Орочимару вважав, що він виграє!
Аоба хотів не просто вбити Орочимару, але й знищити його впевненість.
Це було дуже далекоглядно.
А саме, якщо одного разу Орочимару справді воскресне.
І знову побачить його з Рінеганом.
Незалежно від статусу, в якому він перебуватиме у світі ніндзя.
Велика ймовірність, що Орочимару впізнає його і викриє.
Тому сила Рінегана, насіння якої він зараз саджав у глибині душі Орочимару, в майбутньому проросте і дасть виходи, поставивши Орочімарові чітко зрозуміти наскільки сильний Реннеґан, і таким чином змусить його глибоко побоюватися.
Вжух!*
Орочимару знову відчув на собі сильне притягання, наче незліченні невидимі руки штовхали його ззаду.
Це відчуття було таким дивним, але в той же час таким знайомим.
Адже він тільки що вже випробував це.
В одну мить.
Тіло Орочимару, наче найвище з-під контролю, полетило до Аоби.
Ця жахлива сила тяжіння була непереборною для Орочимара!
У холодних, вузькій зміїній очах Орочимару спалахнув шалений блиск. У цей момент він відчув велику загрозу.
Якщо нічого не зміниться, його шия знову опиниться в руках цього хлопця з клану Учиха.
Орочимару добре розумів, що це означає!
Як тільки його тіло знову доторкнеться з правою рукою цього хлопці, його чара буде знов безжалісно поглинена.
Цього не можна допустити!
Орочимару подумки передивився себе. Зрештою, у нього залишалося мало чакри. Якщо цей хлопець знову поглине його чарку, він справді втратить боєздатність і буде похований у цьому бар'єрі.
Це було дуже небезпечно!
Орочимару добре розумів ситуацію, але ця ситуація була сформована на основі його власних суджень.
На його думку...
Все ще була можливість для переговорів!
Він просто не докладав усіх зусиль, щоб покінчити з життям.
Але якщо цей хлопчина з роду Учиха знову поглине його чакру, він втратить силу, необхідну для взаємного знищення!
Ні!
Цього не можна допустити!
Орочимару добре знав, які наслідки його чекають, якщо знову схоплять!
У той момент, коли тіло Орочимару злетіло, він швидко реагував, звузнув руку в підсумок, витягнув куни і сурикені та без вагання кинув їх у бік Аоби.
*Свист! Свисток! Свисток! Свисток! Свисток!
Багато кунаїв і сюринів прочорнили в повітрі сліди. Під дією жахливої сили тяжіння Баншо Тен’їн вони, видаючи звук розсіяного повітря, миттєво набрали ще більшу швидкість і лють, наче збираючись проколоти тіло Аби наскрізь.
— Ну, давай спробуємо!
У холодних, вузькій зміїній очах Орочимару спалахнув шалений блиск. Врешті-решт, він був одним з легендарних трьох саннинів Конохі, і його розуміння бою було дуже глибоким. Після минулої оцінки він зрозумів, що ця сила тяжіння Рінегана і, за допомогою моменту, кинув кунаї, сюрикені та іншу метальну зброю, замінивши відповідну тактику.
Майже миттєво хмари кунаїв і сюріцинів обрушилися на Аобу, оточивши його.
Не було жодних сумнівів, що якщо так продовжуватиметься, його перетворять у решіто.
Однак...
Хіба Аоба не знав про таке?
Він вже бачив подібну сцену в оригінальній манзі. Тоді Какаші в бою з Путем Деви Пейна, під час дії Баншо Тен’їн, кинув купу ніндзюцу.
Такі незначні хитрощі не могли погрожувати Аобі!
У ту ж мить.
Чакра в руці Аби миттєво стала ще потужнішою. Жахлива сила тяжіння різко припинилася, і на зміну їй прийшла надмощена відштовхуюча енергія.
— Шинра Тэнсей!
Аоба знову спокійно вимовив ці чотири слова. В одну мить він змінив силу тяжіння у своїй долоні на силу відштовхування і відкинув назад всю тучу зброї, що літала на нього.
Звичайно, що Орочимару відкидало тіло разом зі зброєю!
Щойно його притягнуло Баншо Тен'їн, і він ще не досяг Аби, як його знову відкинуло Шінера Тэнсей.
***!
Це призвело до сильного удару. Тіло Орочимару врізалося у невидимий, прозорий мур бар'єра позаду.
Звук був гучний, але урон — невеликий!
Тіло Орочимару було дуже міцним. Він був тим, хто міг витримати удар Чудової Сили Цунаде, і такий легкий удар об стіну бар'єра не міг завдати йому шкоди.
Однак...
Хоча така атака не нанесла Орочимару істотного урону, вона змусила його спочатку бути притягнутим і відкинутим, наче з ним гралися, як м’ячик.
Дзинь-дзінь-дзень-Дзін-динг...*
Відлітаючи зброю з гучним дзвоном вдарився об стіну бар’єра і впала на землю. Гострі леза були погнуті до невпізнання і більше не придатні для використання.
Вжух!*
Але це ще не кінець. Ця зброя, наче зливанатне великим потоком чакри, розсипалася у порох і зникла всередині бар’єру.
— Баншо Тенъін!
У цей момент знову пролунав холодний голос Аоби. Сильний потік чакри знову зосередився на його правій долоні, і в той же час неймовірна сила тяжіння повернулася до тіла Орочимару, знов притягуючи його, вже притиснутого до стіни бар'єри.
Жахлива сила тяжіння змусила Орочимару знову злетіти. Але цього разу лише його один без зброї. Орочимар знову кинувся до правої руки Аби.
Погано!
Орочимару знову загрожувала небезпека!
Але цього разу його підсумок з зброєю був порожній!
Раптово.
Орочимару, який летів до Аоби під дією гравітації, відразу ж широко розкрив свою криваву пащу і виринув з неї гострий довгий меч.
Клінок Кусанагі!
Це був Кленок Кусанагі Орочимару!
Він пропустив процес « людина виридає змію, змія плаче меч" і відразу ж вивергнув Клинок Кусанґа.
Клинок Кусанагі опинився в руках, виблискуючи холодним гострим лезом.
Орочимару негайно помахнув Клінком Кусанагі, навівши йому гостре лезо прямо в серце Аоби.
Орочимару не сподівався, що ця атака зможе вбити Аобу, але він вважав, ніби це змусить його бути обережним.
Якщо Аоба знову використовує Шинра Тенсей, щоб відкинути його, він буде готовий і наступного разу точно не попадеться.
Звичайно.
Навіть якщо наступного разу його знову притягнуть...
Це буде рівнозначне тому, що він витратить одну атаку Аоби.
Хоча це постійне використання сили тяжіння і відштовхування здавалося, що грало з ним як м’ячем, насправді воно не наносило йому жодного істотного урона. Навпаки, він змушував противника витрачати більше чакри.
З цієї точки зору...
Орочимару вважав, що він виграє!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno