Безмежна лють
- Поговоримо!
Орочимару з зовнішнім спокоєм дивився на все, але в його серці бушувала справжня буря.
Він ніколи не зустрічав такої людини.
А тепер він ще і знаходився в цьому повністю закритому бар'єрі.
Це змусило Орочимару, який завжди славився своїми козирами, раптово відчути, що все стало дуже складно.
Якщо продовжувати битися в такому дусі...
Це, мабуть, буде проблемою!
Орочимару вже яскраво відчув запах небезпеки, але він також вловив і крихітну можливість - йому здалося, що є простір для переговорів.
— Не про що говорити.
Аоба зовсім не звернув на це уваги. Він все ще змахував тілом Орочимару в руці, цілуючись у присутності Орочімара, причому бив точно в обличчя, без усякого наміру контролювати себе.
- Як довго ти зможеш протриматися?
Орочимару відразу ж відстрибнув, його тіло звивалося, немов у ньому не було кісток. Швидкість була вражаючою, і він з легкістю ухилився від цієї атаки.
Треба сказати.
У людській формі Орочимару було значно легше, ніж зміїну.
— Я можу протриматися вічно.
Кутики губ Аби під маскою злегка зігнулися. Говорячи це, він знову замахнувся тілом Орочимару і вдарив.
«...»
У очах Орочимару промайнула тінь розчарування. Він уже зрозумів, що цей ніндзя з клану Учиха незвичайна. Тільки що в зміїній формі він не міг використовувати ніндзюцу, а тепер міг, але Аоба висмоктав у нього занадто багато чакри.
Через таку велику втрату чакри його почуття були невимовно складними. Тепер він дуже цінував кожну краплину, яка залишилась. За його оцінкою Учиха також витратив величезну кількість енергії.
Не кажучи вже про інше...
Один тільки цей бар'єр, який все ще підтримувався, постійно поглинав чакру.
Орочимару.
Цей Учиха не зможе довго протриматися.
Він сподівався, що домовиться.
Але противник не давав йому жодного шансу.
Шш!
Поки Орочимару думав, пролунав ще один звук розсіяного повітря. Тверде тіло Орочимару знову приєдналося до нього.
— Хм!
Орочимару холодно хмикнув. Він вважав, що цей Учиха занадто загрався. У цій ситуації ліпше було б негайно зупинитись, поки обидві сторони залишалися міцними і не дійшли до межі знищення.
Але противник не розумів, коли треба відступити.
Якщо так продовжувати.
То все стане ще незбереженим!
Орочимару знову відстрибнув, ухиляючись від атаки Аоби. З похмурим обличчям, стиснувши зуби, він повільно заговорив.
— Твоя чакра скоро закінчиться, вірно?
— Інакше ти б не використовував такі неефективні атаки тайдзюцу!
- Ти просто хочеш контролювати Корень!
- Я гарантую, що не буду втручатися!
- Я навіть можу продовжувати співпрацювати з тобою, як раніше співпрацював з Данзо!
— Просто...
- Нам не потрібно так виснажувати один одного!
Орочимару все ж висловив те, що хотів. Цей бар'єр, що постійно світиться, справді лякає його.
Він, звичайно, міг використати Техніку Підмени Орочимару.
Але ця техніка не була непереможною, у неї є свої межі. А тут було відрізане будь-яке інше місце, що створювало відчуття битви не на життя, а на смерть.
Орочимару був розумний. Він добре розумів, до чого призведе таке виснаження.
— Ха-ха-Ха-га-хо!
Почувши слова Орочимару, Аоба засміявся. Звичайно, він припинив свої дії.
Вжух!*
Раптово.
У цей момент.
Чакра в тілі Орочимару, який тримав Аоба, раптово переповнилася і переросли максимальний межа, і воно миттєво розсипалося у пил, зникнувши без слідів.
— Орочимару.
- Ти дійсно милий!
— Досі не зрозумів, що відбувається?
- Про що ти збираєшся зі мною домовлятися?
- Твоє життя в моїх руках.
— Я просто граю с тобою!
У цих словах Аоби не було хвастощів. Зараз, якби він захотів, він міг би вбити Орочимару в будь-який момент. Просто він вважав, що така людина, як Орочимару, коли помре, зникне назавжди. Замість того щоб швидко його вбити, краще наостанок гарненько з ним пограти.
Аобе було дуже цікаво, скільки у Орочимару підмен.
Але його здивувало те...
Що Орочимару так хотів з ним домовитися. Це теж було багато чого. Було видно, що Орочимару струрсил, просто не до кінця, і все ще думав що може виторгувати собі шанс.
- Не переходь!
Орочимару злегка прищурився. У його вузьких зміїних очах спалахнув холодний блиск. Очевидно, його слова розлютилися.
— Якщо ми обоє загинемо, то не отримаємо жодної користі!
Говорячи це, Орочимару вже склав руки в друк, готуючись до того, що переговори проваляться. Зрештою, від самого початку цей хлопчина з клану Учиха не викривав жодного бажання вести переговори. Треба було серйозно до цього ставитися.
- Спробуй.
Кутки губ Аби вигнулися ще вище, але Орочимару цього не бачив.
Аоба, маючи впевненість у своїй перемозі, підняв праву руку Орочимару.
У той момент, коли Аоба підняв праву руку.
Обличчя Орочимару різко змінилося. Він швидко почав складати друк, готуючись використовувати ніндзюцу, щоб протистояти « баншо Тен’їн» Аби.
Адже тільки що Аоба саме піднятою правою рукою користувався Баншо Тен’їн, щоб тягнути Орочимару і потім схопити його.
Тепер, побачивши Аоба підняти праву руку, серце Орочимару інстинктивно закололося і він весь напружився.
Однак.
Коли Орочимару вже склав друк, але ще не завершив ніндзюцу...
Права рука Аби просто поманила Орочимару, зробивши дуже викликаючий жест.
— Ну, покажи, на що ти здатний!
- Я теж хочу побачити, які у тебе ще є козирі!
— Щоб загинути разом, теж потрібні здібності!
— Інакше це буде просто безсилий гнів.
Аоба недбало вимовляв слова одне за одним. Його слова в поєднанні з жестом виглядали дуже глузливо.
Це викликало в Орочимара сильний гнів. Раніше ніхто не смів так з ним розмовляти!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno