Гнів третього
Аба відразу спалахнула і зникла.
Він застосував техніку, який летів на очах і зник у своїй кімнаті.
Після того, як він пішов...
Триєдина Трійця з Акацуки, приведена Конан, застигла, дивлячись в порожнечу. У серці кожного з них зародилося незрозуміле почуття втрати.
Тепер кожен з них почувався інакше, ніж колись. Вони були занепокоєні тим, що́ відчували до зустрічі з Аобою.
Конан дуже зраділа, коли знову зустрілася з Аобою. Останнім часом вона мріяла про нього, і тепер, зустрівши його, її бажання здійснилося. Її переповнювала невимовна радість.
Нагато остаточно повірив у своє походження до роду Ооцукі. Переконившись у цьому, він перестав відчувати якісь особливі почуття до своїх так званих батьків і позбувся любові та ненависті до Коноху. Тепер він хотів залишитися в Конохі тільки через Аоби. Крім нього, у цьому світі не було нікого, хто б його так хвилювався.
Яхіко мала інші почуття. Раніше в нього була сонячна душа. Серед трьох учнів Джіраї він був найсильнішим, принаймні на даний момент. Раніше він мав любов Конан і великі амбіції Акацуки. Але все це повалилося після зустрічі з Аобою, ніби випарувалося.
Троє з Акацуки мали різні думки, але всі вони змінилися після того, як з’явилися Егуди і були готові переїхати до Коноху. Вони були готові дотримуватися поради Аби і підтримати свого старшого брата-ученика, Мінато Намікадзе.
Саме в цей момент кожен з них знайшов новий сенс життя.
Ніхто з трьох зараз не говорив, але в їхніх серцях було спільне рішення: тимчасово відпочити у цьому дерев'яному будинку, а після того, як технологія розлучається, офіційно увійти до Коноху.
***
Аоба повернувся у свою резиденцію - штаб-квартира Анбу Конохі. Зараз він був там єдиним.
Зрештою, інші члени Анбу загинули, а Ітачі виконував багато інших справ.
[Шурх-шурх...*
Тіло Аби покрилось паперовими листками, які швидко стали схожими на іншого чоловіка — одного з саннинів Конохі (Орочимара).
— Пора б зустрітися з нашим третім Хокаґе обличчям до обличчя!
Кутки губ Аби злегка піднялися в усмішку. Раніше він вже зустрічався з Третім під виглядом Данзо. Тепер йому потрібен був інший вигляд, і Орочимару підходило якомога краще.
Коли дерево падає, мавпи розбігаються; коли стіна розвалюється, всі її штовхають.
Зараз потрібно було підштовхнути.
Він хотів, щоб Третій відчув себе на краю прірви і що ніякі зусилля й боротьба вже не допоможуть. Так він міг би морально підготувати третього до прийдешньої бурі.
І відразу ж.
Аоба залишив свою кімнату і попрямував в сторону кабінету Хокаґе. Тільки тепер він був у подобі Орочимара.
Маска Техніка Бумажаного Клона була бездоганною, її перетворення неможливо було розпізнати.
Хіба що хтось з сильнішою чакрой, ніж у нього, міг би це зробити.
Но...
У нинішньому світі ніндзя таких людей не було.
Ніхто не міг порівнятися з ним по рівні чакри, навіть хвостисті тварини. Адже він мав тіло Мудреця з самого початку, і в процесі постійного вдосконалення його чакра стала надзвичайно щедрою.
До цього моменту.
Він міг вільно брати вигляд будь - якої людини, і його не могли виявити. Це була одна з його унікальних здібностей.
Під виглядом Орочимару Аоба швидко добрався до кабінету Хокаґе. Він підняв голову, подивився на двері і увійшов.
Ніндзя, які охороняли кабінет Хокаґе, побачивши Орочимару, шанобливо поклонилися. Ніхто не зупинив його.
— Орочимару-сама!
Після того як вони поклонилися, навіть шанобливо звернулися до нього.
Зрештою, Орочимару вважали найскладнішим у спілкуванні з Трійцю саннінів, він був найзагадковішим і недоступнішим.
Звичайно.
Аоба не звернув на них уваги і відразу попрямував до кабінету Хокаґе. Піднявшися сходами і скинувши за ріг, він опинився перед дверима.
Тук-тук...*
Аоба повільно постукав у двері кабінету Хокаґе.
Він уже не пам’ятав, в який раз приходив до цих дверей, але майже кожного разу під іншим ім'ям. Під своїм справжнім ім'ям, Аоба, він, здається, ніколи не приходив. Або приходив, але він не пам’ятав.
Це було вже неважливо. Незабаром цей кабінет займе інша людина - його хороший друг, Мінато Намікадзе.
— Уходи.
Голос третього донісся через двері. Голос був чутний, що він ще не до кінця заспокоївся, на душі в нього було неспокійно. Очевидно, що недавні події все ще тягнули на нього.
*Скрип!*
Зі скрипом Аоба відкрив двері і повільно увійшов, представ перед Третім.
Аоба не знав, в який раз він офіційно зустрічався з Третім.
Кожен раз почуття були різними.
Цього разу він прийшов сюди з абсолютно іншим складом розуму.
- Орочимару, чому ти тут?
Коли він побачив, що Аобу — третій замер, його очі були збентежені. Він не розумів, чому Орочимару раптом прийшов сюди, але знав, що він не став би приходити без діла.
Зрештою, Орочимару не довелося витрачати час на дрібниці. Оскільки він прийшов, значить у нього була якась мета. Третій опинився у дуже небезпечному становищі, і будь - яка дрібниця могла допомогти йому перемогти. Так само, як колись, коли його пост Хокаґе був під загрозою, він звернувся до Данзо. Тепер він не виключав, що Орочимару може допомогти йому, хоча той був його учнем.
Саме тому Орочимар знову змінив свій погляд.
- Щось сталося?
Третій чоловік знову запитав, що Орочимару мовчить. Його здивування росло, і він вирішив заговорити першим, пильно дивлячись в обличчя Аоби.
- Ти ж чудово розумієш сьогоднішню ситуацію.
Аоба заговорив першим. Його тон був спокійний, з легким зловісним відтінком, точно як у Орочимару. На його губах грала ледь помітна усмішка.
При цих словах обличчя третього різко змінилося.
Просто тону було зрозуміло, що Орочимару прийшов не допомагати, а створювати проблеми. Третій був дуже чутливий до цієї ситуації і не хотів про це говорити.
Всі знали, що відбувається в Конохі.
Не потрібно було приходити і говорити про це очевидні речі.
Обличчя третього тут же помаранчело. У його очах прочитувалося нетерплячість, і він не відповів на слова Аоби.
- Що ти думаєш про те, що Хокаґе зробив?
Аоба, очевидно, не збирався так просто відпускати третього. Він продовжував дивитися на нього і ставити питання, причому відразу перейшов до головного.
Ці питання були здатні вивести третього з себе.
Обличчя третього стало ще похмуріше.
що ти маєш на увазі?
Третій холодно подивився на Орочимару. Він завжди знав, що його учень був до нього претензії але зараз було не час відновлювати стосунки або обговорювати з Орочимару життєву філософію. Настав вирішальний момент у питанні про піст Хокаґа, і він не мав часу на інші справи.
— Я просто хочу з тобою поговорити.
На губах Аби грала загадкова усмішка. Він нічого не робив явно, просто своїм способом провокував третього. Він не звертався до нього "Хокаґе-сами" і не називав його « вчителем", а просто говорив: "ти", щоб таким неповагам ще більше вивести третього з себе.
Насправді, ціль Аби була дуже проста.
Вивести третього з рівноваги.
Простіше кажучи, спровокувати його!
Зараз третій безумовно думав про пост Хокаґе, і для Аби це було проблемою.
Він не хотів, щоб сходження Мінато на пост Хокаґе затягнулося.
Інакше могли статися непередбачені випадки. Як говориться, чим довше ніч, тим більше снів. Поки третій залишався на посту Хокаґе, Гокег не був Мінато.
Третій був старим і підступним лисом, і в останній момент міг придумати який-небудь відчайдушний хід. Він хотів уникнути цього, якщо це можливо.
Тому він прийшов сюди, щоб збентежити розум третього.
- Про що говорити?
У голосі третього з’явилися нетерплячість. Він вважав, що Орочимару не варто говорити. Оскільки вже той себе так вів, що ще можна було сказати.
Зараз краще було не сперечатися, а просто випроводити Орочимару.
Третій раз, коли його пост став загрозою для Хокаґе, ті, кого він вважав прихильниками, перейшли на інший бік.
Ні на кого не можна було покладатися.
Навіть на Данзо.
— Поговоримо о посте Хокаге.
Усмішка на губах Аби стала ще більшою. Оскільки він прийшов сюди, він буде тиснути на найгірше місце, не залишаючи третього ніякого простору.
- Якщо вже Хокаґе повинен змінитися, як щодо мене?
- Як ти думаєш, чи я підходжу на роль Четвертого Хокаґе?
— Хіба не краще мені, ніж цьому молодому Мінато Намікадзе?
« Теперішній авторитет Мінато базується на перемозі в третій світовій війні ніндзя, але пам’ятай, що я теж брав участь у битві під час Другої світової війни! »
— До того ж, мій та Мінато вчитель Джірая, — це мої однолітки.
— А мій вчитель - це ти!
— Я думаю, було б більш доречно передати пост Хокаґе мені!
- Ти не хочеш це обміркувати?
Аоба говорив слова за фразами, наслідуючи тону Орочимару. Кожне слово було як ніж, що смердить в серці третього.
— Ты...
Третій був розлючений. Він відчував себе старою людиною, яка не хоче віддавати свій скіпетр, але молоді один за іншим приходять і вимагають його.
Зараз питання було не в тому, кому віддати.
А в тому, що він взагалі не хотів його віддавати.
Він був дуже розлючений і страждав від цього.
Його погляд на Орочимару змінився знову і знову.
— Навіть не думай.
- Я ніколи не передам тобі пост Хокаґе.
- У твоєму серці є особливе бажання.
- Ти не підходиш на роль Хокаґе.
— І я тебе попереджаю, веди себе пристойно і не роби нічого, що може зашкодити селі, інакше я вас не пробачу.
Третій прищурився і холодно сказав. Насправді він знав про багато речей Орочимара, але оскільки той був його учнем, то закривав на це очі. У його серці він ніколи не розглядав Орочимара як наступника на пост Хокаґе, а взагалі не думав про своїх наступників.
— Тоді справа погано!
Усмішка на обличчі Аби стала ще більшою, а голос - більш зловісним. Зітхнувши з розлюченим поглядом третього, його жовті зміїні очі виблискували особливим світлом.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno