Той, хто бачив сонце
Що відбувається?
Чому так?
Що зі мною?
Конан, мабуть, виривав у голові величезні запитання. Вона і сама не розуміла, що відбувається.
Вона просто слідувала за покликом серця.
Це було схоже на те, як ти збираєшся з'їсти страву.
Спочатку здається, що в ньому немає нічого особливого.
І ось.
Коли подають страву.
І його вигляд, і аромат викликають у тебе захоплення.
Но.
Коли ти підносиш шматочок до рота.
Ти розумієш, що це не те, чого ти любиш.
Хоч би як ти переконала себе, що це дуже смачно, кожна клітка твого тіла кричить « ні ».
Саме це зараз відчувала Конан.
У цей момент.
Вона думала, що може прийняти почуття Наґато, яке могло б сприйняти ці обійми. Але коли обійми наблизилися, її тіло сказало: "Ні".
— Ха...
Конан різко і глибоко вдихнула, зробила ще один крок назад, а потім важко видихнули. Коли вона відступила на два кроки, то втупилась у очі Наґато. У глибині її фіолетових зіниць відтворювалися складні емоції.
Рінеган!
Це був Рінеган!
Рінеган ще не пробудився!
Ці очі викликали у неї неймовірно знайоме відчуття...
Це відчуття...
*Взза!*
Конан відчула, як її мозок струшується. Її свідомість стала образом людини. Його вираз обличчя, його усмішка - все це, здавалося, віддрукувалося в її серце і не хотілося йти.
Оозцуки Тонери!
Той чоловік з клану Ооцукі!
Конан не знала справжнього віку Ооцуки Тонері, і навіть не здогадувалася, чи було обличчя, яке вона бачила, його справжнім обличчям.
Але це відчуття вже закарбувалося в її серці.
Спокійно.
Сила.
Все під контролем.
У той момент, коли Конан побачила Рінеган Наґато, вона ще чіткіше зрозуміла, чому її серце не може прийняти Нагато. За цей короткий час у ньому непомітно оселився інший чоловік.
Людина, яка здивувала її саму!
Людина, існування якої їй було важко повірити!
Цим чоловіком був...
Оозцуки Тонери!
— Нагато, я вернулась. Ти в порядку?
Конан повільно заговорила. Її голос став набагато тихіше, вона вся заспокоїлась. Якби вона не побачила цей Рінеган, вона б і не згадала про ту видатну людину з яким провела ці кілька днів.
Вона і сама не очікувала, що її серце може проникнути до нього симпатією, а також такою сильною.
До цього.
Вона просто не хотіла вірити в це.
Вона думала, що любить Яхіко.
Вона думала, що після розчарування в Яхіко зможе прийняти Наґато.
Однак.
Тільки зараз.
Вона по-справжньому зрозуміла.
Що в її серці насправді був Ооцукі Тонері!
Хоча Наґато був із клану Ооцукі, він здавався їй дитиною. Дивлячись на нього, навіть знаючи про його потенціал, вона все одно бачила в ньому лише молодшого брата. Ні його кругозір, ні широта поглядів, ані масштаб особистості — ніщо не могло зрівнятися з Оозуцукі Тонері.
За ці кілька днів.
Конан, можна сказати, побачила сонце.
І тепер, коли вона дивилася на розсипання зірок у небі.
Жодна з них не могла зрівнятися із сяйвом сонця. Вони були просто на різних рівнях.
— Э...
Почувши слова Конан, Наґато негайно зупинився. У Рінегані промайнуло приховане розчарування, але він так добре сховав його, що ніхто не помітив.
— Я...
— Я в порядке...
— Просто промок під дочекаем...
- Нічого страшного!
Після таких емоційних гойдал настрій Наґато миттєво прийшов в норму. Врешті-решт, від самого початку він прагнув не обіймів, а захистити Конан, врятувати її з неволі. Тепер, коли він побачив її, всі його колишні тривоги перестали бути проблемами.
Зараз.
Він просто хотів скористатися моментом і обійняти її.
І це не вдалося.
Він сам був занадто різкий.
Нагато почав себе корити. Зрештою, хоча їхні стосунки з Конан були хорошими, вони були лише друзями і до такої міри близькості ще не дійшли. Обійматися було недоречно.
До того ж.
Це була печера Акацуки.
Навколо було багато членів організації.
Включаючи Яхіко.
І.
Усі Акацуки дивилися на нього і Конан.
Це було не найкращий час для обіймів.
Хоча атмосфера була в атмосфері, і можна було сказати, що він міг скористатися цим шансом для виконання того, на що не зважувався багато років...
Тому.
Навіть якщо Наґато і не вдалося обійняти її.
Він лише на мить розчарувався, але не відчував сильного смутку. Це був лише невеликий епізод в чергу його емоцій.
— Конан!
- Як ти ці дні?
- Не поранена?
— Не потрапляла в небезпечні ситуації?
- Хто тебе викрав?
— Як ти повернулася?
- Що взагалі сталося?
Нагато засипав її запитаннями. Це були питання, які постійно крутилися в його голові. Ці запитання не давали йому спокою всі ці дні. Тепер, зустрівши Конан, він нетерпляче поставив їх усі.
Те, що він промок під дощем було для нього дрібницею. Але те, що сталося з Конан, було для нього справою першорядної ваги.
І тепер був час ставити важливі запитання.
— Ха...
Почувши запитання Наґато, всі члени Акацуки в печері глибоко зітхнули. Вони тільки зараз зрозуміли, що Конан вже деякий час тут, але ніхто з них не запитав її про те, як вона виглядає.
Навіть Яхіко відчув полегшення.
Кінець кінцем.
Яхіко хотів запитати.
Але його постійно відволікали розмови про Наґато.
Він і досі не мав такої можливості.
А ось Наґато запитав.
Однак.
Яхіко не звертав уваги на того, хто задає ці питання. Конан вважає, що її серце стало спокійнішим і неушкодженим.
Не обов'язково питати особисто.
Головне — щиросерда участь.
Цього достатньо.
Вушах!
Майже в одну мить.
Усі погляди на Конан були спрямовані. Кожен читав у присутності очікування. Вони хотіли знати, що ж сталося з Конан за ці дні.
— Це...
Конан піджала губи. Її тонкі брови злегка нахмурилися. Вона не хотіла говорити тут про Ооцукі Тонері. Хоча він не забороняв їй говорити, вона просто не хотіла розкривати його.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno