Легендарний силует Мінато Намікадзе
Ей зараз був дуже збентежений. Він не міг вирішити, чи варто йому нападати на Мінато сповідь.
Якщо він упустить цей шанс, іншого такого точно не буде. Ніколи ще він не був так близько до Мінато, і це був єдиний раз, коли він міг бачити його спину.
Однак...
У його серці лютував конфлікт.
І це вже вийшло за рамки їхньої особистої боротьби, і стосувалось відносин між Дерівнею Скритого Хмари та Конохою. Для нього це було дуже невигідне становище.
Якщо його раптова атака на Мінато провалиться...
Тоді всі попередні умовні умови буде скасовано.
Вони втратять всяку силу.
Крім того, всі присутні тут ніндзя Хмари напевно загинуть.
А значить...
Його приниження буде даремним.
Все піде прахом через його імпульсивності!
І найголовніше...
Гей знав, що Мінато не дурень, а дуже розумна людина. Він ніколи б не зробив такої елементарної помилки, як підставити спину ворогові. Причина могла бути тільки одна.
Мінато зробив це навмисно!
Він був упевнений у собі і знав, що зможе швидко зреагувати та контратакувати в момент нападу.
Дуже ймовірно, що це пастка!
Чим більше Ей думав, тим важче і заплутаніше ставала ситуація, і тим сильніше він вагався. На його очах Мінато йшов усе далі, і скороминуща нагода поступово вислизала з поля зору.
— Фух...
Гей глибоко зітхнув. Він розумів, що в такій ситуації йому залишається лише безпорадно спостерігати. Нічого не поробиш. Він не міг поставити на кон життя всіх ніндзя Хмара заради такої примарної можливості.
І ось так.
Під пристанними поглядами Ея і ніндзя Схованого Хмари Мінато поступово повернувся до Кушіна.
Насправді...
Його серце також було переповнене тривогою.
Він виглядав зовсім розслабленим і несмугливим, але завжди був готовий застосувати Техніку Гріма.
Справа не в тому, що він хотів випендритися і показати ніндзя Хмара його холоднокровність та спокій.
Причина була проста...
У нього закінчилася чакра!
У його тілі було достатньо останніх крапель чакри, щоб використовувати тільки техніку Гріма, що літає Богом. Якщо б він використав інший метод миттєвого пересування, то після споживання чакри вже не зміг би застосувати Технік Гріма, що летів на Землю, так ніби втратив свою головну рятівну козину.
У такому випадку...
Якби Ей раптово зірвався з місця і зі надзвичайною швидкістю кинувся на нього, у нього не було б навіть можливості ухилитися. Ось це було б справжнє фіаско.
Але якби Мінато негайно використав Техніку Гріму, який летів до Кушини, то він би вже був на межі непритомності. Так що і цього робити не можна було.
Виходячи з цих міркувань...
Мінато зрозумів, що допустився дуже серйозної помилки. Хоча йому вдалося в дуже стиснені строки зламати волю ворога, не заступаючи у бій, і зберегти чакру на одне використання Технік Гріма, що літає, але це було все, чого він залишився.
Окрім Техніки, що літає Бога Гріма...
Він не міг використати більше нічого!
Саме тому...
У цих безвихідних обставинах...
Мінато, тремтячи від напруження, міг лише крок за кроком повертатися назад без чарок. Йому треба було лише стиснути зуби і йти.
Однак...
Цей вчинок...
Невольмо...
Він був вражений величною силоюет його спини в очах усіх присутніх ніндзя Хмара.
Цей образ став для них вічним класом.
Жодна інша спина не могла б вселяти в них такий сильний психологічний тиск, змусити їх почуватися так жахливо як зараз.
На якийсь час...
Ніхто не наважувався вимовити ні слова.
Всі мовчки спостерігали, як йде Мінато, поки він не підійшов до Кушені. Весь цей шлях Мінато виглядав дуже ослабленим, але ніхто не смів і подумати, що він дійсно слабкий. Зрештою, те що він щойно зробив було занадто вражаючим і в їхніх серцях його вже зведено на образ богів.
Підійшовши до Кушина, Мінато все ще виглядав безтурботним. Він не попросив Кушину зняти бар'єр, а зупинився і знову подивився на ніндзя Скритого Хмари.
Від цих дій Мінато...
Не тільки ніндзя Облака напружилися, але й сама Куша розволікалася донезем. Її долоні покрилися іспанкою. Справа була не в непевності, а у тому, що їй потрібно було встигнути врятувати Мінато до того, як Ей нанесе удар, і це вимагало надзвичайної концентрації.
— Кхм... кхм-кх...
Мінато стиснув праву руку в кулак і, піднісшись до рота, прочистив горло. Його погляд швидко поглянув на ніндзя Хмара, яка знову привернула до себе увагу.
- Перш ніж я вас відпущу, я додам ще дещо!
Віддався байдужий голос Мінато, який чітко донісся до вух кожного спостерігача і так остовпнув голову ніндзя.
Цьому не буде кінця!
Точно не буде!
Адже можна було закінчити ще на третьому пункті, а тепер він раптом додає інший.
Коли це закінчиться?
Лица всіх ніндзя Хмари помряли. Їхній настрій постійно справлявся. Навіть якщо вони поважали Мінато, ситуація в їхньому житті сильно непокоїла їх.
Звичайно...
Найсварніше у всій цій сцені був Ей.
Почувши слова Мінато, його сильне тіло мимовільно затремтіло. У дуже стиснутих кулаках читалися образи й жаль. Тепер йому хотілося одним ударом розмозити Мінато.
— Проклятье!
У очах Ея спалахнув холодний блиск. Якби Мінато сказав це, коли стояв спиною до нього, він, можливо, в пориві гніву і вбив би його, але тепер такої можливості вже не було.
У цей момент...
Майже кожен ніндзя Хмари дуже незадоволений. Вони відчували, що Мінато їх обдурив.
Адже з умову...
Їх вже мали відпустити.
— Мінато...
Кушина мовчки кинула на нього погляд. Навіть їй зараз здавалося, що Мінато не варто було цього говорити. Можна було просто відпустити ніндзя Хмара, і все б розійшлося, ніхто би не тримав зла.
Навіть з її точки зору...
Цей додатковий пункт Мінато виглядав непотрібним.
Якщо вже хотів щось додати...
Тоді було б краще відразу сказати про чотири пункти.
Звичайно...
Навіть кушина не до кінця розуміла це. Будь то два, три, чотири чи п'ять пунктів - все це залишалось в межах умов. Це випробувало терпіння противника, але не мало реальних наслідків.
А ось що дійсно могло вивести їх з себе, так це слова Мінато про "доповнений пункт". Це було зовсім несподівано для всіх і стало однією справою в два рази, посилюючи психологічний вплив на ніндзя Облака.
У цей момент...
Серця ніндзя Скритого Хмари були важкими.
Однак...
Вони вже чекали цього моменту.
І все ще сподівалися знайти рішення якнайшвидше.
Тобто, вислухайте що це за так званий додатковий пункт Мінато.
І ось ...
Під безліччю поглядів...
Мінато кивнув і продовжив говорити. На його обличчі гралася легка усмішка, а в лазурних очах, здавалося, відобразилася сама суть того, що відбувається.
- Насправді...
- У мене до вас немає жодних вимог!
— Вищезгадані три пункти...
— Якщо хочете, то робіть це без різниці.
— Я просто не хочу, щоб війна продовжувалася!
Коли Мінато промовив ці слова, ніндзя Скритого Хмари широко розкрили очі, в яких було багато недовір’я.
Вони думали, що Мінато скаже щось із серії геть виходьчі, додасте ще якісь неприйнятні вимоги до перших трьох умов.
Однак...
Ніхто і припустити не міг...
Що Мінато скаже це так прямо.
На якийсь час...
Ніндзя Скритого Хмари замерли, а коли прийшли в себе, їхній погляд на Мінато знову змінився.
За короткий час це відбувалося вже кілька разів.
Мінато повністю контролював їхні емоції.
Кожного разу, коли їм здавалося, що Мінато не збирається їх гнобити, вони відразу ж виявляли, як у чомусь іншому він поводиться вкрай жорстко.
І навпаки...
Коли їм здавалося, що Мінато надто жорстокий...
Вони раптом зрозуміли, що він зовсім не такий, як вони думали, у нього є широта душі, якої немає в інших. І тоді вони відчували, що міряли благородну людину своєю низькою огидою.
Звичайно...
У всій цій ситуації...
Найбільше страждали не ніндзя Хмари, а Ей.
Почувши слова Мінато...
Ей відразу відчув, що його обіграли.
Обіграли вчисту.
У цьому поєдинку Мінато повністю вів його за ніс, не даючи жодного шансу на опір.
А тепер він почувався пригніченим ще більше.
Мінато сказав і хороше, і погане.
Який у цьому сенс...
Він що, знущається?
Ея, стиснена кулаками, повільно розжарилися і залишили тільки глибоку безпорадність. Після таких слів у нього не було жодних підстав нападати на Мінато.
— Я знаю, що навіть якщо ви зараз погоджуєтеся на мої вимоги, то зробите це лише під тиском обставин і не обов’язково виконаєте їх!
— Тому...
- Смисл мого доповнення в тому...
- Що ви можете робити, як вам завгодно.
Цими словами Мінато кивнув Кушені, даючи зрозуміти, що можна відкривати бар'єр.
- Тепер... Ви можете йти!
Погляд Мінато знову впав на ніндзя Скритого Хмарка. Його обличчя сяяло сонячною усмішкою, і його образ здавався надзвичайно величним. Все йшло крок за кроком по його плану, без жодної помилки.
Ого!
Як тільки Мінато вимовив це...
Ніндзя Хлака розступилися вигуками подиву. Кожен з них почувався щасливим, наче народився знову.
Що до Ея...
Він почувався так, ніби помер вже незліченну кількість разів. Його тіло пронизувало втому, а навіть не було сил говорити.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno