Мені залишається тільки вбити тебе!
Аоба не був святим. Він дійсно багато дізнався з спогадів Сакумо Хатаке, але також розумів, що на шляху Мінато Намікадзі до посту Четвертого Хокаґе ця людина, колись дістав плащ Гокаге з короткими рукавами, була величезною перешкодою.
Навіть якби Сакумо Хатаке поступився колією Мінато, то врешті-решт він став би четвертим Хокаґе, існування такого чоловіка, який носить плащ, створювало б для Мініто надто багато обмежень.
Коли заслуги підданого затьмарюють правителя.
Таке траплялося з давніх часів.
Історія світу ніндзя була відносно короткочасною. Якщо відмотати назад до часів першого Хокаґе Хашірами Сенджу, то це вже була епоха Вояючих царств, повна смут.
Конохе не було й сорока років.
Просто не існувало прикладів для порівняння, і ніхто не знав, чи може таке статися. Але Егуд був іншим. Він був вихідцем з Китаю, країни з п'ятитисячою історією і міг випереджати багато прецедентів.
Першим, хто прийшов йому на розум був Аобай*.
Хоча ця ситуація була дуже різною, сьогодні Сакумо Хатаке не мав такого впливу і, можливо, ніколи б його не обірвав, Аоба не міг би допустити цього. Зрештою, Мінато був одним з його кількох друзів у світі ніндзя.
Звичайно.
Весь цей процес.
Чи то Сім Ніндзя-Мечників Скритого Тумана, чи майже шалені колективне вбивство Корнем.
Все це було підлаштоване Аобою.
Але він не залишив жодних слідів, що ведуть до нього.
В очах світу, в пам'яті про те, що одягнеться в історії, залишиться лише змова між Деревнею Скритого Тумана і Данзо, вбивство на яке Тулемов поставив своє майбутнє, а останнє божевілля Данзо заради третього.
Усе це виглядало логічно, докази були незаперечні, і не залишалося місця для заперечень.
Що до Аби...
Він був всього лише дрібним ніндзя з відділу допитів Анбу.
І не мав до цієї справи ніякого відношення.
Загорнувши справу, він залишає свої заслуги і славу!
Аоба був у гарному настрої. Він відчував, що його нещодавні обов’язки скоро зажадають. Коли він закінчить цю справу, світ ніндзя продовжуватиме розвиватися в бажаному напрямку і зможе спокійно насолоджуватися своїм життям.
Всі ці бійки і вбивства дійсно були безглуздими!
Однак.
Залишилося ще одне, остання справа.
Загорнувши цю битву.
Він принесе мир ніндзя принаймні кілька десятиліть світу і більше ніхто не буде його турбувати!
— Тепер, коли ви всі зрозуміли свої завдання, йдіть і готуйтеся! — Повільно вимовив Данзо. Його голос як і раніше був подібний до лезіння на холодному вітрі, пронизуючи серця ніндзя Корня.
- Так!
Присутня ніндзя Корна негайно відгукнулися і, ледь помітно шевившись, приготувалися піти.
Однак.
Саме в той момент, коли вони збиралися йти.
Знову пролунав голос Данзо.
Звук донісся до вух кожного ніндзя Корня.
Цього разу.
Слова Данзо.
Усі ці ніндзя змусили Корня сильно здригнутися.
- Мені байдуже, яким чином ви виконаєте завдання і які методи будете використовувати. Загалом, це ваше колективне завдання: або ви всі разом доб'єтеся успіху або все разом провалитесь. Ви повинні розуміти, що означає невдача місії.
***
Після останньої погрози Аби ніндзя Корня один за одним покинули це місце. Тепер кожен з них серйозно ставився до цього завдання.
Раніше їх місії були в основному індивідуальними.
Максимум - загони з двох-трих людей.
Ніколи не було так, щоб усі мали одне і те ж завдання.
Однак.
Після того як Данзо підкреслив цей важливий момент.
Вони все зрозуміли.
Якщо завдання не буде виконано, кожен з них помре і може сподіватися смерті.
Такий результат був надзвичайно серйозним.
Саме тому.
Ці ніндзя тепер стояли пліч-о-пліч, побачивши один в одному частину цієї місії і знаючи, що потрібно робити, щоб її успішно завершити.
***
Коли всі ніндзя Корня зійшли, біля входу до сховища з’явилася фігура.
У цієї фігури були довгі прямі чорні волосся, на обличчі грала багатозначна усмішка, а довгий язик то й справа облизав кутки губ. Пара яскраво-жовних зміїних очей мерехтіла холодним світлом.
Це був один з трьох саннинів Конохі, Орочимару.
— Пане Данзо, чи не було вам надто поспішним ваше рішення?
З ніг Данзо він озирнувся до голови. Вираз його обличчя було дуже красномовним: здавалося, він нічого не сказав, але в той же час передав дуже багато інформації.
- У тебе є якась справа? — Данзо запитав холодно. Він стояв поруч з ним паперовий слон Аби непомітно відступив на крок за спину Данзо, ніби намагався сховатися, адже він все ще використовував Рінеган для спостереження Затокимару.
— Никакого.
Орочимару, все так само посміхаючись, крок за кроком наближався.
— Просто...
- Я щойно повернувся від третього.
- І не чув, щоб він говорив щось про вбивство Сакумо Хатаке!
- А ось ви, пане Данзо...
- Останнім часом щось занадто багато задумали!
Говорячи це, Орочимару підходив все ближче до Данзо і демонстрував повне безстрашність. У його словах не було особливого тону, але Аоба відчував, що в них прихований підтекст.
- Третій сказав мені це в приватній розмові. Невже я повинен звітувати перед тобою? — Данзо не похитнулося. Зрештою, за ним стояв Аоба, який хоч і нагальмував, але не так вже й боявся Орочимару.
Особливо тут, у сховищі Корня.
Будь вони зовні.
Можливо, виникли б деякі проблеми.
Але в межах Корня ніяких проблем не було.
Тут...
Зараз було його поле!
ти все ще так грізно говориш. Ти думаєш, я не бачу, що це просто напускна бравада? Коли я бачив тебе востаннє, то зрозумів, що ти мертвий. Я просто не знав, як тебе контролюють.
Орочимару раптово розкрив усі карти. Його зміїні очі відразу кинулися на паперовий клон Аоби позаду Данзо. Його погляд був не стільки пронизливим, як насмішкою.
- Той, хто розмовляє зі мною...
- І той, хто керує Данзо...
- Це ж ти!
- Хлопчисько з клану Учиха!
Орочимару вів себе абсолютно самовпевнено. Він вважав, що йому випав шанс: Данзо мертвий, і цю таємницю розкрив тільки він. Крім того, він не вважав себе противником цього хлопця.
- Ти занадто багато знаєш.
Аоба вирішив більше не прикидатися. Він ступив через спини Данзо, і коли його стопа доторкнулася землі, могутня хвиля чакри вирвалася назовні.
- Мені залишається тільки вбити тебе!
*Примітка:
Аобай (Обою) - Реальна історичність, видатний маньчжурський воєначальник і придворний, який займав різні військові та адміністративні пости при трьох послідовних імператорах ранньої династії Цін.
Аобай (народжений 1610 року, помер у 1669 році) був одним з чотирьох регентів, призначених імператором Шуньчжі для правління державою до повноліття імператора Кансі.
Аобій захопив владу, створив при дворі міцний кліку і сам владно правив імперією вісім років (1661 - 1669). У 1669 році молодий Кансі та його дядько князь Сонготу (Соет) скинули Аобая і розгнили йому кліку.
Егуд боїться, що Сакумо Хатаке, Як неймовірно шановний і сильний ніндзя може стати для майбутнього Хокаґе Мінато таким же « Аобуємо» - занадто впливовою фігурою, яка буде заважати правлінню та створювати політичні напруження.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno