Чи ж Анбу не було повністю знищено?
— Ух...
Ніндзя Конохи, усвідомивши це, ахнули від подиву. Раніше вони не думали про це, але тепер, заспокоївшись і подумавши, зрозуміли, що забули з уваги дуже важливу деталь.
Вони весь цей час недооцінювали силу Кушини Узумаки!
Адже...
Кушина була дівчиною-ніндзю, вона володіла режимом Мудреця, як і Мінато Намікадзе. Хіба може бути слабий той, хто володіє режимом Мудреця?
Аж ніяк!
Останнім часом відбулося забагато подій.
Все просто не встигли створити.
Але тепер, коли вони вже були створені, то зрозуміли свою помилку.
- Пане Сакумо, ви хочете сказати, що це ще не кінець битви?
Лінія ніндзя, яка щойно поставила запитання Сакумо Гатаке, стала менш стурбованою. Він дійсно турбувався за Мінато і розумів, яку велику жертву він приніс заради них. Ніхто не хотів, щоб з Мінато щось сталося, але події розвивалися інакше, ніж вони очікували.
Усі присутні подивилися на Сакумо Хатаке. Він допоміг їм зрозуміти суть справи, але оскільки це були не слова самого Мінато, то вони все ще мали небагато клопотів. Вони сподівалися отримати від Сакумо Хатаке підтвердження.
Сакумо Гатаке відчув тиск і на нього сильно впливало багато людей. Але для нього це теж було припущенням. Він і сам не був впевнений, чи має у Мінато козирі в рукаві. Він просто вважав це найбільш логічним поясненням, не розуміючи жодного іншого вибору.
- Я думаю, що так.
Сакумо Хатаке сказав це спокійно. Тепер він вважав, що таке тлумачення дій Мінато не зовсім правильне. Зрештою, Мінато справді жертвував собою заради всіх людей і його слова могли применшити цей вчинок. Але, побачивши тривогу та турботу на обличчях усіх присутніх, він зрозумів, що вони прагнуть почути від нього таке підтвердження.
Сакумо Хатаке все це бачив. Він сказав це, щоб заспокоїти їх так не турбуватись.
— Я думаю, у Мінато є козир в рукаві! — Ще раз заговорив Сакумо Хатаке. Його голос був упевнений, погляд — рішучий, а поза - велична. Своїм виглядом він зміцнював їх.
Він був лідером цієї армії ніндзя Конохі, їх командиром, відповідальним за їхню безпеку, як фізичну, так і психологічну.
Хоча в середині відбулися зміни, Мінато врятував їх усіх, і всі, включаючи його самого, почали дивитися на Міната як на лідера, визнаючи у ньому майбутнє Конохи, але зараз він все ще був справжнім керівником. Особливо після того, як Мінато пішов, армія ніндзя Конохі повинна була слухати Сакумо Хатаке.
— Но... — Сакумо Хатаке зробив паузу, його тон змінився. Він обвів поглядом усіх присутніх і зупинився на тому, хто поставив йому питання. — Те, що Мінато так робить, - це насправді самопожертвування. Навіть якщо у нього є козирі в рукаві, це все одно дуже ризиковано. Ми не можемо через його впевненість забувати про те, що він для нас зробив. Ви розумієте, що я маю на увазі?
Вираз обличчя Сакумо Хатаке був дуже серйозним. Він хотів заспокоїти їх таким чином, але не прагнув неправильно зрозуміти його слова. Тому він намагався бути якомога точнішим і щирим.
— Поймемо.
Насправді, у присутніх і в думках не було нічого подібного. Вони всі були вдячні Мінато.
Почувши, що Мінато має козирі в рукаві, вони відчували радість і хвилювання. Вони не хотіли, щоб такий піднесений геній, майбутнє Конохі, впав тут.
Як кажуть, не знаючи броду, зупинись у воді.
На їхню думку, нинішній вибір Мінато був таким же величним і надійним, як його поява у той момент, коли він їх врятував. Це давало їм почуття безпеки, що було дуже важливо.
Якби Мінато не мав сили і він просто з'явився би перед ними, то це було б не спасінням, а самогубством що абсолютно неприйнятним.
— Якщо у пана Мінато є козир, це просто чудово!
- Пане Мінато, будь ласка, будьте в порядку!
- Я підтримую пана Мінато як нового Хокаґе!
- Я так злякався! Я думав, що пан Мінато тут загине!
— Але коли я повернуся, то буду важко тренуватися і більше не хочу бути таким пасивним та безпорадним!
— Якщо чесно, я волів би померти сам, ніж дозволити панові Мінато жертвувати собою заради мене...
—...
Ніндзя Конохи говорили один за одним. На їхніх обличчях було видно, що вони дуже розслабилися. Їхні вирази стали м’якшими, а не такими напруженими.
Після нагадування Сакумо Хатаке вони подумки прокрутили в голові останні події. Вони чітко пам'ятали, що обличчя Мінато було рішучим і серйозним, без тіні страху, він був упевнений в собі. Це з великою долею ймовірно означало, що він має козир.
Якщо Мінато повернеться живим, вони всі підтримають його кандидатуру на пост Хоказі. Тепер вони були повністю підкорені його особистою харизмою.
***
У натовпі.
Один, здавалося б, звичайний ніндзя Конохі з легкою посмішкою на губах спостерігав за всім цим.
"Непогано, непогано."
Егуд повільно кивнув. Цей ніндзя був створений за допомогою Техніки Бумажного Клона. Оригінал уже загинув на полі бою, і він непомітно став його схожим, змішаний з натовпом ніндзя Конохі.
Не тому, що вони сповільнилися. Просто попередні битви були надто хаотичними. До того ж, це була не одна битва, а ціла низка нападів з боку Песка, Хмари, тепер ще й Тумана. Ця черга атак не давала їм часу навіть спокійно подумати про силу Кушини, не кажучи вже про те, щоб помітити, хто з них раптово зник, а хто несподівано з'явився.
У їхніх душах панував хаос!
Загалом, вони не помітили появи Аби, просто прийнявши його за свого.
Аоба спочатку не збирався йти з ними.
Він просто хотів змішатися з загону, щоб подивитися на ситуацію з боку Мінато, особливо на його бій з Сімом мечниками.
Але він виявив, що сім мечників не стали відразу атакувати, а використовували тактику, щоб уникнути втрат серед ніндзя Конохі.
Цього Егуда не очікував. Він не думав, що Джузо Біва здатний на таку хитрість. Схоже, все розвиваються. Змах його крил метелика змінив долю і життя багатьох людей.
Хоча він і не сподівався такого поступу, але вважав його чудовим. Це був чудовий крок для Мінато на шляху до посту Хокаґе, заклавши міцний фундамент його підтримки серед народу.
Зрештою, майже всі боєздатні ніндзя Конохі були зібрані в армію і відправлені на фронт.
Тут ніндзя, які були присутні, фактично становили всю бойову силу Конохі на даний момент.
Понад 90% ніндзя Конохі були тут.
Що ж до позосталих, то це були або старші, або високопоставлені члени кланів і начальники сіл, а також учні Академії.
Якби війна посилилася, і ці ніндзя загинули, Коноху довелося б захищати випускникам Академії.
І тоді Конохі настануть тяжкі часи!
Аоба все ще думав, як змусити мешканців села підтримувати Мінато без надто великих страждань. Але він не очікував, що Мінато сам знайде відповідь на це запитання.
Що стосується безпеки там...
Аоба ще перед тим, як піти, залишив мітку Техніки Гріму, що летів Богом і постійно стежив за ситуацією завдяки своїм сенсорним здібностям. Він не збирався залишати Мінато і Кушину один на один з сімома мечниками, адже Сім бетелівців були дуже сильними.
Звичайно, сила Семи мечників не була головною. Головним був мотив їхнього приходу!
Варто було тільки захопити одного з них живим і прочитати його пам'ять, як можна було б пов'язати з цією справою та Данзо, і третього. Ось в чому була кінцева мета Аоби!
— Зараз почнеться.
Вузьки губ Аоби вигиналися ще вище. Він пробурмотів собі під ніс так, щоб ніхто не почув. У цей момент поняття і увага ніндзя Конохі були зосереджені на Сакумо Хатаке, вони все ще ворожили чи у Мінато козир.
Вони не звертали уваги на навколишнє середовище, тому що відійшли вже на пристойну відстань. На їхню думку, вони більше не були ціллю і перебували у відносному безпеці.
Вони забули навіть слова Кушина, які він промовив перед тим, як пішов.
Адже за останні роки відбулося забагато подій, і не дивно, що вони не могли втримати все у своєму розумі. Вони були людьми, а не роботами і не могли в хаотичній та напруженій обстановці зберігати абсолютний спокій і аналізувати ситуацію. Можливо хтось і міг, але не вони зараз.
*Свист, свист, свис, викликів, сервісів і свистів...*
Саме тоді, коли всі роздумували про козирів Мінато, пролунав свист вітру. Обличчя всіх присутніх миттєво змінилися.
Вороги!
Ці два слова одночасно промайнули в головах всіх ніндзя Конохі. Крім того, вони не могли уявити собі іншої можливості. Останнім часом вони надто часто стикалися з подібними ситуаціями.
— Погано!
Сакумо Хатаке ахнув. Він раптом згадав слова, сказані Кушиною перед відходом: до них наближається ще одна група людей. Але тоді Куша не сказала нічого конкретного, і вони не піддали цьому особливого значення. Він тільки що пояснював ситуацію з Мінато, і навіть він сам був під враженням від його саможертовної поведінки, так що забув про це.
- Я забув про головне!
Сакумо Хатаке був роздосаджений. Він не сподівався, що з ним таке станеться. Він завжди славився своєю холоднокровністю, але за час свого командування він допустив кілька помилок, і це була найбільш фаталічна.
Він уже відчував, як до них наближається група людей з великою швидкістю. Вони ось-ось зіткнуться. Вклонитися або сховатися було неможливо. Він навіть не знав, хто вони.
З боку Конохі...
Сакумо Хатаке придивився, дивлячись в ту сторону, звідки вони наближалися. У глибині душі він сподівався, що це підкріплення, а не вороги.
На обличчях ніндзя Конохі з'явився вираз крайнього роздратування. Один раз, два рази - добре, але три, чотири рази — це вже занадто. Вони що, вважають їх легкою здобиччю? Їхні роздратування переросли у лють. Після того як Мінато розповів про козирів, серце знову запали в тривогу.
За короткий час їхній настрій змінювався, як на американських гірках, постійно злітають і падають. Їхні серця були засмучені. Якби вони були трохи сильніші, можливо, все було б інакше, і противник би їх побоювався.
Справді, коли людина народжується в печалі, то помирає!
З часів Першого Хокаґе Хашірами Сенджу Коноха завжди була найсильнішою з п’яти великих сіл. Інші чотири села були ніщо в порівнянні з нею.
Це відчуття передалось і їм, і вони також вважали себе дуже сильними, що призвело до деякої розслабленості у тренуваннях.
Але поки вони не звертали уваги, часи змінилися.
Тепер вже не еру Першого Хокаґе. П’ять великих сіл вже існували кілька десятиліть, а особливо інші чотири села — завдяки величному другому Казі — зробили вишуканий стрибок і успішно зустріли своїх третіх Каґе.
Однак...
Коноха теж зустріла свого третього Хокаґе, але їм був Хірузен Сарутобі...
Після того як Хірузен став третім, його ситуація постійно зростала. І через фундамент, який закладено двома попередніми Хокаґе, мешканці Конохі не помічали, як ця прірва скорочується і їх навіть починають перевищувати.
Зрештою Коноха перестала бути найсильнішою з п’яти великих сіл!
Хмари й Камінь швидко розвивалися, і Конохій змагався за силою та перевершував її.
А решта двох сіл, Песок і Туман, на які Коноха раніше й уваги не звертала, тепер, в момент її падіння, вискочили, щоб завдати удару.
Кажуть, що дракон на мілині — іграшка для креветок. Нинішня Коноха дійшла до того, що будь-яке село у світі шінобі наважувалася її засоромлювати.
І ці ніндзя Конохі також усвідомили, що вони втратили захист сильного Хокаґе, і самі по собі були навіть слабші від ніндзя того ж рівня з інших сіл. Це викликало в них почуття безсилля.
Це було схоже на гру, коли в команді є сильний гравець, який всіх вбиває, і деякі починають думати, що вони теж круті, та лізуть на рожен, а потім розуміють, Що насправді вони не можуть перемогти противника, це може зробити тільки їх міцний товариш.
*Свист, свист, свис, викликів, сервісів і свистів...*
Знову пролунав свист вітру.
Перед ніндзя Конохі з’явилися інші ніндзя.
Поява цих ніндзя змусила напружені обличчя ніндзя Конохі трохи розслабитися.
Тому що...
На головах цих ніндзя були маски з різними візерунками, які нагадували маска Анбу.
Це говорило про одне!
Це були ніндзя Анбу з Конохі!
— Анбу прийшли!
— Виявляється, це ніндзя з Анбу!
- Ха-ха-хо, це підкріплення!
- Я ж казав, що вони з боку Конохі!
— Не дивно, що Кушина не сказала, хто вони...
— Виявляється, свои!
—...
На обличчях ніндзя Конохі з'явилися легкі усмішки. Після цього їхній настрій знову заспокоївся. Непомітно для себе вони знову пережили зліт і падіння.
- Щось не так!
Сакумо Хатаке, дивлячись на ніндзя в масках, раптом відчув неприязнь. Занадто сильна від них виходила аура вбивства!
З цієї точки зору...
Вони не були схожими на тих, хто прийшов зустрічати їх з перемогою.
— Стійте.
Сакумо відразу виставив руки, закликаючи ніндзя Конохі не радіти раніше часу. Його обличчя було дуже серйозним, а погляд - прикутий до наближення « Ніндзя Анбу» в масках.
— Хіба Анбу не були повністю знищені?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno