Розділ 697. Перші переговори
Слова Наґато повільно лунали і чітко досягли ушей Мінато Намікадзе.
- Учні вчителя Джайї...
Мінато Намікадзе глибоко зітхнув. Його брови злегка нахмурилися; він уже допускав, що ці троє можуть бути учнями вчителя Джарія, але не міг змусити себе сліпо повірити в це. У його свідомості відразу виникли два різні варіанти подій.
По - перше, ці троє справді були учнями вчителя Джарія. У такому разі він не розумів, яка їхня справжня мета візиту.
Другий варіант, який вони вважали неприйнятним для вчителя Джірая, був під чужими іменами. Те, що Мінато був учнем Джіраї, давно стало відомим фактом у Деревні Скритого Листа, не кажучи вже про інших ніндзя. Стан кандидата на пост Хокаґе, напевно, рознесся по інших країнах і вони могли заздалегідь підготуватись до цієї інформації.
На основі цих двох перспектив він ще не міг визначити, чи були самозванці або справжні учні вчителя Джарія.
- У вас є до мене якісь справи? — Понизливим голосом запитав Мінато Намікадзе, зберігаючи самовладання.
Оскільки він тільки що вийшов від Аби, де вони обговорювали безліч різних стратегій, в його розумі все ще зберігалася та холодна розсудливість. Поки дитина залишається спокійною, вона зможе залишатися в стані спокою і ніякий тиск не здолає її.
Завдяки ясності розуму він міг уникнути помилок і точно оцінити їх.
Під впливом Аоби він чудово зрозумів, що коли ви стикаєтеся з чимось невідомим, то не можете приписувати людям добрі наміри наперед. Навпаки, слід бути дуже обережним. Звичайно, не кожен зустрічний задумає зло, але тепер він обіймав посаду кандидата в Хоказі і на цій посаді не мав права бути безтурботним.
Найменша слабкість або необачість могли створити змінні, які перешкоджали б йому стати на посаду Хокаґе.
А якщо такі змінні відбудуться, то всі попередні приготування підуть прахом, що призведе до краху всієї структури. Його завдання полягала в тому, щоб звести такі ризики до мінімуму.
Мінато Намікадзе обернув очі трійціцю, і його погляд знову зупинився на першому юнакові з червоним волоссям Наґато.
Він знав, що ця людина - лідер групи, але все ще не міг підтвердити їх зв'язок з вчителем Джіраєю.
Навіть якщо вони справді були його учнями, їхні цілі залишалися туманними. Зрештою, вчитель Джірая ніколи не описував їхню зовнішність в деталях лише одного разу.
Але через два роки їхнє навчання закінчилось, як і зв’язок вчителя з учнями.
Мінато Намікадзе не мав жодних доказів, що ці люди були тими учнями, про яких говорив учитель. Тому він виявляв свою велику обережність у випадку незнайомців, чиї наміри виявилися суперечливими.
Нагато, Яхіко і Конан з ніжністю вловили цей тривожний погляд. Зрештою, жоден з них не був дурнем.
Перш ніж прийти сюди і зустрітися з Мінато Намікадзе, вони обговорювали, як саме варто підійти до нього.
Вони шукали Абу. Вони мали приєднатися до Мінато Намікадзе, але сам Егуд не виступав посередником. Це означало, що їм доведеться налагодити контакт самостійно, спираючись лише на загальний зв'язок - статус учнів вчителя Джарія.
Тільки на основі цього зв'язку у них була хоч якась зачіпка, що дала їм можливість зблизитися.
І тільки встановивши такі відносини, вони могли сподіватися взаємодії і на те, що Мінато Намікадзе прийме їх та дозволить оселитися у Конохені.
На словах цей процес здавався простим, але насправді все було набагато важче.
Села Скритого Ліста колись була найбільшим селом у світі ніндзя і входила до числа п'яти Великих Дерів. Майже всі мешканці цього містечка були тут від самого початку. Селяни приймали лише рідкісних сиріт з - за кордону.
А вони належали до Деревні Скритого Дожжа, і на їх чолах все ще фарбувалися перекреслені захисні пов'язки ніндзя Сукрытого Дождя.
У такій ситуації змінити село було дуже важкою справою.
Крім того, якщо вони не змінять свого походження, то з огляду на статус відступників у іншому селі Коноха могла бути сильно критикою за те, що він переховував їх.
Але найважливішим було те, що Мінато Намікадзе зараз боровся за пост Хокаґе Конохі.
Перед прибуттям вони навели довідки і дізналися, що Мінато зараз знаходиться в дуже вигідному становищі. Їхнє прибуття і прохання про захист могли негативно на нього вплинути.
Вони врахували це заздалегідь. Усі троє зрозуміли, що зараз у селі настав момент передачі влади. Будь - який вплив оточення в такий період міг стати тягарем для Мінато Намікадзе. Вони прийшли сюди, щоб використовувати зв'язки з Мінато жити в Конохі, а не ставати для нього балластом. Тому від самого початку вони мали будувати з ним якомога довірливі стосунки.
- Старший брат Мінато!
— У нас немає злих намірів!
— Ми дуже вдячні вчителю Джіраї за його турботу. Після того як він пішов, ми створили організацію під назвою Акацукі!
« У цій організації ми зібрали товаришів, які хотіли б власними силами змінити цей світ! »
- Щоб світ ніндзя став безпечним і гармонійним. Але ми усвідомили, що самих лише наших сил недостатньо для виконання такої великої праці. Тоді ми згадали про тебе, старший брат з Конохи, і захотіли приєднатися до вашого села.
Першим заговорив Наґато. Тепер він вважав себе Ооцукі Наґато, речником Клану Хузуки. З молодих боязких, які постійно відстали, він поступово перетворився на лідера, який бере ініціативу. Його манера промови стала впевненою і правильною головою.
Якби це було раніше, лідер Акацукі завжди виступав би Яхіко.
Яхіко міг би говорити ці слова. Или Конан.
Черга Наґато ніколи б не настала.
Але зміна самовираження дала йому велику впевненість у собі. Він хотів сам розпоряджатися долею. Тому він взяв слово.
Звичайно, зміст цієї промови був результатом спільних обговорень за останній час.
У цей період Наґато, Яхіко і Конан не витрачали часу намарно.
Після зустрічі з Аобою і отримання вказівки знайти Наґато (Мінато), вони не поламали голову до Конохе. Дочекавшись, коли хатина зникне в лісі, вони розбили табір на тому самому місці і довго обговорювали подальші дії.
Вони розуміли, що йти до Мінато Намікадзе не те саме, як іти до Аоби. Перш ніж з’явитися перед Мінато, треба було дізнатися про його характер і уподобання. Не можна діяти сліпо і раптово, інакше ймовірність провалу буде занадто велика.
Сьогодні для них вступ до Коноху не був способом піднести Акацуки. Насправді організація вже не мала для них жодного значення, але оскільки люди з Акацуки все ще хотіли йти за ними, вони не почали їх розпускати і привели із собою.
Їх єдина мета в вступі до Коноху - мати можливість будь-коли бачити Аобу. Тому їм треба було продумувати кожен крок, щоб не зачепити Мінато Намікадзе до того, як вони попадуть в село. Якщо їм відмовляться у сховку, то вони не зможуть увійти в локшину Ічіраку Рамен і тому не побачать Аобу, що принесе ще більше непевності.
Зрештою, Егуд був із клану Ооцукі. Якщо вони хотіли бачити його, то мали бути в заздалегідь визначеному місці — локшиній Ічіраці. Інакше їм було б просто пасивно чекати, коли Егуд сам знайде їх. Не маючи можливості подати сигнал, вони опинилися б у занадто залежній позиції.
Тому вони вирішили, що оселитися в Конохі — це головне завдання.
Перед зустріччю з Мінато вони кілька днів нараджувалися і ретельно розпитали все, що стосувалося його справ у Конохі.
"Знай противник і знай себе, і ти переможеш у сотнях бітів". Вони використовували всі свої ресурси, щоб зібрати інформацію про нього і тільки після цього склали план.
— Ми просто хочемо жити в селі Схованого Листа, тому й прийшли до тебе!
- Сподіваємося, ти зможеш надати нам підтримку!
Звісно, ми не будемо тут жити. Ми будемо відповідати за твоє розпорядження і виконувати наші доручення. Ти можеш звертатися до нас з будь-яким питанням в будь - який час!
- Ми без найменшого коливання допоможемо тобі в усьому. Єдине, чого ми хочемо - це залишитися в Конохі, у цьому місці, де так легко дихає.
Наґато додав це в кінці, пояснюючи свої попередні слова.
У цьому фразі не було тільки підховування. Коли він розв’язав внутрішні конфлікти, пов’язані з втратою батьків, його погляд на Коноху був очищений від емоцій. Він бачив лише суть речей.
У його очах звичайні люди були нікчемними, наче мурашки. Ці крихітні створіння не заслуговували на те, щоб його батьки чинили йому помсту. Тому що він хотів залишитися тут, це було виключно близько до Аоби.
Він сказав, що атмосфера в атмосфері була приємною. Порівнявши Коноха з країною Дощу, він переконався, наскільки значно краще життя тут виглядає.
У країні Огню клімат був м’яким і приємним, радісним серцем та душею.
Як тільки Наґато закінчив, Яхіко і Конан закидали. По дорозі сюди вони перетинали ліси країни Огня і відчували, що це село серед гір, вод та лісів набагато приємніше, ніж нескінченний холодний дощ їх батьківщини.
Водночас вони обоє почали розуміти, чому у світі ніндзя так часто спалахують війни.
Вся справа в роз'єднанні територій.
Люди хочуть перенести свої поселення у більш придатні для життя місця. Вони роблять це не тільки для себе, але й заради майбутніх поколінь, щоби добробут своїх кланів і сіл.
У цей момент вони раптом набагато глибше зрозуміли саму природу війни...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno