Мінато Намікадзе! I
Через 5 днів.
Аоба сидів у кімнаті для Анбу.
На даний момент клони всі повернулися в його тіло, а значить все, що вони зробили, тепер було передано до його свідомості.
- Тепер все готово...
Аоба точно розумів, що він наробив - ці події досить серйозні, щоб привести світ ніндзя в стан хаосу.
Зараз почнеться третя світова війна ніндзя.
Ніндзя з Іви б'ються до смерті з ніндзя з Конохи, їхні битви проходять вздовж кордону Огню та Землі, кожен день хтось гине і кров заливає дерева навколо.
Ниндзя б'ються все більш люто.
Смерть і життя перемішалися.
І тепер вони готові на будь-які кроки заради перемоги.
Крім того.
Після того як Івагакуре вислала велику кількість своїх ніндзя, вона також стикнулася з невірністю Суна — великою армією ляльок вторглася в їхні землі і нанесена Іві.
Але смерті було небагато.
Просто...
Багато ніндзя Івагакуре були поранені.
Крім того, це викликало гнів серед ніндзя Камня — вони відвернулися до глибини душі через вчинок Суни.
До такої міри, що сам Третій Цучіке Онокі особисто вступив у бій, щоб відбити атаку ляльок.
Но...
Все ж сталося те, що ставить Онохі в глухий кут.
Після знищення ляльок ніхто так і не побачив їхніх кукловодів. Ті, хто ними керував, ніби зникли разом з спустошеними маріонетками.
Це було дуже дивно!
Не тільки Іва - Суна відчула те саме, коли відіслала своїх ніндзя для несподіваного нападу на село Ліста.
Ситуація в Деревні Скритого Песка була набагато гіршою, ніж у Камені.
Знаєте...
Вони вже нападали на село Ліста.
Більш того.
У розумінні Аобы...
Тільки до покоління Гаари і Наруто стосунки між ними трохи покращилися. До цього Суна хоч і була союзником Конохі, але в результаті за раз передала її, постійно порушуючи домовленості.
І по відношенню до такого села...
Аоба не відчував ані краплі жалю.
Використовуючи технології Вірш, він атакував Суну прямо в пустелі і таким чином її захисні стіни впали.
За цей час.
Село Скритого Песка і Деревня Сухнього Каменя, усвідомлюючи ситуацію, породили конфлікт між собою — тепер вони ненавиділи одні одних.
З іншого боку.
Село Скритого Хмарака.
Офіс Райкаґе.
Третій Райкаґе Ей дивився на сувій, який йому передали з передової — його брови були щільно просунуті і в очах читали сумніви.
— Селиня Скритого Тумана здуріла?
У голові третього Райкаґе виникло багато запитань. Відколи він став Райказі... Ні, якщо бути точним — від того часу як він взагалі пам’ятав себе, Дерівня Тумана ніколи не поводилася так шалено.
— Ці цифри...
- Вони відправили всіх своїх ніндзя на війну!
- Ми що, могили їхніх предків розкопали?
- Чому вони борються з такою лютістю?
Третій Райкаґе був у повному замішанні — він нічого не робив проти Кірі. Його погрозу було спрямовано на Коноха, а не на них.
Але тепер...
Здавалося, ніби між ними панувала смертельна ворожнеча.
- Райкаге-сама, що нам робити? Якщо ми не відреагуємо, кордон може бути нездійсненним.
- Навіть якщо не витримає, тримати її все одно доведеться!
Третій Райкаге заговорив низьким, твердим голосом. У його очах спалахнуло холодне світло, і в голові лунали слова третього Цучіке Онокі. Потім він повільно вимовив: - На даний момент у нас є тільки ті сили, що ми можемо залучити. Що б не трапилося, ми зобов'язані зупинити село Тумана.
- Поняла...
Куноїчі зітхнула із явним розчаруванням. Ніндзя села Хмлак мала надзвичайну фізичну силу й техніку, бо вони могли воювати один проти трьох людей, але навіть перевісний противник був занадто великий.
Вона не могла цього зрозуміти.
Варто було Райкаґе відправити всього трохи більше людей...
І вони б швидко покінчили з Киригакуре.
Навіщо ж він навмисно затягує цю битву?
Який у цьому сенс?
Однак.
Вона не ставила багато запитань.
Вона відразу ж залишила свій кабінет.
— Отец.
У цей момент з тіні вийшов молодий чоловік. Незважаючи на свій вік, його тіло вже виглядало потужним і загартованим. Темна шкіра та характерні риси обличчя були надзвичайно схожі на третього Райкаґе, який мав стати четвертим раєм.
— У тебе є питання? — запитав третій Райкаґе.
- Так. — Молодий чоловік кивнув.
— Кажи. - Третій Райкаґе посміхнувся. Він спеціально тримав сина поруч, щоб підготувати його до ролі четвертого Райкаґе.
- Насправді, рішення очевидно. Зараз ми направили тільки дві третини наших сил проти села Тумана. Варто відправити ще трохи військ - навіть не всю частину, і ми швидко одержимий перемогу. Чому ми цього не робимо? — Невибагливо запитав молодий чоловік.
— Чудове питання! — Третій Райкаґе схвально кивнув. Хоча він рідко втручався в справи управління, проте залишався Райкаґе і брав участь у багатьох рішеннях. Потім він пояснив: « Нині світ ніндзя надто нестабільний. Івагакуре, здавалося б, зосереджена на війні з Конохою... але якщо ми перенаправимо занадто багато військ на фронт проти Киригакуре, Іва може завдати нам раптовий удар.
— У Деревни Скритого Каменя настільки хороша розвідка? — Хлопець відразу пригадав того старого, що приходив у той день, і всередині нього з’явилася тривога.
— Краще не ризикувати! — Третій Райкаґе був наче наляканий бойовим птахом, який зненацька захопився. На відміну від Уехара, Рурі не був таким співчутливим і не розумів, чи Цучіґе говорить правду або бреше. Саме ця невизначеність і тримала його в напруженні.
— Батько, але чи ж не логічно було б перекидати війська і швидко розгадати село Тумана й направити сили, що відпустилися під захистом Дервиня Скритого Кам'я? Тоді ми перестанемо бути затисненими з двох сторін. — Молодий чоловік не міг не поставити цього запитання.
— Син.
Третій Райкаґе пильно подивився на хлопця і, говорячи з глибокою серйозністю, сказав: « Коли в тебе розлад шлунка, ніколи не ставте це просто газом. Ти можеш дуже жорстко обісратися.
— Що?. - Він дуже перепитав хлопця, і все ще не повністю розуміючи значення сказаного.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno