволяючи їй чути кожне їхнє слово чітко.
Але, вислухавши їхню розмову, вона зрозуміла, до якої стадії дійшло це питання і тим більше, які слова їй слід використовувати для виправдання.
Це викликало в її душі деяке замішання.
Насправді вона не зовсім розуміла, чому все зайшло так далеко.
Мінато Намікадзе, як і вона, був учнем вчителя Джіраї. Крім того, він мав стати четвертим Хокаґе Деревні Скритого Ліста.
За логікою речей, його ні за що не вдалося б обманути так легко.
Що стосується другого, хлопця на ім'я Аоба, якого запросив Мінато Намікадзе, то, слухаючи його, можна було помітити, що його аналіз був струнким і дуже логічним, але в той же час він, здавалося, постійно робив якісь досить безглузді помилки.
Чому?
У голові Конан виникли кілька запитань.
Їй просто здавалося, що у всьому цьому криється якийсь підвоє.
Але вона не могла точно сказати, у чому полягала проблема.
Дуже дивно, до крайнощів дивні.
Конан здивовано дивилася на Мінато Намікадзе; вона не стала відразу відповідати на його питання, а натомість уважно розглядала свого старшого брата-учника і продовжувала мовчати.
— З якою метою ти справді приїхала до Деревні Скритого Листа?
Мінато Намікадзе поставив питання ще раз, і тепер, говорячи це, він більше не дивився на Аобу, оскільки вони вже прийшли до консенсуса з цього приводу, а зараз він просто хотів дізнатися, навіщо насправді була Конан.
Аоба, стоячи осторонь, мовчки спостерігав за тим, як Мінато Намікадзе допитує Конан; це було все, що він міг зробити.
Він у міру своїх сил допоміг Конан.
Якби не свідомі наводи Аби, Конан зараз цілком могла б отримати на себе одне клеймо.
І саме те, що вона може бути разом з Третім і загрожувати майбутньому посаді Хокаґе Мінато Намікадзе.
Зіткнувшись з подібним обвинуваченням.
Конан не міг би виправдатися, коли б опинився у безвиході.
Крім того, Аоба вже бачив у спогадах про те ніндзя-приставника, що коли Конан намагалася проникнути в Дервен Скритого Листа, їй трохи не вистачило вміння імпровізувати на ходу; особливо її вперто бажання обов'язково потрапити до Ічіраку Рамен було відчайдушним кроком, де вона навіть не задумувалася над логічними відмовками.
До певної міри цей ніндзя-приманник привів Конан всередину не тому, що вона переконала його, а через страх перед її статусом учениці пана Джарія.
До цього моменту часу.
Конан сама загнала себе в локшину Ічираку Рамен Дерені Скритого Листа.
А це було те саме, що потрапити в пастку, ніби черепаха у глеку.
Крім того, вона і далі відчайдушно вела свою поведінку. Вона не залишила місця для маневру, а тепер не могла знайти жодного приводу на виправдання або брехні.
Якби не допомога Аби в цьому напрямку, сьогоднішня Конан з великою долею ймовірно виявилася б у дуже несприятливих умовах і врешті-решт все могло б перерости в неконтрольовану ситуацію.
Саме завдяки тому, що Аоба направив думки в правильне русло.
Ситуація Конан стала набагато кращою.
Аоба вважав, що він зробив вже достатньо, бо на даний момент його не зв'язувала з Конан якась глибока дружба.
Саме тому.
Той факт, що він взагалі тут знаходився, вже можна було вважати величезним милістю для Конан.
Що ж стосується того, що відбудеться далі і які іскри вибухнуть між Конан та Мінато Намікадзе - це вже турбота сама Конен; він і так підвів ситуацію до цього моменту, і цього було більше ніж достатньо.
Те, як Мінато Намікадзе сприйме їхні стосунки, залежало тільки від того, яким чином покаже себе Конан.
Принаймні тепер Мінато Намікадзе більше не зв’язував Конан з Третім, тому вони все ще були учнями Джайї.
Вся ця черга подій.
Тесно перепливла воєдино.
І в майбутньому призведе до зовсім іншого результату, ніж передбачалося спочатку.
І все це лише тому, що в процесі Аоба поставив потрібний напрямок.
Це змусило змінити ситуацію.
Після запитання Мінато Намікадзе, Аоба теж змінив погляд на Конан; він розумів, що зараз йому вже не подобається щось говорити. У даний момент він як і раніше повинен був зберігати позицію на стороні Мінато Намікадзе, і якби він почав говорити щось в захист Конан, його власна позиція стала б розмитою.
У такому разі навіть він сам був би під загрозою.
Тепер Аоба вважав своє становище досить поганим: він мав дуже добрі стосунки з Мінато Намікадзе, і коли той стане Хокаґе Дерені Скритого Ліста, то зможе скористатися цим, щоб жити більш безтурботним та вільним життям.
Але заради Конан, людину, з якою він бачився всього два-три рази, втратити кропітливо викладені відносини з Мінато Намікадзе було б абсолютно невигодно, і він ні за що не пішов би на такий крок.
Подумавши про це.
Аоба вирішив в глибині душі, що його сьогоднішня місія вже виконана.
Він успішно пропрацював чітку межу між Конан і тими двома людьми - ніндзя-приратником та третім.
Так що все, що Конан робитиме далі, стосувалося тільки її самої.
Відчувши на собі погляди Мінато Намікадзе та Аоби, Конан зрозуміла, що проблема стане дуже серйозною і тому кивнула.
— У мене дійсно була мета потрапити в Дерню Скритого Листа.
Голос Конан звучав дуже тихо. Вона розуміла, що після цих слів її колишнє удавання, ніби нічого не сталося, буде повністю зруйновано, але разом з тим вона усвідомила, чи ця ілюзія вже давно розкусили, так що було зовсім неважливо, руйнувати її або ні.
Як тільки почули ці слова, обличчя Мінато Намікадзе раптово стало серйозним, а його лазурно-блакитні очі, спрямовані на Конан, стали ще більш пронизливими.
А втім, вузькі губи Аби піднімалися і з’явилися легкі посмішки: Конан зрозумів, що всі його попередні зусилля не пропали бездарно, а коли він підвів ситуацію до цього моменту, то успішно підхопив ініціативу.
Хоча Конан і не знав, що́ мала зробити, взявши ініціативу у свої руки, як вона збиралася розвивати події далі, щоб здобути довір’я Мінато Намікадзе.
Тим не менш, він вважав, що справа приймає цікавий оберт, і в його очах з'явився блиск збудження.
Чим більше інтриги закрутилися, тим цікавіше йому ставало.
Аоба дуже любив створювати проблеми, але він не терпів проблем, коли вони звалювали його власну голову; йому подобалося, як у інших виникали труднощі.
Це було схоже на те, що якби йому подобалося бути глядачем поза світом і дивитися виставу, а також усвідомлювати, як він сам став тим істотою, яка може впливати на розвиток сюжету.
Він, наче сидів у VIP-ложці, спостерігаючи за тим, що відбувається на сцені, але при цьому міг використовувати свої здібності для зміни сценарію на цій сцені і здійснювати хід подій.
Але все це було за умови, що він сам не підніметься на сцену.
Чим більш заплутаною і захопливою ставала драма на сцені, тим веселіше йому було, але якби цей хаос обрушився на нього самого, він вважав би це неймовірною тягарем.
Тепер Аоба, спостерігаючи за взаємодіїм Мінато Намікадзе і Конан, розумів, що гра між цими двома вже почалася. Конан повинна була придумати ідеальну причину, яка змусила б Мінато Намікадзе повірити їй, і ця причина ніколи не могла бути повна такої кількості пробілів, як раніше.
Аоба вже вирішив для себе: якщо Конан знову заявлятиме, що прийшла сюди тільки заради того, щоб з'їсти миску рамена, то в майбутньому він не буде надавати їй ніякої допомоги, оскільки з такою низькою гнучкістю логічного мислення її було б просто безглуздо рятувати.
Мінато Намікадзе пильно дивився на Конан; насправді йому також була потрібна причина, чому він міг би переконати себе.
З огляду на те, до чого все дійшло, він уже знав, що Конан не має ніякого відношення до третього, але як ні круті, Конен проникла в Дерівню Скритого Листа у нього на очах, прийшла в Ічіраку Рамен і знову була їх знайдена.
З огляду на такий розвиток подій він також спонукав Абу докласти неабияких зусиль, щоб прочитати пам’ять і дійти висновку про відсутність зв’язку Конан з третім. Але справа зайшла занадто далеко, щоб спустити все на гальма, інакше це було б виявом зневаги до його авторитету.
У даний момент, навіть якщо Мінато Намікадзе і хотів зам'яти справу і не продовжувати розслідування, йому все одно було необхідно, щоб Конан дала йому більш-менш зносну причину, аби обидві сторони могли прийти до примирення.
Але він також добре розумів, що причиною цього не було бажання їсти рамен.
- Насправді...
Конан глибоко зітхнула; в її чудових фіолетових очах промайнула туга, ніби вона згадала щось із недавнього минулого.
- Відколи вчитель Джірая залишив нас, я весь час була в країні Дощу і нікуди не йшла. Ми створили організацію Акацуки, сподіваючись принести мир у весь світ шінобі.
— Я натрапила на одну книжку.
— Раніше я не любила читати, бо книжки надто дорогі. Я не могла їх собі дозволити; для мене вони були розкішшю. Але цього разу мені випав такий шанс, я побачила книгу і дуже сподобалося її читати. Вона сповнює моє серце особливими почуттями.
- Ніби я живу, тільки коли читаю цю книгу.
— Ця книга називається...
Доійшовши до цих слів, тон Конан раптово з’явився; в її очах читалися сильна туга і очікування, а на обличчі була написана абсолютна щирість.
Насправді вона не намагалася навмисно обманювати, а просто перенесла образ Ооцукі Тонері на книжку.
Адже ця книга, на її думку, була принесена Ооцукі Тонері, а отже, деякою мірою несла в себе риси самого Оозюки Тонері.
Конан уявляла собі Ооцукі Тонері, але говорила про нього як про книжку і цим виражала свої щирі почуття.
Емоції, що відбилися на її обличчі, дозволили Мінато Намікадзе відчути щирість односельниці.
« Вчителю Широ з світу ніндзя!»
(Конец глави)
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno