справу розгорнуто
Чим більше Третій думав, тим злився. Спочатку він навіть залишився подивитися, що робить Орочимару, думаючи, ніби той допоможе йому якось виправдатися.
Особливо коли він почув, як Орочимару взяв провину на себе, то подумав, що все влаштується.
Але все пішло не так, як він очікував.
Третій зрозумів, що знову помилявся.
І помилився дуже сильно.
Він зовсім не сподівався, що Орочимару застосовуватиме такий самогубний метод, зв’язавши їх обох і змусив зізнатися разом.
Дивина ситуації полягала в тому, що Орочимар визнав сам і заодно зізнався за нього. Хто таке витримає!
Тепер третій готовий був задушити Орочимару, він хотів сам піднятися на Скалу Хокаґе і забрати його звідти.
Але тепер він вже не міг цього зробити.
Причина була дуже проста...
Навіть якщо Орочимару зараз підтвердять всі звинувачення.
У нього все ще був шанс все перевернути. Він міг звалити все на Орочимару, заявивши, що той, бажаючи стати Хокаґе, навмисно очорнить його.
Але якщо він зараз підніметься і зупинить Орочимару, то це буде рівнозначно тому, щоб сказати всім мешканцям Конохі, що все, про яке говорив Орихемара, - правда.
Но...
Чи все, що Орочимар сказав справді було правдою?
Власне це найбільше злило третього.
Те, що він говорив на початку, було правдою, але в цих справах він не брав участі, а лише закривав очі. Це можна було виправдати і пояснити. Він міг би сказати, що нічого не знав про те, щоб Данзо обманув його.
Але те, що було далі, було зовсім іншим...
Від Учихи Кагами до клану Вдзумаки.
В устах Орочимару все це звучало так, ніби він сам усе спланував і виконав, прибивши його до ганебного стовпа історії, отже він не міг не пояснитися.
Третій знав, що коли він не дасть вичерпної відповіді на всі запитання, то навіть якщо це брехня, вона стане правдою.
Він не міг допустити, щоб це стало правдою!
Він не робив чогось з цього.
Те, що говорив Орочимару, або Аоба, не було повністю тим, чого робив третій. Дещо він вигадав, а дещо вивів з спогадів інших, але без реальних доказів.
З першим було простіше. Аоба, покладаючись на своє вміння складати історії міг уявити це як завершення третього і ідеально вписати у події.
Після подій з Акацуки і сучасних змін у житті Аоба раптом відчув, що в нього є всі характерні риси романіста. Він навіть подумав, що в майбутньому, коли буде вільний час, він міг би написати кілька оригінальних романів. Звичайно, це було б після того, як він спочатку перекаже ті романи зі свого минулого світу, які йому запам’яталися. Якщо ви можете стояти на плечах гігантів, навіщо починати з нуля.
Що стосується другого, то було два варіанти.
Перше: здогадки Аоби були вірні, і це дійсно зробив третій. Тоді це не було б несправедливим звинуваченням.
Другий: здогадки Аби були неправильними. Тоді це можна було б віднести до першої категорії і вважати просто вигадкою.
Тому він не відчував жодної провини, розповідаючи про це.
Метою Аоби було дуже просто — з’ясувати третє. Тоді, навіть якщо третій буде чіплятися за пост Хокаґе, він не зможе його втримати і, пішовши, вже ніколи не повернеться.
Заставити третього піти у відставку було відносно легко. Адже після війни ніндзя у нього вже було багато негативних відгуків. Навіть якщо б Аба нічого не робив, з рухом історії третього все одно пішов би зі сцени.
Але проблема була в тому, що навіть пішовши за лаштунки, у нього все одно залишалося бажання бути Хокаґе. При будь-якій можливості він хотів би повернути собі пост.
Кажуть, що від явної атаки легко ухилитися, а прихована — важко.
Хто б не став наступним Хокаґе, будь то Мінато чи хтось інший, думаючи про претендентів на пост, вони навряд чи дивилися б молодих або впливових людей. Вони майже не подумали б, що той, хто вже був Гокаґе і пішов у тінь третього може повернутися.
Навіть Данзо про це не думав.
Аоба мав бути напоготові.
Якщо просто скласти третього, це було б занадто легко і він не міг би спати спокійно. Потрібно було окреслити третього так, щоб він більше ніколи не зміг повернутися на пост Хокаґе. Тоді хід історії був би визначено.
Аоба відчував, що він - той, хто задає тон подіям!
Аоба, голосом Орочимару, продовжував розповідати. Його голос ставав все гучнішим, він розповідав усе більше і більше. Натовп позіхав. Майже кожен, почувши розповіді Орочимару, ахал, потім тихо перешвартувався з сусідами.
Аоба стояв на голові третього на Скаці Хокаґе.
Він раптом зрозумів, що в будь-якому світі, у всіх расах поки це люди, вони матимуть стадний інстинкт, бажання поокеть і посмайти.
Цього не уникнути в жодній ері.
Тепер мешканці Конохі були наче натовп зеїв. Їх погляди були прикуті до Аоби, вони чекали, що він розповість ще одну цікаву історію і разом сумніватиметься в керівному органі Конохи, створюючи громадський тиск та викликаючи зміну влади.
Він говорив ще деякий час, вигадуючи багато історій. У процесі він дивився в бік кабінету Хокаґе і бачив там третього, який теж слухав.
Але реакція третього була набагато спокійніше, ніж він очікував. Він не кинувся до нього сперечатися, а, здавалося, дозволяв всьому йти своїм чергуванням.
Цікаво! Цікаво! Цікаво!
Кутки губ Аби злегка піднялися в усмішку. Тепер йому здавалося, що все стає цікавішим. Якби третього було так легко зламати, то й грати не було б так весело.
Він говорив все це не тільки для того, щоб викрити справи третього, але й щоб підламати йому пастку.
Якщо третій потрапить в неї, то його репутація буде остаточно знищена.
Але, здається, третій все ще тримався. Напевно, чекав моменту для контратаки.
Раз так...
Тоді додамо ще одну сенсацію.
- Це майже все, що я знаю!
Аоба, голосом Орочимару, повільно сказав. Його слова звітували до вух кожного. Мешканці Конохи були в захопленні від цієї захопливої історії, але водночас шкодували за нею, тому що такі захопливі оповідання можна було слухати вічно.
- З вашої реакції і виразами облич я бачу, що ви не послухалися!
— Але, мушу сказати, я знаю тільки це.
- Я не буду вигадувати речі, які неіснують, щоб привернути вашу увагу.
— Я можу лише гарантувати, що кожне моє слово - правда.
- Я готовий поклястися своїм ім'ям, Орочимару!
Після цих слів натовп вибухнув оплесками. Усі знали, що Орочімару — один з саннінів Конохі. Люди такого рівня дуже цінують свою репутацію і не хочуть її псувати.
У цьому всі були згідні.
Адже ніхто не живе тільки для себе.
По крайній
У світі ніндзя ніхто не живе лише для себе, але й для інших людей, для світу.
Якщо їхня репутація заплямована, то це буде гірше смерті.
Багато з них воліли померти, ніж дозволити своєму імені бути опороносцем.
Тепер Орочимару присягнув своїм ім’ям у правдивості своїх слів.
Це певною мірою завоювало довіру всіх. Люди ще більше повірили в правдивість цих історій.
Мешканці Конохі повірили словам Орочімару, а отже, вірили в те, що зробив третій.
Це була неминуча причина-слідовність.
***
У цей момент на даху кабінету Хокаґе третій стиснув руки в кулаки, його обличчя було попільним.
— Проклятье.
Третій зовсім не сподівався, що Орочимару застосовуватиме такий самовбивчий метод, розкриваючи їхні обидва вчинки і навіть приписуючи їм злочини.
Зіткнувшись з цим, він зрозумів, що йому буде дуже важко виправдатися.
Адже навіть якщо він намагається спростувати вигадані звинувачення, то не знатиме з чого почати. Тим більше що Орочимару присягнув своїм ім'ям.
Третій замовк.
Він мовчав не тому, що визнавав свою вину або не хотів чинити опір. Натомість він ретельно обдумував, як зламати ситуацію.
Навіть він мусив визнати, що цей хід Орочимару завдав йому великого тиску.
Він зовсім не очікував, що той, бажаючи стати Хокаґе, піде на такі жертви, відмовиться від усього, лише облити його брудом.
Однак.
Те, чого Третій не очікував, було ще попереду.
Саме в цей момент.
На обличчі Орочимару з'явилася усмішка, і він зробив загадковий вираз обличчя.
— Я не знаю, як це сталося.
- Раз вже все розкрито, то нам нічого приховувати.
- А тепер, будь ласка, нехай пан Данзо розповість нам, як все було.
Голос Орочимару роздавався знову і знов. Коли він вимовив ім'я пана Данзо, атмосфера на площі досягла свого піку.
— Ого!
Усі були приголомшені. Ніхто не очікував, що події приймуть такий поворот. Тепер і пан Данзо вийде, щоб все пояснити?
Найважливіше, що їхні пояснення були не для того, щоб виправдатися, а щоб зізнатися, покаятися і навіть розповісти всі деталі.
Здивований погляд усіх на Скале Гоказі, біля Орочимара, з'явився ще один.
Це був Данзо.
Тільки зараз тут стояв не Данзо, який був в шлях Деви, а інший паперовий клон Аоби.
Зараз використовувати шлях Деви було б дуже незручно. Це був ідеальний клон.
- Я прийшов сюди, щоб пояснити те, що щойно сказав Орочимару.
Голос Данзо повільно пролунав, з нотками тиску. Він дійшов до вух кожного, і галасливий натовп відразу ж затихла.
Ніндзя Конохі зрозуміли, що вони досягли кульмінації цього « випускника пліток ». Це буде така сенсація, що навряд чи щось подібне зможе її перевершити.
В одну мить всі затамували подих, серйозно дивлячись на Данзо.
— ?
Третій чоловік, побачивши Данзо на Скелі Хокаґе, був украй спантеличений. Що взагалі відбувається? Чому і Данзо тут?
Це вже занадто!
Вони що, прийшли натовпом?
Одного Орочимару було мало, тепер і Данзо вирішив втрутитися?
Невже ці двоє, не ставши Хокаґе, вирішили так відчайдушно все зруйнувати?
Третій був шокований їхньою силою. Він ніколи не бачив їх такими божевільними. Його серце стисалося, він зрозумів, що ситуація виходить з-під його контролю.
— Раз уже справу розкрито!
Данзо повільно пролунав, розкриваючись до вух кожного і привертаючи загальну увагу.
- Немає потреби приховувати. Зараз я розповім про все, що зробив.
- У чутках є деякі неточності.
— Я, Шімура Данзо, за своє життя не зробив нічого, що варто було б приховувати. Що я зробив, то я відкрито визнаю. Але те, чого я не робив, Я не братиму на себе.
— Зараз я поясню, що зробив.
Аоба, голосом Данзо, почав говорити. Він знову повторив історію Орочимару, чесно визнаючи свої справи, але також вказав, що деякі речі він робив за наказом третього, і не збирався брати на себе цю провину.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno