Дозвольте представитися...
Наґато і так сильно ворогувала з Конохом. Він тільки трохи краще ставився до вчителя Джарія, а решта — дуже прохолодно.
Він ніколи не забуде.
Коли троє санни з Конохі побачили їх, Орочимару відразу ж хотів убити.
Тому...
До трьох саннінів з Конохи...
У нього не було особливого враження.
Навіть до свого вчителя Джарія він не мав глибокої прихильності. У глибині душі він розумів, що Джірая остаточно вирішив залишитися тут тільки після того, як побачив його Рінеган.
В процесі цього...
Джарія постійно промив йому мізки.
Казав, що в майбутньому він стане тим, хто змінить світ шінобі!
В одну мить...
Негативна енергія в серці Наґато зайшла. Похвилення Конан приголомшило його, а тепер, побачивши роман з Коноху, він почав відчувати себе в селі.
- Хмф!
Нагато знову холодно хмикнув. Його погляд відразу ж кинувся на сторінки книжки, і він почав читати кожне слово.
Поступово...
Нагато, сам того не помітивши занурився в сюжет ...
Ця книжка не була складною, але можна сказати, що він був дуже оригінальним і зовсім несподіваним для нього.
Вчитель і директор...
Здавалося, це описувало його і Конан на іншому рівні.
Звичайно...
Це були його власні фантазії.
Адже він знав, що Яхіко завжди любив Конан, а Канан теж поводилася з Яхіко по-особленому. Вони кілька разів таємно обмінювалися поглядами за його спиною, що змушувало його закоханого в Конан, відчувати себе надзвичайно приниженим.
Йому треба було робити вигляд, що він нічого не бачить і підігрівати їм, а в кінцевому підсумку усвідомлювати, ніби клоуном був він сам.
— Фух...
Нагато, широко розкриваючи очі, втупився на текст у книжці. Він вже дійшов до ключових моментів сюжету, чому по його тілу пробігали дивні відчуття.
У цей момент...
Він відчув, що змінився.
...
Тим часом.
Аоба з Конан миттєво зникли і виникли в темному підземеллі. Очі нічого не бачили.
- Що це за місце? — Нервно запитала Конан. Вона і сама не очікувала, що її покрадуть. Тут було темно, хоч око виколе, і вона відчувала, як сильна рука міцно тримає її не відпускаючи.
- Може, ти вже відпустиш? - Знову сказала Конан. Говорячи це, вона знову повернулася в той похмурий стан. Адже з нею ніколи не траплялося нічого подібного, а по її тілу, наче від удару струмом, пробігали всілякі трепетні і лоскотуючі відчуття.
У той же час.
У голові Конан виникла думка, яка налякала навіть її саму...
Тут.
Так темно.
Цей чоловік привів її сюди.
Невже він збирається ...
Зараз її тіло було захоплене печаткою. Окрім рота, вона нічим не могла поворухнути.
Це її трохи лякало.
Адже...
Тут було занадто темно!
Тільки звикнувши до нього, вона змогла роздивитися його силует.
— Хе-хе...
Аоба посміхнувся, наостанок стиснув руку і тільки потім, з явною неохоче, відпустив її. Відпустивши, він швидко склав печатки і на землі відразу ж з'явилися одна за одною чорні руни.
Ці чорні руни швидко розповзся по просторі між ними, покриваючи його, а потім утворили кубічний бар'єр, який миттєво освітлювався світлом з усіх боків.
І під ногами, і стеля над головою та навколишні стіни - все світилося, просвітлюючи простір так, що не залишалося жодної тіні.
Це був світлий бар'єр, який використовував Аоба.
Цей бар'єр міг випромінювати світло, роблячи все всередині нього надзвичайно яскравим, на відміну від того перешкоду, яким він колись спіймав Ханзо Саламандру.
У цей момент.
Аоба і Конан стояли обличчям до обличчя, на невеликій відстані один від одного. Аоба все ще був у об'єкті Шоко.
— Дозвольте представитися...
Поки Аоба говорив, листки паперу почали кружляти навколо його тіла. Коли Конан побачив це, то широко розплющила очі і від шоку не могла вимовити ні слова.
На її очах...
Цей Шокоо використав техніку, яка була її власним Танцем Шикіґамі або, точніше, його більш прогресивною версією.
Вона ніколи не бачила, щоб хтось інший так використовував папір.
В одну мить...
Її почуття були збентежені.
Вона не знала, як висловити свої думки. Думки плуталися, і вона просто дивилася на Шоко, який на її очах перетворювався в іншу людину.
— Э... е... це...
Очі Конан розширилися ще більше. Вона наче відкрила новий континент. Ніколи б не подумала, що паперовий ніндзюцу можна використати і так, навіть змінювати свою зовнішність, перетворюючись на іншу людину.
Неймовірно!
Жахливо!
У цей момент вона отримала настанови від цього чоловіка. У її скуштуваному мисленні раптом відкрилися вікно в небо, через яке вона побачила зовсім новий світ.
Це було абсолютно нове розуміння мистецтва паперового ніндзюцу.
Зараз її тіло було зв'язане, і вона не могла негайно спробувати це, але вона розуміла, що це знання дасть їй величезний поштовх у розвитку.
***
У печері.
Чорний Зецу вивчав Шарінган, який тримав у руках.
Він вивчав його вже багато днів.
Але так нічого і не виявив.
Завдяки цьому він поступово переконався, що його висновки були правдивими. Але, пригадуючи тон того "дяді" він все ж відчував, що тут щось не так.
Все одно робити було нічого.
Застосовуючи цю думку, чорний Зецу продовжував роздумувати про Шалінгану. Інакше йому було б нічого робити.
Однак.
Незадовго до цього...
Раптом у темній печері з’явилися дві фігури, що відразу привернуло увагу Чорного Зецу.
— Це...
Чорний Зецу відразу впізнав скутку Конан. Річнеган Учіхи Мадари був у Наґато, а людей з оточення Нагато він добре знав.
Потім...
Його погляд впав на того, хто контролював Конан.
- Він точно!
Чорний Зецу миттєво впізнав цього чоловіка. Це, безсумнівно, був Ооцукі Тонері, який останнім часом називав себе його дядьком.
Крім нього...
Ніхто б не зміг так легко сюди потрапити.
Особливо з огляду на те, що в окулярах цього чоловіка був Рінеган.
Но...
Навіщо він викрав Конан?
У голові Чорно-го Зецу виник великий виклик. Він відразу ж наздоганяє вуха, щоб послухати їхню розмову. Адже, на його думку, цей « дядя» привів Конан сюди, знаючи, що він тут, і тому не заперечував проти підслуховування.
Однак.
Те, що сталося далі...
Його дар мови повністю заглушив.
Цей так званий « дядя » змахом руки встановив у печері бар'єр. Ззовні цей бар'єр виглядав як абсолютно темний куб.
Обидва опинилися всередині цього ящика.
Здавалося, що світло і звук були повністю ізольовані.
Він нічого не чув і не бачив, зовсім нічого.
— Проклятье.
Чорний Зецу тут же відчув глибоку безпорадність, але нічого не міг вдіяти. Він тільки - но взяв Шалінга і вів його у руках, але почав думати.
- Чому?
- Чому він забрав Конан саму?
- А що з Наґато?
У цей момент Чорному Зецу раптом захотілося вийти і подивитися. Якщо з Наґато нічого не сталося, то в майбутньому ще є можливість використати техніку Ренне Тенсей і воскресити Учіху Мадеру. Все ще є шанс.
Поки є шанс...
У нього є надія врятувати матір.
І він не хотів відмовлятися від цієї надії.
Але він не смів так просто піти звідси.
В одну мить...
Змішані почуття охопили його серце. Він і сам не помітив, з яких пір став таким нерішучим та сором’язливим.
- Можливо...
— Я просто тихенько гляну!
— Якщо Конан пропала, Наґато напевно буде дуже хвилюватися!
- А якщо запитають...
- Я скажу, що пішов подивитися, як там Наґато!
Чорний Зецу все ж не зміг стримати цікавості. Він повільно занурився в землю, злився зі скелі і зник.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno